ЕКСКЛЮЗИВ Оніміння та біль у руках: чому важливо вчасно діагностувати синдром зап’ясткового каналу

Щодня ми використовуємо наші руки для тисячі дрібних, але важливих завдань — від набору тексту на клавіатурі до приготування їжі. Але що робити, коли одна з кінцівок починає підводити, а звичні рухи стають болісними? Якщо ви часто відчуваєте оніміння, поколювання або біль у зап’ясті, можливо, у вас синдром зап’ясткового каналу. Що це за недуга і як її позбутися – читайте в матеріалі “Наше місто”.

Що варто знати про синдром зап’ясткового каналу

Як повідомив лікар-нейрохірург з Дніпра Петро Сергійович Пойда, синдром зап’ясткового каналу – це одне з найпоширеніших захворювань периферичної нервової системи, яке здатне серйозно вплинути на якість життя людини. 

-Це захворювання виникає через здавлення серединного нерва у зап’ястковому каналі, що спричиняє біль, оніміння та слабкість у кисті, – сказав лікар-нейрохірург. – Найчастіше ця проблема зустрічається у людей старшого віку, особливо тих, хто займається ручною працею або має хронічні захворювання суглобів.

Основні симптоми синдрому зап’ясткового каналу можуть варіюватися, але найпоширеніші з них включають декілька ознак.

• Оніміння та поколювання в пальцях (особливо у великому, вказівному, середньому та половині безіменного пальця).
• Біль у зап’ясті, що може поширюватися на передпліччя.
• Слабкість кисті, труднощі при триманні предметів.
• Погіршення чутливості у пальцях, особливо вночі або після фізичного навантаження.

Ці симптоми можуть бути непомітними на початкових етапах, але з часом вони можуть посилюватися, що значно знижує здатність до роботи і впливає на якість життя.

Як гормони, спадковість та професійні ризики призводять до хвороби

За словами лікаря-нейрохірурга Петра Пойди, генетика відіграє важливу роль у розвитку синдрому зап’ясткового каналу. Якщо у родині були випадки цього захворювання, ризик його розвитку у наступних поколінь може бути значно вищим. 

-Деякі люди мають вужчий зап’ястковий канал від народження, що може бути обумовлено генетично, – додав Петро Пойда. –  Спадкові захворювання сполучної тканини – наприклад, синдром Елерса-Данлоса чи ревматоїдний артрит можуть впливати на структуру зап’ясткового каналу й підвищувати ризик компресії серединного нерва. Поліморфізми генів, пов’язані із запаленням та метаболізмом колагену, можуть сприяти дегенеративним змінам у тканинах зап’ясткового каналу.

Окрім генетичних, є й інші хвороби та стани, які можуть сприяти розвитку хвороби. До них належать ендокринні порушення, такі як цукровий діабет, гіпотиреоз, ожиріння, а також аутоімунні захворювання, зокрема ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак. 

-У період вагітності та менопаузи затримка рідини та зміни у гормональному балансі можуть призводити до набряку зап’ясткового каналу, – попередив лікар-нейрохірург. – Синдром полікістозних яєчників може бути пов’язаний із метаболічними порушеннями та підвищеним ризиком СЗК. Переломи, вивихи та інші травми зап’ястка можуть змінювати структуру каналу. А також хронічні мікротравми через роботу, що передбачає повторювані рухи зап’ястком. Мова йде про стоматологів, хірургів, музикантів, програмістів.

До того ж, розвитку синдрому зап’ясткового каналу сприяють інфекційні захворювання. Наприклад, туберкульоз та сифіліс можуть викликати запальні зміни у нервах. А при бореліозі інфекційна нейропатія може вражати серединний нерв.

Сучасні методи діагностики синдрому зап’ясткового каналу

Для ефективної діагностики на ранніх етапах важливо використовувати сучасні методи, які дозволяють точно оцінити стан нерва та виявити патологічні зміни. Про ці методи розповідає лікар-нейрохірург Петро Пойда.

Початковий етап діагностики зазвичай включає прості, але ефективні клінічні тести:

• Тест Фалена — згинання зап’ястя на 60 секунд може спричинити дискомфорт або біль.
  
