21 лютого у всьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Саме зараз, під час повномасштабної війни, багато хто з українців почав вивчати ту мову, яка для більшості з нас є не тільки державною, але й рідною. Як саме це відбувається у Дніпрі, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
«Освітня траєкторія» допомагає вчителям та вихователям
Можна стверджувати, що зараз існує мода на вивчення української мови. Курси постійно відкриваються у різних куточках міста, на них ходять дніпряни і молодого, і доволі поважного віку. Є й ті, кому добре володіти державною мовою потрібно за родом занять. У Центрі професійного розвитку “Освітня траєкторія” Дніпровської міської ради мовні курси відвідують вихователі дитячих садків та вчителі. Їхня мета – удосконалити свої навички та допомогти дітям краще засвоювати українську.
Ксенія Біляєва працює вихователькою в середній групі, яку відвідують діти віком 5-6 років. Для них дуже важливо мати хорошу мовну підготовку перед школою. Адже там всі предмети викладаються українською. У цьому жінці допомагають мовні курси.
– У садочок я влаштувалася на початку цього року, – розповідає Ксенія Біляєва, вихователька комунального закладу дошкільної освіти №98. – Мені дуже цікаво працювати з малечею. Нещодавно дізналася, що в «Освітній траєкторії» є різні курси. Директорка порекомендувала мені відвідувати мовні, і ось я тут. Вважаю, що моя українська звучить досить впевнено, проте ще є над чим працювати. Володію мовою добре, бо вивчала її в школі. У садочку з колегами ми теж спілкуємося українською.
Однак специфіка роботи з дітьми потребує особливого підходу до мовлення. Багато малюків не завжди розуміють певні слова. Їм потрібно більше пояснень. А ще на запитання виховательки діти часто відповідають російською. Подолати ці звички досить важко, якщо родичі малюка розмовляють вдома російською. Разом з тим у садку застосовують певні методи для того, щоб допомогти дітям перейти на українську.
– На заняттях ми спілкуємося виключно українською мовою, – зазначає пані Ксенія. – Якщо дитина відповідає російською, ми заохочуємо її спробувати сказати це українською. Наприклад, запитуємо: “Як це буде українською?” або “Давай спробуємо сказати правильно”. Так дитина поступово звикає до рідної мови. Я вже відвідала два заняття з мовних курсів. Навіть за короткий час почула багато нової інформації. Кожен бере для себе щось важливе. Наприклад, дехто дізнається, як правильно робити транскрипцію. Я особисто дуже зацікавилася темою звуків.
Ірина Іванько працює вихователькою у дошкільному закладі №90, має 15-річний педагогічний стаж.
– Звісно, ще декілька років тому українська не була настільки розповсюджена, як зараз, – ділиться Ірина Іванько. – Переходити на неї було трохи важко, але зараз вже все нормально. Ми намагаємось пояснювати батькам наших вихованців, що якщо вони вдома будуть спілкуватись українською, дітям буде легше її опанувати. Але все одно це певний процес. У мене в групі були діти, які на початку практично не говорили українською. Я старалася спілкуватися з ними лише українською, і вони поступово звикли до цього.
Ірина Іванько зазначає, що діти значно швидше адаптуються до мовних змін, ніж дорослі. Вихователька із задоволенням відвідує курси, тому що тут дуже цікаво та доступно подають матеріал. Особливо їй подобається викладач, який вміє зацікавити.
Багато дніпрян прагнуть вдосконалити свої знання
Ольга Воронько, консультантка «Освітньої траєкторії», пояснює, що такі курси допомагають вихователям та викладачам вдосконалити свою українську. Завдяки їм пропадає мовний бар’єр. Навіть якщо спочатку люди бояться говорити, потім вони розкриваються. Мовний клуб в «Освітній траєкторії» існує вже три роки.
– Дуже багато людей зацікавлені в тому, щоб не просто знати українську мову, а вдосконалити свої знання, – наголошує Ольга Воронько. – Важливо, як ми говоримо, як ми вітаємось, як спілкуємось один з одним будь-де – в побуті, на виробництві. Мені також дуже цікаво працювати із тренерами, з викладачами музичних шкіл. Під час занять у мовному клубі ми не просто сидимо та гортаємо підручники, тому що це не цікаво. Ми весь час шукаємо щось нове. Нові підходи, нові форми, нову інформацію. Наші колеги діляться своїми мовними «родзинками», і ми це втілюємо потім у життя.
На заняттях учасники клубу співають, розгадують кросворди, говорять скоромовки, грають у різноманітні ігри. Наприклад, як скласти нові слова, як від певного слова утворити нове слово. Чому ми саме так говоримо, а не так?
