27 березня у всьому світі відзначається Міжнародний день театру. Напередодні цієї дати журналісти видання «Наше місто» завітали до двох театрів Дніпра і дізнались, як вони працюють та чим заохочують глядачів.
Глядачі шукають у театрах не тільки розваги, а й глибину
Аншлаги під час війни стали вже звичним явищем в українських театрах – Дніпро у цьому сенсі не є винятком. Люди приходять на вистави не тільки заради того, щоб відволіктися від сумних подій. А й для того, щоб побачити на сцені те, що перегукується з сьогоденням. Сучасний театр є не тільки місцем розваг, а й майданчиком для цікавих творчих експериментів та пошуку глибинних сенсів.
Зараз департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради підпорядковуються чотири театральні колективи. Всі вони мають власного глядача та різноманітний репертуар. Їхні вистави користуються попитом у дніпрян та гостей міста, про що свідчить статистика.
Так, Дніпровський драматичний молодіжний театр «Віримо!» (вул. Набережна Перемоги, 5) у 2024 році показав 64 вистави, які відвідали 8916 глядачів. Дніпровський міський театр ляльок «Театр актора і ляльки» (просп. Героїв, 40-А) у 2024 році показав 128 вистав, на яких побували 6675 дітей та дорослих. Дніпровський міський театр «ДГУ» розташований за адресою: пл. Троїцька, 5-А. Минулого року тут показали 71 виставу, їх подивилися 2646 глядачів. І, нарешті, Дніпровський академічний український театр одного актора «Крик» Дніпровської міської ради ( вул. М. Грушевського, 1) у 2024 році запросив всіх бажаючих на 73 вистави. Завдяки цьому у народного артиста України Михайла Мельника відбулася зустріч з 8651 глядачем.
До Міського театру ляльок приходить вже друге покоління дніпрян
На житловому масиві Перемога-6 за адресою: пр.Героїв, 40-А знаходиться маленький, але дуже цікавий театр – Міський театр ляльок. Він виріс з невеликого творчого об’єднання лялькарів. Зараз це повноцінний театр зі своєю усталеною трупою і власною сценою. Затишний зал та невелике фоє приймають маленьких глядачів кожні вихідні.
– Коли почалась велика війна, наша робота розділилась на дві частини, – згадує Валентин Фетісов, директор-художній керівник Міського театру ляльок. – Ми не могли працювати у власному приміщенні через те, що там не було укриття. Тому ми показували вистави в інших залах, а ще перетворились на виїзний театр. Дуже багато волонтерили: наприклад, показували вистави у шелтерах. У листопаді позаминулого року, коли в нашому театрі було зроблено укриття, ми нарешті повернулись до власного приміщення.
Але крім постійної роботи на виїзді та безпосередньо у театрі, колектив встигає готувати прем’єри – наприклад, такі як «От, Ведмідь!», «Мамина колискова», «Ба-байка Діда Карася», «Цяточка та Смужечка», «Цар лісу Ох». Все це – постановки, які з’явилися у репертуарі театру вже під час великої війни. Поки що тут можна подивитись по одній виставі у суботу та неділю. У театрі працюють як відомі на все лялькове співтовариство метри цього виду мистецтва, так і чудові молоді артисти. 21 березня театр відзначив своє 20-річчя.
– Ми отримали приміщення на проспекті Героїв у 2001 році, протягом чотирьох років відбувалась реконструкція, – згадує Валентин Фетісов. – Її фінансувала міська влада Дніпра. Площа нашого театру невелика – біля 150 квадратних метрів. Але ані нас, ані глядачів це не засмучує. За 20 років ми показали близько 3 тисяч вистав. У залі водночас можуть розміститися 50 людей.
Зараз до Міського театру ляльок приходить вже друге покоління глядачів – діти, чиї батьки зростали на виставах цього закладу культури. У театрі працюють 23 співробітники, з них дев’ять є акторами.
– На жаль, штат в нас повністю неукомплектований, – розповідає Валентин Фетісов. – Бо зараз дуже складно знайти тих, хто погодиться служити в театрі за невеликі гроші. В нашому репертуарі – 49 вистав, але не всі вони йдуть. Під час війни відбулося суттєве скорочення їхньої кількості. Але головне, я вважаю, все ж таки не кількість, а якість. А з якістю в нас, сподіваємось, все добре.
Восьмирічний Матвій відвідував вистави лялькового театру вже багато разів. Серед них є ті, від яких хлопець у захваті.
