ЕКСКЛЮЗИВ Креативні та невгамовні: як дніпровські вчителі пробуджують у школярів жагу до знань 

Незважаючи на  виклики воєнного часу, педагоги Дніпра продовжують розвивати освіту та демонструвати високі результати. Вони беруть участь у професійних конкурсах, вдосконалюються та надихають своїх учнів на нові здобутки та відкриття. Як саме це відбувається, дізналася журналістка видання «Наше місто».

Історик Роман Довганенко знаходить у предметі емоційну складову

Роман Довганенко викладає історію, правознавство та етику в гімназії № 50 з 2015 року. П’ять років тому  він став переможцем обласного етапу конкурсу «Учитель року – 2020» у номінації «Історія». Цього року знову взяв участь у конкурсі, де посів четверте місце. Вперше про обласний конкурс «Учитель року» Роман Олександрович дізнався від директорки гімназії № 50 Інни Арсеньєвої. Спершу не планував брати участь, але завдяки підтримці колег наважився випробувати себе.

— Результат — це не головне, важливий досвід і нові знання, — вважає Роман Довганенко. — Конкурси дають можливість оцінити свої сильні та слабкі сторони, а також мотивують до професійного зростання. Саме тому я беру в них участь.  Колеги створили мені всі умови для підготовки, за що я їм дуже вдячний. Конкурс складався з кількох етапів, зокрема методичного експромту та уроку в незнайомому класі. Тобі дають один день на підготовку, нових учнів, нову школу — і ти повинен показати максимум своїх навичок. Це чудова перевірка майстерності.

Роман Довганенко викладає історію в гімназії № 50 для учнів різного віку. Зізнається, що найбільш цікаво йому мати справу з дев’ятикласниками. Адже працюючи зі старшими класами, він застосовує методики, що сприяють розвитку критичного мислення.

— Історію потрібно зробити особисто значущою для дитини, — пояснює Роман Довганенко. — Наприклад, я питаю своїх учнів: «Ти пам’ятаєш свій день народження?». Діти відповідають: «Так». Тоді я кажу: «А чому ж ти не можеш запам’ятати історичну дату?». Усе тому, що день народження — це для нас щось емоційно важливе. Те саме має бути з історією.

Педагог планує брати участь у міжнародних освітніх проєктах і конкурсах. А найбільшою нагородою для нього є те, коли випускники, які раніше не цікавилися історією, звертаються до нього з проханням порадити якусь літературу. Це означає, що предмет став для них важливим та потрібним.

 Аліна Крушинська зацікавлює школярів світовою літературою

Учителька зарубіжної літератури ліцею № 22 Аліна Крушинська нещодавно виборола друге місце в обласному турі конкурсу «Учитель року – 2025» у своїй номінації. В цьому навчальному закладі педагогиня працює вже восьмий рік.

— Це був мій перший досвід участі, — розповідає Аліна Крушинська. — Хотіла випробувати свої сили та довести, що зарубіжна література відіграє важливу роль у формуванні особистості. На жаль, роль цього предмету у шкільному курсі часто є недооціненою. Тому мені дуже захотілося показати його значущість у формуванні всебічної особистості учнів.

Конкурс складався з кількох етапів: підготовки креативної відеопрезентації,  інформаційної картки, тестування, аналізу поетичного твору, методичного експромту та проведення відкритого уроку. Під час фінального випробування пані Аліна працювала з учнями сьомого класу над непростою темою — «Друга світова війна та кохання». Колеги та рідні підтримали її в конкурсі,  цей досвід став для неї важливим кроком у професійному розвитку. Адже кожен етап вимагав грунтовної підготовки,  тривалих пошуків та здобуття нових знань.

—     Я, звісно, радилась з колегами, але все ж таки намагалась  під час конкурсу донести власну ідею, – ділиться Аліна Олегівна. – Вона полягає у сприйнятті літературного твору крізь призму почуттів. Сучасні діти мало читають, їм ближчий візуальний контент. Тому  завдання вчителів — зацікавити їх літературою. Під час роботи я використовую різні методи: ми читаємо разом на уроках, аналізуємо тексти, дискутуємо. Учнів найбільше приваблюють пригодницькі романи, фантастика та детективи.

Аліна Крушинська зазначає, що участь у конкурсі була складною, але цікавою. Вона дала їй багато досвіду та поштовх рухатися далі. Найближчим часом вчителька планує створити власний блог або сторінку у соцмережах для обміну досвідом з колегами. 

Катерина Корзун руйнує стереотипи про сільську освіту

Катерина Корзун працює в Олексіївському ліцеї  Покровської сільської ради Нікопольського району. Вона є його директором, а ще викладає українську мову та літературу у 5–11 класах. На власному прикладі пані Катерина доводить, що якісна освіта можлива будь-де — навіть у школі, яка розташована поруч із зоною активних бойових дій. Її учні не просто навчаються за сучасними методиками, а й активно використовують штучний інтелект, доповнену реальність і перемагають у різноманітних конкурсах. У 2024 році пані Катерина стала фіналісткою премії Global Teacher Prize Ukraine – вона увійшла до десятки.

