ЕКСКЛЮЗИВ З Луганщини до Дніпра: як родина Бондарь розпочала нове життя в шелтері для ВПО

Родина Бондарів, як і тисячі інших, змушена була залишити рідний Лисичанськ через початок війни. Вони знайшли прихисток у Дніпрі, де вже третій рік живуть у шелтері для внутрішньо переміщених осіб. Це не просто новий дім – це нове життя, повне випробувань, боротьби та надії на краще майбутнє, розповідає «Наше місто».

Для голови родини Романа -24 лютого 2022 року став страшною реальністю. До останнього вони не вірили, що війна дійде до їхнього дому. Однак, коли ситуація загострилася, чоловік згадує, як довго вони ховалися в підвалі від ворожих обстрілів.

У підвалі, під час обстрілів, родина не тільки переживала психологічні страждання, але й змушена була пристосовуватися до нових умов.

«Ми підготували воду, одяг, все спустили вниз і почали обладнувати приміщення, щоб хоч якось пережити цей страшний час”, – згадує Роман.

Коли евакуація стала неминучою, Бондарі вирушили до Дніпра. Однак тут вони зіткнулися з новими труднощами. Роман зізнається – на початку було дуже складно: “Ми не знали, де жити, що їсти, як забезпечити дітей. Всі садочки і школи були закриті. Моя наймолодша донька була зовсім маленька – їй було лише три роки, а ми навіть не могли знайти місце для неї, де вона могла б займатися”.

Попри всі труднощі, родина намагалася зберегти оптимізм, особливо завдяки своїм дітям. Старша донька, Віталіна, не злякалася нових умов і швидко адаптувалася до життя в новому місті. Вона вступила до коледжу на спеціальність «дизайнерка одягу» та почала освоювати нову професію. Втім, вона все одно сумує за танцями, якими займалася у Лисичанську.

“Я вдома багато чим займалась, окрім навчання, танці наприклад. Тут я вже танцями не займаюсь, але хотілось би знову почати”, – зізнається Віталіна. Вона додає, що її серце залишається у Лисичанську, з його танцювальним колективом і тренером.

Мати Ніна знайшла роботу, яка не лише допомогла родині влаштуватися, але й дозволила допомагати іншим. Завдяки своїм знанням у сфері культури, вона активно долучилася до створення притулку для переселенців, аби зробити цей процес менш болючим для тих, хто пережив подібні труднощі.

“Моя давня знайома запропонувала мені роботу в шелтері для переселенців. Вона мала на меті створити місце, де люди, які пережили війну, могли б знайти притулок та підтримку. Ми порадились з чоловіком, і вирішили допомогти їй створити цей шелтер для родин Луганщини”, – розповідає Ніна.

Шелтер став не тільки їхнім тимчасовим домом, а й місцем, де вони знайшли нових друзів, підтримку та розуміння. Попри всі труднощі, родина Бондар знайшла свою нову надію в нашому місті і планує жити далі в очікуванні скорішого миру!

Читайте також: 10-річна дівчинка з Маріуполя на свій день народження влаштувала свято для дітей-переселенців у Дніпрі.