– Я ходив на вистави у ляльковий театр з друзями, – ділиться Матвій. – Найбільше запам’ятались історії про Білосніжку та Ба-байку. Там було море, корабель і ще багато цікавого. Буду ще приходити сюди та приводити друзів.
Назару одинадцять, він теж є постійним глядачем Міського театру ляльок.
– Мені запам’яталась вистава «Кіт у чоботях», – згадує Назар. – Я читав цю казку, але спостерігати за героями на сцені все ж таки цікавіше. Ще мені сподобалася вистава «Мама для мамонтенятка». Обов’язково прийду сюди ще!
Молодіжний театр «Віримо!» готує дві прем’єри
Дніпровський драматичний молодіжний театр «Віримо!» є одним з найпопулярніших у Дніпрі. Придбати квитки сюди непросто, бо вони дуже швидко розкуповуються. Наприклад, 30 березня о 17.00 тут покажуть виставу «Забути Герострата» за п’єсою Григорія Горіна, перекладену на українську мову. Коли квитки на неї з’явились в інтернеті, їх розібрали за півгодини. Вже багато років поспіль цей театр розташований у приміщенні Міського Палацу дітей та молоді.
– Ми граємо по чотири вистави на місяць на великій сцені, у залі на 250 місць, – розповідає Володимир Петренко, директор-художній керівник театру «Віримо!», заслужений діяч мистецтв України. – Більшість вистав в нас йдуть на малій сцені, бо зробити там нову виставу легше, ніж відновити стару на великій. У нас зараз четверо хлопців служать, і це, звичайно, вибило репертуар. Мені шкода, що не можемо грати «Самогубця», «Дуже просту історію». Такі вистави мають бути сьогодні у репертуарі, але нестача людей дається взнаки. У нас невеликий театр – 20 акторських ставок. І коли четверо мужчин йде, це серйозний удар по репертуару.
Звісно, нових людей можна дібрати – з цією метою у театрі «Віримо!» час від часу проводяться творчі конкурси. Разом з тим, Володимир Євгенович впевнений в тім, що акторів для свого театру потрібно вирощувати. Театральна студія «Віримо!» відкрилася у 1991 році. За цей час у репертуарі театру з’явилось чимало серйозних вистав, на які із задоволенням йшли глядачі. Ось і зараз Володимир Петренко працює над складним, популярним у всьому світі драматичним матеріалом. Це п’єса Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами».
– Вистава буде називатися «Візит дами», прем’єра планується у цьому сезоні, – ділиться планами Володимир Петренко. – Коли саме – поки не знаю. Роблю, поки не зроблю. Сподіваюсь, відновимо найближчим часом декілька вистав на малій сцені. Перекладемо на українську «Метод Гренхольма», відновимо «Оргію» Лесі Українки, якої тимчасово немає. Також цього сезону планується прем’єра на малій сцені вистави режисерки Катерини Слюсар. Це буде «Гра уяви» Пітера Шеффера.
У майбутній прем’єрі «Візит дами» роль Губернатора буде грати актор Едуард Парнет. Він закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж, працює у театрі «Віримо!» з 2014 року.
– У коледжі я навчався на першому курсі, який вів Володимир Петренко, – згадує Едуард Парнет. – Він запропонував мені роботу у «Віримо!», а я знав, що цей театр класний. Тож вирішив: чому б і ні? Наш театр – це про справжню творчість. Він не женеться за хайпом та шоу. Натомість дістає до глибин і цим зачіпає мене як людину. Це ж саме стосується глядачів.
Едуард Парнет дебютував у «Африканській казці», потім зіграв головну роль у «Самогубці». Маленьких ролей в цього актора не було, і це його дуже тішить. У виставі «Поїхати не можна залишитись» Едуард спочатку не брав участі. Але після того, як на фронт пішов актор Володимир Володимиров, він став грати його роль.
– Я людина з гумором, він є у всіх моїх ролях, – зазначає Едуард Парнет. – А ось минулорічна прем’єра «Біла пошесть» стала першою виставою, де я за гумор взагалі не відповідав. Я там навіть не усміхаюсь, бо граю диктатора. Маю надію, що справляюсь. Граю дуже різні ролі, але зазвичай отримую саме ті, які хочу.
Фото Володимира Федорищева, Валерія Кравченка та з відкритих джерел.
Нагадаю, раніше ми писали про те, що у Драмікомі відбудеться прем’єра вистави «Макбет».
Категорія: Афіша, Новини Дніпра, Новини Культури Дніпра, Тема дня
