ЕКСКЛЮЗИВ Юні таланти Дніпра: у чому секрет обдарованих школярів і ліцеїстів

Кожна дитина талановита по-своєму. Щороку десятки маленьких дніпрян перемагають на Всеукраїнських та міжнародних олімпіадах. Деякі дитячі досягнення в науці та техніці вже зараз знаходять практичне застосування. Про те, в чому секрет обдарованих школярів і ліцеїстів, як зі звичайних хлопчиків і дівчаток виростити геніїв розповість «Наше місто». 

Юннатка Ліза Середа отримала рекордний врожай батату 

Кажуть, що знаменитий мореплавець Христофор Колумб доставив до Європи не картоплю, а саме батат, який називають солодкою картоплею. Щоправда, за минулі століття в країнах Старого світу нетрадиційна картопля не стала королевою овочів. І для більшості українців батат все ще екзотика. Поки що у нас його практично не висаджують. Зовсім даремно!

  – Батат дуже смачний і корисний, – стверджує дніпровська школярка Єлизавета Середа. – Я із задоволенням зайнялася вивченням цієї дивовижної рослини. На практиці в обласному еколого-натуралістичному центрі ми вчилися, як її правильно живцювати та висаджувати в землю. З’ясувалося, що вирощувати батат досить просто, а врожайність просто фантастична. З п’яти бульб загальною вагою близько півтора кілограма ми отримали 82 кілограми чудових овочів. Батат не їдять колорадські жуки, адже він тільки називається родичем картоплі, але належить не до пасльонових, а до березкових.  Тому ненаситному листоїду-шкіднику він не цікавий.  Рослина стійка до вірусів. Справжнє диво! І дуже смачне.

За смаком екзотичний овоч щось середнє між гарбузом і морквою. Але у світі налічується кілька тисяч різновидів солодкої картоплі. На будь-який смак.

– Батат буває десертний, овочевий і кормовий, – зазначає Ольга Лапіна, науковий керівник юної дослідниці. – Одні сорти за смаком нагадують банан або диню, інші – нашу звичайну картоплю. Найголовніше, що батат корисний. Він зміцнює імунітет, покращує пам’ять і захищає клітини головного мозку від вікових ушкоджень. А ще цей овоч стабілізує мікрофлору кишківника та сприяє правильному травленню. У нашому екоцентрі ми близько трьох років вивчаємо батат і отримали чудові практичні результати. На початку 2025-го Ліза цілком заслужено перемогла у Всеукраїнському дослідницькому марафоні.

Поки що цей овоч продають не у всіх дніпровських супермаркетах, але юна натуралістка переконана, що незабаром його стануть вирощувати як великі фермерські господарства, так і звичайні дачники. Ну а сама 14-річна дослідниця зі школи №140 не впевнена, що своє майбутнє пов’яже з ботанікою.

 – Не знаю поки що чим займуся, – констатує школярка. – У мене багато варіантів. Цікавить не тільки біологія, а й мистецтво, іноземні мови.

Що тут сказати, крім банального: талановита людина талановита в усьому!

Старшокласник Ігор Чумаков рятує мідних риб

Кількість важких металів і, зокрема міді в наших водоймах не радує. Від надлишку міді страждають риби і, природно, ми, оскільки цією рибою харчуємося. Навіть найживучіший карась, якому, здається, все байдуже, і то насилу переживає надлишок металу.

– Ще до великої війни вміст важких металів у річках і ставках значно збільшився, що не радує, – розповідає Ігор Чумаков, 11-класник Дніпровського наукового хіміко-екологічного ліцею. – Ну а з початком активних військових дій міді стало ще більше. Ми досліджували вплив міді в довготривалій перспективі на життєдіяльність риб.

Наші рибки вміють пристосовуватись до мінливого середовища проживання.  І серед них усіх  найпластичніший і найпристосованіший до несприятливих умов – сріблястий карась. Кажуть, він витримає все! Але це не так.

– Мідь викликає зміни в організмі практично всіх риб на біохімічному рівні, порушується робота зябрового апарата, що позначається на частоті дихання, – продовжує розповідь Ігор, – Зрозуміло, їсти таку рибу теж небезпечно.

На думку юного дослідника, війна негативно вплинула на збільшення концентрації міді в дніпровських водоймах.

 – Мідь, хоч і не входить до складу вибухівки, але в певній кількості міститься в кумулятивних снарядах, у гільзах, узагалі у військовій техніці, – констатує ліцеїст. – Коли вона потрапляє у водойми, відбувається забруднення. Ми досліджуємо вплив токсичних забруднювачів на мешканців річок, ставків та озер.

На конкурсі «Еко-Техно -Україна-2025» робота 16-річного дніпрянина визнана однією з найкращих. Ще б пак! Тема дуже актуальна.

– Справді, вивчення вмісту у воді важких металів – міді, свинцю, цинку, кадмію дуже важливе, – вважає Роман Новицький, завідувач кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпровського агроекономічного університету. – Моніторинг важких металів у наших водоймах необхідно проводити постійно. Інакше як можемо допомогти водним мешканцям.  Роботи тут непочатий край.

