Зооекстрим: як представники фауни Дніпра переносять зимову холоднечу і моторошний голод

У тварин і птахів, земноводних і комах завдання таке ж, як і в нас: вижити в цьому жахливому світі. Причому важливо не просто пережити холод і голод, а й залишити потомство. Тут людям є чому повчитися у звіряток і комашок. Про секрети виживання представників дніпровської фауни розповість «Наше місто».

Мухам мороз тільки в радість

Тритони – найбільш холоднокровні коханці. Дивовижна їхня здатність переносити низькі температури. Іноді цих земноводних можна зустріти повзаючими по льоду. Ну, а якщо стане краще до 7-8 градусів, пристрасть одразу ж наповнить тритонові серця. Наречений залицяється красиво.  Чекає подругу у водоймі. При появі наближається, підпливає впритул, доторкається до її морди і нюхає. А після ще й танцює. Романтика!

  – З настанням холодів в організмі тритонів утворюється гліцерин, який працює як природний антифриз, – пояснює Олександра Марченковська, кандидат біологічних наук. – Завдяки його присутності кров не замерзає. Адже холоднокровним амфібіям не потрібно підтримувати постійну температуру тіла. Природа передбачлива.

Але це ще що.  Нашим комашкам вдається пережити антарктичні морози.

– Багато комах здатні протистояти замерзанню, просто підвищуючи концентрацію глюкози в міжклітинній рідині та цитоплазмі клітин, – розповідає Віктор Бригадиренко, доцент кафедри зоології та екології ДНУ. – Такий спосіб допоможе пережити -3 – -5 градусів. Деякі безхребетні накопичують природні антифризи. От і не мерзнуть.

До таких морозостійких істот належать комарі-лимоніїди.  Взимку добре і мухам.

– Лялечки кімнатної мухи зимують на поверхні ґрунту за -10, і -15, – продовжує розповідь зоолог. – Їм допомагає жир. Якщо в клітинах комахи утворюються кристали льоду, то їхній ріст швидко «загасає» при контакті з жировими вакуолями.

Тож приказка – мруть, як мухи – вельми сумнівна.

Секрет виживання – їжа і тепло

Все геніальне просто. Щоб вижити взимку потрібен позитивний енергетичний баланс. Слід просто ситно їсти і не перемерзати. І тваринам це чудово відомо.

– Мандрівники-екстремали стверджують, що енергетичний баланс – вирішальний фактор, – зазначає Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». – Підтримувати цей баланс добре вміють, наприклад, птахи. Зимову холоднечу багато пернатих воліють переживати в містах, де тепліше і ситніше. Гнізда будують часом у найнесподіваніших місцях: у дірках бетонних плит селяться горобці, чорні горихвістки,  хатні сичі. Боривітер давно освоїв технічні поверхи дніпровських висоток. Уже кілька років цей сокіл гніздиться на техповерсі корпусу біофаку ДНУ.  Років сім тому взагалі мала місце орнітологічна сенсація: у покинутому будинку міської балки виявили сіру сову – рідкісного червонокнижного птаха, що віддає перевагу занедбаним лісовим ділянкам. А тут сова знайшла притулок практично в центрі Дніпра.

У пошуках їжі пернаті виявляють неабияку винахідливість.

– Усім відома синиця всеїдна, і якщо влітку вона харчується майже виключно комахами, то взимку переходить на змішане харчування, – продовжує співробітник заповідника. – Вона їсть насіння, підбирає за дятлами здобуту ними «дрібноту», а іноді об’їдає студентів. Одного разу наші біофаківці вивісили за вікно гуртожитку загорнуте в три пакети сало, залишили на півтора тижні, потім глянули – одна шкурка залишилася.

Пташки взагалі хитрі й дотепні. Дніпровський зоолог Юлія Комлик розповіла випадок про винахідливу ворону.

– Якось узимку помітила, як дорогою ходив голуб, а неподалік розгулювала сіра ворона, – згадує Юлія. – Поводилася безтурботно, нібито до голуба їй і діла ніякого немає. Але тут наблизилася машина, і ворона раптом підскочила до голуба і двома ногами спробувала його під машину заштовхати. Хотіла, щоб машина добила, після чого можна голубиним м’ясом поживитися.

