Наш мужній захисник, кулеметник Володимир Котенко дивом дивом залишився живим. Вже у лікарняній палаті він приступив до тренувань. А після реабілітації Володимир отримав чорний пояс із карате. Історію ветерана війни з рф розповість «Наше місто».
Володимир Миколайович родом із Миколаєва – міста корабелів. Більшу частину життя прожив там. Сім років провів в Італії. І не тільки. Але на велику війну пішов воювати з Дніпра.
– Життя в мене було кочівницьке, – розповідає ветеран війни. – Тому з навчанням у виші не склалося. Тільки школу закінчив. Але, думаю, що ще є час здобути вищу освіту. Про модну професію не мрію. Краще що-небудь, пов’язане з психологією і спортом. Спорт – це взагалі моє!
Володимир багато років займався карате. Причому прийшов він у цей жорсткий вид спорту, коли успішно займався бальними танцями.
– Рух – це життя, – вважає Володимир Миколайович. – Проста, але незаперечна істина. Років до 13 займався бальними танцями і дуже соромився. Пацани займалися справжньою справою – футболом чи боксом, а тут танці. Хоча в мене в танцях виходило непогано. Вигравав чемпіонат України! А потім пішов на карате. І, між іншим, заняття танцями мені дуже допомогли. Привчили відчувати дистанцію, виробили дисципліну і витримку. На змаганнях посідав тільки перші-другі місця. Лише одного разу вилетів у першому колі й до призів не потрапив.
Контракт із ЗСУ наш земляк підписав ще за Януковича, у 2013-му. Але вже за кілька місяців росіяни анексували Крим і почалася війна, яка тоді називалася АТО. Додому Володимир повернувся 2018 року і вирішив, що в армію більше ні ногою. Але вийшло інакше. У перші дні повномасштабки він прийшов добровольцем на Тепличну, де формували 128 бригаду ТрО.
– Сказав, що хоч і не Рембо, але бойовий досвід маю, – згадує дніпрянин. – Мене взяли командиром кулеметного відділення.
Навесні -2023 Володимир Котенко отримав важке поранення. Дивом залишився живим.
– Це трапилося на Донеччині, в районі Старомайорського і Новосілки, – продовжує розповідь ветеран. – Їхали на позицію легкою вантажівкою. Троє в кабіні й кілька людей у кузові. Практично приїхали і раптом бабах! Світло в очах вимкнули. Потім розповідали, що я вилетів через лобове скло. Прокинувся: стоп, а де зуби! Зубів немає. Перед очима машина вся, вивернута навиворіт, водій, що кряхтить неподалік, ще один боєць поруч ледь живий. У мене ноги вивернуло в різні боки. Лежу такий гутаперчевий. Наймолодший із нас, щуплий Ваня Танасов, позивний Ектор, стягнув нас в одне місце і викликав медиків. Справжній герой!
До тренувань Володимир Котенко приступив ще в лікарняній палаті.
– Лікарі головою кивали: 50 на 50, – розповідає наш земляк. – Незрозуміло було, зростеться конструкція в правій нозі чи ні. Там був кістковий фарш, обтягнутий шкірою. Ще в палаті підтягувався на поручні над ліжком з апаратами Ілізарова на ногах. На стадіон на інвалідному візку їздив.
Сьогодні 39-річний фронтовик має другу групу інвалідності. Щодня він тренується у спортзалі мотивуючи і себе і побратимів. Навіть отримав чорний пояс.
Раніше ми писали про захисника з ТрО Дніпра.
Фото з архіву ветерана
Категорія: Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Дніпро, Новина Дніпра, Україна Росія війна