• Тест Дюркана — натискання на серединний нерв викликає класичні симптоми СЗК.
  

Одним із найбільш точних методів для визначення порушень нервової провідності є електрофізіологічні дослідження:

• Електронейроміографія вимірює швидкість проведення імпульсу по серединному нерву. Уповільнення сигналу в зап’ястковому каналі є діагностичним маркером.
  
• Електроміографія допомагає оцінити стан м’язів, що іннервуються серединним нервом, і визначити ступінь ураження.
  

Ультразвук і магнітно-резонансна томографія використовуються для оцінки структурних змін і виявлення інших можливих причин компресії нервів.

• Ультразвукове дослідження дозволяє виявити потовщення серединного нерва або набряк, що є характерним для СЗК.
  
• Магнітно-резонансна томографія використовується для більш детальної візуалізації м’яких тканин, нервів і оцінки можливих причин компресії, таких як пухлини.
  

Для виключення системних захворювань, які можуть посилювати симптоми СЗК, проводяться лабораторні дослідження.

• Аналізи на рівень глюкози та HbA1c для виявлення діабету.
  
• Тести на гормони щитовидної залози при підозрі на гіпотиреоз.
  
• Ревматологічні маркери для виключення аутоімунних процесів.
  

Ці дослідження допомагають не тільки підтвердити діагноз, але й виявити супутні захворювання, що можуть ускладнити лікування, — підсумовує Петро Пойда.

Ефективні методи лікування синдрому зап’ясткового каналу

Якщо синдром зап’ясткового каналу не лікувати на ранніх етапах, симптоми прогресуватимуть, що може призвести до серйозних наслідків. 

-Тривале здавлення серединного нерва у зап’ястковому каналі може спричинити незворотне пошкодження нервів, що у свою чергу призводить до постійної втрати чутливості пальців, – попередив Петро Пойда. -Також може виникнути атрофія м’язів кисті, що ускладнює виконання навіть найпростіших повсякденних завдань. Можливе навіть зниження функціональності кисті, через що людина не зможе виконувати навіть прості рухи, наприклад, утримувати предмети чи писати.

Тому при появі перших симптомів потрібно звернутися за медичною допомогою. Це дозволить значно знизити ризик ускладнень і відновити функціональність руки. На початку хвороби, коли симптоми ще не надто виражені, часто застосовуються консервативні методи лікування. 

-На ранніх стадіях синдрому зап’ясткового каналу можливе використання ортезів – спеціальних захисних пристроїв для обмеження рухів зап’ястя, – сказав лікар-нейрохірург. – Також може застосовуватися фізіотерапія або протизапальні препарати.

Якщо ж симптоми не зникають або навіть посилюються, на допомогу приходить хірургічне лікування. 

-Операція при синдромі зап’ясткового каналу є малотравматичною та проводиться під місцевою анестезією, – пояснив Петро Сергійович. – Під час втручання хірург розсікає поперечну зв’язку зап’ястя, що усуває здавлення нерва. Процедура триває близько 20-30 хвилин. Вікових обмежень для проведення хірургічного втручання немає. Операція проводиться під місцевим знеболенням, розріз шкіри до 3 сантиметрів.

Більшість пацієнтів вже через декілька днів відчувають значне покращення. Період повного відновлення займає декілька тижнів. 

Якщо ви помітили симптоми, схожі на синдром зап’ясткового каналу, не відкладайте візит до лікаря. Це дозволить уникнути ускладнень. Записатися на консультацію можна за телефоном: +380639649479. Пам’ятайте, що ваше здоров’я у ваших руках, і чим раніше ви почнете лікування, тим швидше зможете повернутися до активного та безболісного життя. 

Фото НМ та з відкритих джерел.

Раніше ми писали: УЗД серця у Дніпрі: ТОП клінік та вартість обстеження.

Ткож повідомлялося, що у лікарнях Дніпра замінюють старі ліфти.

Читайте про те, як Дніпро забезпечує психологічну підтримку у центрах ПМСД.