На бік ворога: аналіз причин зради Батьківщині

Українці можуть здолати ворога лише разом, об’єднавшись у спільній боротьбі. Втім є колаборанти, готові співпрацювати з окупантами та відкрито закликати ворога на мирну територію України.

Колабораціонізм в умовах війни – це більше, ніж просто зрада. Вивчення його причин дозволяє зрозуміти, чому деякі громадяни вирішують перейти на бік ворога, що робить їх вразливими до впливу пропаганди, страху та матеріальних вигод. 

Багато зрадників, що втекли на окуповані території чи за кордон, засуджені заочно. Дехто отримав офіційні обвинувачення відповідно до українського законодавства, значна частина – в СІЗО очікує суду.

Одна з ініціатив українських спецслужб – проєкт «Хочу к своим» (hochuksvoim.com), який дозволяє засудженим в Україні колаборантам добровільно погодитися на обмін до росії як військовополонені. Водночас це дає змогу повернути українських захисників, які перебувають у полоні в рф.

Крім того, за допомогою цього сайту свідомі громадяни, які знають, хто співпрацює з ворогом, можуть анонімно повідомити  державні органи.

Інформаційний вплив та групова динаміка: як оточення формує зрадників

Серед головних передумов колабораціонізму – інформаційний вплив. Нерідко потенційні колаборанти живуть у середовищі, де стають жертвами агресивної пропаганди, що руйнує бачення реальності.

Наприклад, під час Другої світової війни у Франції уряд Віші під керівництвом маршала Петена підтримував окупацію країни з боку  нацистської Німеччини, активно співпрацював з гітлерівським режимом. Пропаганда та страх перед німецькою силою паралізували волю багатьох французів.

Колаборанти часто живуть в умовах, де їх оточення схиляється до підтримки окупаційної влади. Під час війни проти Україні з 2014 р. в окремих регіонах Донеччини пропаганда ворога впливала на мешканців, наголошуючи на відчуженості від України. У таких умовах під тиском суспільної думки люди схиляються до колабораціонізму

За даними сайту “Хочу к своим”  (https://hochuksvoim.com) простежується така закономірність: з майже 300 колаборантів, які зголосилися  обмінятися на полонених в рф українців, найбільше зрадників виявлено та затримано на Донеччині (31%), на Харківщині (18%), на Луганщині (10%) та Миколаївщині.

Мешканці прифронтових територій Сходу України нерідко потрапляють під інформаційний впливу ворога. Люди з цих регіонів можуть частіше спілкуватися зі знайомими з рф – через територіальну близькість, попередню міграцію між країнами, особисті відносини.

Портрет колаборанта: психологічні та соціальні риси зрадників

Дослідження свідчать, що люди з низькою національною ідентичністю або слабкою відповідальністю більш схильні до зради. Приміром, в уряді Віші у Франції багато хто з чиновників виправдовував співпрацю з нацистами намаганням «зберегти» Францію шляхом поступок… Втім їх дії були викликані егоцентризмом та страхом.

В Україні схожі виправдання є у окремих громадян, які відчували себе відірваними від української культури або політичних процесів. Деякі колаборанти на Донеччині виправдовували зраду тим, що нібито «захищали» свої родини від «націоналістів» і «фашистів», як казала ворожа пропаганда.

Матеріальні вигоди та страх: що змушує йти на зраду?

Колаборанти нерідко мотивуються почуттями страху, відчаю або образи. Люди, які відчувають себе зрадженими державою або мають особисті проблеми, можуть обирати такі шляхи вирішення життєвих криз. 

Матеріальні вигоди є важливим чинником. Зазвичай колаборантам обіцяють винагороду або покращення умов життя.
У війні проти Україні ворог обіцяє колаборантам в обмін на підтримку вищі соціальні виплати, посаду у окупаційній владі, можливо – навіть заможнішу хату. Але, як показує практика, ці обіцянки – пусті. Коли колаборант виконав завдання – про нього у кращому випадку забувають.

Виправдання зради: когнітивний дисонанс як інструмент пропаганди

Когнітивний дисонанс (внутрішній конфлікт, що виникає при зіткненні в свідомості суперечливих знань та переконань – прим.ред.) допомагає людині виправдовувати власні вчинки, навіть якщо вони суперечать моральним нормам. 