– Якщо я скажу «бурхливі овації», це правильно чи ні? – питає пані Ольга. – Виявляється, неправильно. Тому що є бурхливі оплески, а овації – це вже великий прояв емоцій. У 2022 році, коли ми започаткували мовний клуб, дуже багато людей спілкувалися тільки іншою мовою. Мені дуже приємно, що коли сьогодні ми спілкуємось з тими вчителями та викладачами у побуті, зустрічаємось у театрі, вони говорять українською мовою. Вони також починають писати есемески та повідомлення українською. Іноді пересилають їх мені, щоб я перевірила грамотність. Це мене дуже тішить.
У кожній групі мовного клубу – від 26 до 30 людей. Загальний курс може складатись від 6 до 24 годин – в залежності від запиту освітян. Заняття проходять один раз на тиждень, одне заняття триває три години. З них півтори-дві години займає теорія і 45 хвилин – закріплення на практиці.
– Відвідувачі клубу спілкуються українською мовою під час виконання домашнього завдання, пишуть на солов’їній без проблем, – підсумовує Ольга Воронько. – Це говорить про те, що дніпряни дійсно зацікавлені в українському просторі. Дніпро – українське місто, і крапка.
У «Гончаренко центр Дніпро» українська – один з найпопулярніших напрямків
«Гончаренко центр» – це місце у Дніпрі, де люди різного віку та професій об’єднуються спільною метою: вивчати та вдосконалювати українську мову. Відвідувачі курсу приходять сюди за власним бажанням, бо хочуть позбутися мовного бар’єру, краще висловлювати свої думки та почуватися впевненіше у спілкуванні. Попри те, що центр спеціалізується на вивченні англійської, українська також стала однією з найпопулярніших ініціатив.
– Ми відкрилися у серпні 2023 року, – розповідає Вікторія Паніна, директорка «Гончаренко-центр Дніпро». – Одразу працювали згідно з запитами від дніпрян. Якщо набирається група, ми організовуємо заняття. Коли люди прийшли до нас і сказали, що хочуть вивчати українську, ми вирішили організувати курси. Це була ініціатива самих відвідувачів. Спочатку в центрі працював лише розмовний клуб. Ми подумали, що українську всі знають, тож вирішили почати саме з розмовної практики. Але згодом стало зрозуміло, що є багато охочих, які потребують саме систематичного навчання. Тому довелося запустити повноцінний курс.
Дніпряни, які все життя говорили іншою мовою, сказали: “Ми хочемо вчитися з нуля”. І їх почули. Курси української в центрі безкоштовні, і це приваблює дедалі більше людей. Слухачі – це переважно дорослі люди. Є ті, хто виріс у Казахстані чи Прибалтиці, а також ті, хто просто не вчив українську мову в школі. Але всі вони хочуть її знати. Заняття відбуваються двічі на тиждень. В «Гончаренко центр Дніпро» є і розмовний клуб, і повноцінний курс української мови. Цей курс включає більше граматики, правил, особливо з урахуванням змін у правописі.
У радянські часи пані Ірина довгий час жила не в Україні, а в іншій республіці, тому не вчила українську в школі. В Дніпрі живе 17 років.
– Коли почала читати українською, то помітила, що мені бракує знань, – зізнається пані Ірина. – Тепер я звертаю увагу на правопис, перевіряю себе, читаю багато книжок. Відчуваю, що спілкуватись українською стало легше. Хоча ще є мовний бар’єр – боюся наробити помилок.
Пані Тетяна також відвідує мовні курси у «Гончаренко центр Дніпро». Вона довгий час працювала балериною.
– У театрі мені не потрібно було говорити, бо моя мова – це пластика, – згадує пані Тетяна. – Але коли я пішла на пенсію і почала викладати хореографію дітям, зрозуміла, що мені потрібна українська. Тому я прийшла сюди. І зараз спілкуюся рідною мовою майже впевнено.
Головне – не боятися помилок
Курси української в «Гончаренко центр Дніпро» відвідують люди різного віку. Тут була навіть 87-річна жінка. Головна мета занять – допомогти людям подолати страх говорити українською.
– Більшість людей боїться зробити помилку, – зазначає викладачка курсів Людмила Яшина. – Але коли вони розуміють, що помилятись – це нормально, страх зникає. Вони починають говорити, потім аналізувати свої помилки, і так приходить впевненість. Переважна більшість слухачів – жінки. Чоловіки або на фронті, або зайняті роботою. У нашій групі зараз є лише один чоловік. Проте вік учасників дуже різний. До нас приходять і молоді люди, і літні. Але всі вони знаходять спільну мову. Їх об’єднує любов до української мови.
На заняттях дніпряни не лише вивчають граматику, а й співають українські пісні, роблять мовні вправи. Викладач старається зробити навчання цікавим. Адже потрібно не просто знати правила, а й відчувати мову. Важливо й те, що люди приходять на подібні курси не тому, що їх змушують. А тому, що відчувають у цьому власну потребу.
Фото автора та Володимира Федорищева.Нагадаємо, раніше ми писали про те, як краще вчити українську мову.
Категорія: Новини Дніпра, Освіта, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Новини Дніпра