– У 2019 році я вперше зареєструвалась як учасниця  Global Teacher Prize Ukraine, – згадує Катерина Корзун. – Потім ще декілька років поспіль брала участь у цьому всеукраїнському змаганні для педагогів. Тричі потрапляла до ТОП-50 і вже вирішила, що бути у десятці – це не для мене. Бо я звичайна вчителька зі звичайною сільської школи. Але минулого року до мене прийшло розуміння того, що не варто себе недооцінювати. Не треба заганяти себе у шаблони, бо маленькі сільські школи теж здатні на великі справи.

 Пані Катерина ламає стереотипи про те, що технології — це лише для фізиків чи програмістів. Як вчителька української мови та літератури, вона доводить, що навіть у STEM-лабораторії можна знайти місце для філології. Її підхід до навчання базується на міжпредметності, науковому методі та активному залученні учнів до практичної діяльності. За свої методичні розробки Катерина отримала чимало нагород, і це ще раз підтверджує: сучасна школа — там, де є справжній педагог-новатор. І неважливо, у столиці вона знаходиться чи у прифронтовій громаді, яка постійно потерпає від рашистських обстрілів.

– Діти зі сільських шкіл нічим не відрізняються від міських, – впевнена Катерина Корзун. – А в деяких моментах вони, можливо, навіть кращі, ніж діти з мегаполісів. Сільські учні живуть серед природи, вони звикли покладатися на себе, змалку працювати. Вони знають, що завдяки власній праці можна багато чого досягти, тож не варто чекати на всі блага від батьків. Наш навчальний заклад цього року отримав відзнаку Інституту модернізації  змісту освіти. Таким чином фахівці оцінили впровадження нами STEM-освіти та інформаційних технологій.

З першого дня великої війни і до сих пір Олексіївський ліцей працює в онлайн-режимі. Але завдяки таким викладачам як Катерина Корзун навіть в надскладних умовах діти отримують якісні знання. 

Ярослав Федько закохує учнів у фізику  

Зробити фізику цікавою та доступною для всіх – саме цього прагне Ярослав Федько. Випускник ДНУ ім. О. Гончара, він здобув ступінь магістра за спеціальністю «Біотехнічні та медичні апарати та системи». Спочатку працював за фахом, а пізніше знайшов своє покликання у педагогіці.  З 2016 року він викладає фізику у НВО № 136 і активно використовує гейміфікацію — перетворює складні завдання на захопливу гру. Його персоналізований підхід дозволяє кожному учню розкривати свої здібності.

Ярослав Федько не лише талановитий педагог, а й новатор. Минулого року він мріяв створити мобільну лабораторію фізики, яка допоможе учням краще засвоювати матеріал через практичні експерименти. Згідно проєкту, лабораторія мала складатися з окремих модулів, які можна надсилати школам по всій Україні. Вона також мала бути доступною для дітей із порушеннями зору, адже серед учнів Ярослава Юрійовича є хлопчик, який постраждав через війну. А ще вчитель  мріє про сучасний кабінет фізики.

Позаминулого року Ярослав Федько став кращим вчителем Дніпропетровщини та посів третє місце у всеукраїнському конкурсі, а у 2024-му змагався за премію Global Teacher Prize. Мільйон гривень він не виграв,  але удостоївся спеціальної відзнаки KSE Foundation. Кожен з трьох лауреатів цієї відзнаки отримав грант у розмірі 200 000 гривень. Після відрахування податків вийшло 162 тисячі.

– Премія Global Teacher Prize допомагає вчителю продемонструвати свої педагогічні навички, – розповідає Ярослав Федько. – Показати, яка його ціль та місія, як він працює не тільки з дітьми, а й з громадою, яка його вчительська мрія. Особисто в мене таких мрій зараз три. Перша – щоб українська освіта була найкращою у світі або хоча б в Західній Європі. Друга – щоб діти не стільки знали, скільки любили фізику. І третя – щоб один з моїх учнів став Нобелевським лауреатом з фізики.

Оскільки Ярослав Федько не виграв мільйон гривень, ідею зі створенням мобільної лабораторії поки що довелося відкласти. На грантові гроші він поки що придбав тільки дві лампи  для проєкторів, які вийшли з ладу. Зараз Ярослав Юрійович знаходиться в очікуванні ремонту в кабінеті фізики, який має бути зроблений за підтримки міської влади. А після цього на отримані завдяки премії кошти вчитель планує закупити сучасне обладнання.

Фото Володимира Федорищева та Валерія Кравченка.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі реалізується освітній проєкт «ЗнайТи».