Виправдання зради широко відоме з історії. Наприклад, в часи співпраці уряду Віші з нацистами деякі французи виправдовувалися тим, що це – нібито єдиний спосіб зберегти незалежність Франції, навіть попри підпорядкування Німеччині.

У сучасній Україні деякі колаборанти вдаються до таких виправдань. Вважають, що захищають свої родини або ж просто «виконують накази». Пропагандистські наративи про «боротьбу з фашизмом» або «захист російськомовного населення» також допомагають їм легалізувати свої дії в очах суспільства.

Схоже виправдання знайшов для себе зрадник, профіль якого є на сайті “Хочу к своим”. Він – з козацького міста Покровськ на Донеччині,  за яке зараз несамовито борються наші воїни. Ця історія демонструє когнітивний дисонанс в голові типового колаборанта, дії якого вплинули на просування армії рф в бік Дніпропетровщини.

Зрадник із Покровська: як криптовалюта, обіцянки та жага «солодкого життя» привели до в’язниці

Володимир Проць добре знав рідний Покровськ — кожну вулицю і промзону. Його соціальна активність і широке коло знайомств були ідеальним ґрунтом для вербування. Спецслужби рф знайшли його через заборонену соцмережу «Вконтакте». Як і багатьох, хто проявляв проросійську активність, його помітили, запропонували «золоті гори»: громадянство рф, високооплачувану роботу.

Перше завдання — зібрати дані про ВЦА. Винагорода на криптогаманець була щедрою, зрадник витратив її на новий смартфон та сім-картки. Він ще не знав, що це – його єдиний гонорар: куратори з рф заманюють першими виплатами, а далі “годують обіцянками”.

Наступні завдання мали реальні наслідки: за  координатами, наданими зрадником, ворог бив ракетами по критичній інфраструктурі Покровська, залізниці, мостах. Готель «Дружба», де часто зупинялися українські військові, було зруйновано саме через «наводку» Проця.

Він цілковито переступив межу, взявся шпигувати за артилеристами, виявляючи їх дислокацію для удару. Українські спецслужби діяли професійно і затримали Проця біля об’єкта, який він планував «здати».

Це дозволило знешкодити всю ворожу агентурну мережу в Покровську. Куратори з рф паралельно вели кількох шпигунів, звіряючи отримані  дані для завдання комплексних ударів по місту та позиціях ЗСУ.

За зраду України Володимир Проць проведе за ґратами 12 років.

Колаборанти з Дніпропетровщини також погоджуються на обмін. На сайті «Хочу к своим» зареєстровано вже 23 особи, хоча це – лише невелика частина усіх зрадників, чиї імена оприлюднені.

Суди Дніпропетровщини присуджують їм від 3 до 15 років ув’язнення. Найдовше на обмін очікує Ільїн Анатолій Григорович — понад 10 місяців. Не дивно, адже зрадників ніде не шанують.

Сучасні методи боротьби з колабораціонізмом: від контрпропаганди до технологій

Сучасні підходи у боротьбі з колабораціонізмом – це проактивна контрпропаганда та застосування технологій. Українські спецслужби активно впроваджують такі платформи, як сайт проєкту “Хочу к своим” (https://hochuksvoim.com), боти “STOPRussianPropaganda” та “єВорог”, “Спали ФСБешника”. Ці сайти дозволяють громадянам анонімно повідомити  про підозрюваних у співпраці з ворогом,  про підозрілі дії.

Контрпропаганда має важливе значення. За 2024 рік спростовано понад 300 основних наративів пропаганди рф, що охопили понад 10 млн користувачів у соцмережах. Велику роль грає освіта та просвітницька робота. Формування критичного мислення у громадян, особливо молоді, допомагає знизити вразливість до маніпуляцій.

Співпраця громадян із українськими спецслужбами свідчить про високий рівень національної свідомості. За останні 2 роки кількість анонімних звернень про підозрілі дії ворожих агентів зросла на 40%.

Тож сучасні технології, стратегічна контрпропаганда та залучення громадян до захисту національної безпеки є ефективними інструментами у боротьбі з колабораціонізмом. 

Разом переможемо! Слава Україні!

Володієте інформацією про ворожих агентів? Допоможіть Силам оборони України! Повідомте на сайті «Хочу к своим» (https://hochuksvoim.com). 

Військовослужбовець на псевдо «Криця» з побажаннями миру і Перемоги Україні