ЕКСКЛЮЗИВ Я опинилася у раю: як підопічна центру “Милосердя” почала нове життя у Дніпрі

Тамарі Василівні Денисовій 84 роки. Вона все життя працювала вчителькою у Слов’янську, що на Донеччині. Зізнається, що ніколи не могла уявити, що одного дня їй доведеться покинути свій дім через війну. У квітні 2022 року, коли обстріли на сході України стали занадто небезпечними, волонтери зателефонували їй і запропонували евакуювати їх з чоловіком у Дніпро до центру для осіб похилого віку. Детальніше про це розповідає “Наше місто”.

 – Я, звісно, знала, що існують будинки престарілих, але думала, що там не дуже гарні умови, тому ми й боялися їхати, – розповідає Тамара Денисова. – Але залишатися теж було лячно. Чоловікові тоді було 90 років, він самостійно не міг дійти навіть до укриття. 

Вибір був складним. Залишити все, що було рідним, і вирушити у невідомість було важко. Вони все-таки поїхали. А свого вірного друга – кота теж взяли з собою в цей новий етап життя.

– Усі сумніви розвіялись, коли ми під’їхали до центру, – продовжує жінка. – Нас зустрічали люди, які щиро посміхались. Нас завели у сучасну будівлю з комфортними умовами перебування, і тоді ми зрозуміли, що опинилися у раю. Ми тут у безпеці, отримуємо догляд і турботу. Коли погано почуваюся, прийде медсестра і дасть ліки чи поміряє тиск. Усі співробітники дуже уважні, пам’ятають, що у мене цукор і застерігають від вживання заборонених страв. До речі, тут дуже смачно годують, чотири рази на день. Ми тут відпочиваємо, немов на курорті. Я вдячна долі, що сюди потрапила.  

Незважаючи на всю теплоту і безпеку, яку вона відчула в новому домі, Тамара Василівна не може забути свій рідний Слов’янськ, який наразі атакує ворог. 

– Звісно, хочеться додому, але я розумію, що там небезпечно, – каже Тамара Василівна. -Наприклад, у нашому під’їзді нікого не залишилося. Мені повертатися нікуди. Сюди я привезла свій комп’ютер, з інтернету дізнаюся новини, хоча у нас у кожній кімнаті є сучасні телевізори. 

У її серці залишилася біль від втрати сина, який помер у 1996 році. А тепер, під час війни, втратила і чоловіка. Однак вона знайшла сили продовжити жити і адаптуватися до нових умов.

– Життя може бути важким і непередбачуваним, але я вдячна долі, що знайшла своє місце тут, — завершує свою розповідь Тамара Василівна.

Центр підтримки ветеранів праці та громадян похилого віку “Милосердя” користується популярністю серед мешканців Дніпра. З початку повномасштабного вторгнення послуги тут отримують також ВПО, евакуйовані з зони активний бойових дій. Станом на сьогодні у ньому перебуває 35 осіб, з них 20 – внутрішньо переміщені особи. 

Фото Володимира Федорищева.

Читайте також: На Дніпропетровщині зростає рівень захворюваності на грип та ГРВІ: як вберегтися.

Раніше ми повідомляли, що кіт Василь, який жив у кабінеті заступника мера Андрія Денисенко, знайшов сім’ю.