Варвара Бланевська та Максим Шаповал поборолися з корозією

Іржа – штука давно і добре відома людству. Коли рудий наліт стрімко розповзається по металу бути біді. Траплялося, що корозія руйнувала економіку та екологію цілих регіонів. Одного разу вона ледь не погубила головний національний символ США – Статую Свободи!

Через помилки в проєктуванні знаменитий монумент буквально вбирав у себе воду і в 1980-ті практично став непридатним. Іржа знищила третину з 12 000 металевих заклепок, підточила опори і знаменитий факел. На щастя, проблему вчасно виявили. Пам’ятник відреставрували. Але осад залишився.

Дев’ятикласники Дніпровського наукового хіміко-екологічного ліцею Варвара Бланевська та Максим Шаповал кинули рішучий виклик масштабному злу.

– Хімію я полюбила одразу, – зізнається Варвара. – Це не тільки вправи на папері. Проведеш дослід і одразу побачиш результат.

Практично з першого запаху чудовий предмет сподобався однокласнику Варвари Максиму Шаповалу.

– У мене теж улюблений урок – хімія, – зазначає Максим. – Тут усе наочно. Радий, що вдалося взяти участь у дослідженні цікавої теми зі створення антикорозійного ферменту.

Варвара та Максим попрацювали над створенням розумного пігменту, який у разі потреби проявляє свої корисні властивості.

– Ліцеїсти діяли як маги, як грецькі напівбоги, – розповідає Вадим Коваленко, кандидат технічних наук, науковий керівник талановитого дуету юних хіміків. – Спочатку вони вигадали речовину, потім синтезували та досліджували її. Причому синтез і дослідження діти проводили самостійно. Звичайне антикорозійне покриття подвійне: ґрунтувальна фарба й основна. А тут два в одному. Розумний пігмент додається у фарбу і він надійно захищає від корозії. Розумний він тому, що свої чудові функції проявляє за потреби: при потраплянні води. Фарба з таким пігментом буде затребувана для дуже великих незнімних конструкцій, під час масштабних ремонтів.

У суперфіналі конкурсу «Еко-Техно -Україна-2025» командний проєкт дніпровських дослідників посів друге місце, але водночас визнаний соціально значущим і актуальним для нашої країни та відзначений президентським фондом Леоніда Кучми «Україна».

Виховуючи геніїв, не позбавляйте їх дитинства

У Дніпра чимало талановитих дітей. Один лише науковець і педагог Вадим Коваленко виховав десятки переможців і призерів Всеукраїнських та міжнародних олімпіад. Чи важко працювати з обдарованими дітьми?

– З дітьми працюю з 2005 року, – зазначає Вадим Леонідович. – 67 моїх учнів ставали переможцями міжнародних олімпіад. Ніякого секрету роботи з обдарованими школярами немає. Мій метод: виховання без виховання. У групі учні працюють нарівні з кандидатами наук, аспірантами та студентами. У проведенні експерименту всі однакові! Діти починають працювати і розуміють, що таке в реальності наука. Це наполеглива, щоденна праця. Не всім вона подобається. Одні йдуть, інші – залишаються. Але останні й показують результат.  Головне для педагога – виростити в дітей бажання вчитися і не боятися труднощів.

Утім, можливо, найголовніше для наставників юних талантів не перестаратися.

– Взагалі, до вирощування дитячих талантів ставлюся насторожено, – розповідає Наталя Валедова, дитячий психолог. – Це така тонка зона, яка може зламати життя дитини.

Найчастіше амбіції батьків, які неодмінно бачать у своїх чадах тільки чемпіонів і переможців, призводить до одностороннього виховання дітей. У результаті дитина недоотримує спілкування з ровесниками. У неї немає ілюзій і фантазій так необхідних у дитинстві. Тоді не набувається соціальний досвід, в якому є поразки й образи, радість від нових відчуттів і друзів. У розпліднику вундеркіндів цього немає. Саме соціальний досвід формує в юному характері відповідальність, що абсолютно необхідно при реалізації здібностей.

Наталя помітила, що до неї часто приходять батьки, занепокоєні тим, що доньки й сини розчарувалися, втратили інтерес до навчання, замкнулися в собі. Нерідко причина в тому, що до 6-7 років із дітей робили геніїв, а потім, у школі з’ясувалося, що вони не здатні працювати системно, не в тепличних, а в реальних конкурентних умовах.

– Перші ж невдачі призводили таких дітей до розчарувань, – резюмує психолог. – А для досягнення успіху потрібна установка на тривалу, терплячу роботу. Потрібно бути спокійними та впертими. Цілеспрямованими! Батькам раджу уважніше прислухатися до своїх дітей. До їхніх бажань і можливостей. Дайте можливість юним талантам проявити себе в різних сферах. Нехай самостійно зроблять вибір. Будьте друзями і порадниками, а не диктаторами. Не позбавляйте своїх дітей щасливого дитинства!

Фото Володимира Федорищева, та з архивів дослідників