Утім, не тільки ворони поводяться подібним чином.

– Часто луні супроводжують у степу пішого мандрівника або велосипедиста в надії, що вони сполохають дрібну пташку, – пояснює Іван Буртний, завідувач зоологічного музею ДНУ. – Взимку біля доріг чергують канюки. Зрозуміло чому. З машин часто викидають залишки їжі, а під колеса потрапляють дрібні пташки та мишки, які й стають здобиччю птахів. Якось бачив приголомшливу картину: люцернове поле заполонили сотні канюків і приблизно така сама кількість чорних воронів. Мабуть, гризунів там було більш ніж достатньо.

Яструб полює і в повітрі, і на землі

Звісно, найнадійніше пристосувалася грушева сатурнія. У цього рідкісного в наших краях нічного метелика взагалі немає рота. Немає рота – немає проблем! Все тому, що харчуються ці комахи тільки в гусеничному дитинстві, а в крилатій зрілості просто насолоджуються життям. Жити без їжі, зрозуміло, можна. Але недовго. Більшості живих істот необхідно їсти регулярно. Для цього варто попрацювати.

– В Андріївці, неподалік від біостаціонару ДНУ метрів за триста від мене на дереві сидів яструб- великий, – розповідає керівник зоомузею. – Спостерігав. Раптом хтось спорхне. І точно! Несподівано злетіла перепілка. Хижак за нею. Перепілка каменем упала в неприбране поле соняшників. Туди ж спікірував і яструб. Жертва намагалася пішки піти подалі, але й хижак пішки став її переслідувати. Нарешті відігнав пташку на край поля. Перепілці довелося злетіти, а вже в повітрі яструб наздогнав здобич. Такі справи.

У кожного звіра свої секрети вдалого полювання. Лисицям допомагають інтуїція і терпіння. Терпіння у хижачок точно можна повчитися.  Руда шахрайка відмінно знає, де мешкають полівки. Туди й прямує. Сідає і слухає. Почувши писк або шерех, робить у напрямку звірка кілька кроків і завмирає. Коли розуміє, що гризун уже поруч, високо підстрибує і падає передніми лапками в те місце, де він перебуває.

Вовки зазвичай живуть і полюють зграями. Переслідуючи здобич, йдуть суворо один за одним, так, що по слідах може здатися, ніби пройшов тільки один хижак. При цьому вовки ретельно нюхають то повітря, то землю або сніг, намагаючись вловити запах здобичі.

Мисливці розповідають, що вовки заганяють копитних до крутих урвищ, звідки жертви самі стрибають вниз, отримуючи серйозні каліцтва. Буває, що сірі хижаки виганяють переслідуваних тварин на лід, де їм уже не врятуватися.

Вовчиці відгризають цуценятам «неправильні» лапи

Безумовно, до мистецтва виживання належить не просто обережність, а надмірна обережність. Правило живи і бійся іноді дуже допомагає.

– Коли відкривається сезон полювання, козулі, лосі та інша живність рядами й колонами прямують у заповідник, – констатує кандидат біологічних наук Олександр Пономаренко. – Ховаються в нас. Нині, у воєнний час, полювання немає, але козуль, оленів і кабанів у заповіднику повно. Не ризикують виходити. Береженого Бог береже.

 Ну і само собою дуже важливу роль відіграє продовження роду. Про те, що зозулі підкидають яйця іншим птахам відомо всім. Але так чинять не тільки зозулі.

– Є така риба – гірчак, – розповідає Роман Новицький, завідувач кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпровського агроекономічного університету. – Маленький карасик, завбільшки з палець. Але дуже винахідливий. Щоб потомство вижило, самка підкладає ікринки всередину мушель перловиць і беззубок. Для цього у риб’ячих мам виростає досить довгий яйцеклад. З його допомогою вона поміщає 5-6 ікринок під надійний захист. Точно в сейф. Таким чином набагато більше шансів вижити. Зате потім, залишаючи мушлю, юні гірчаки розносять із собою личинки молюсків, допомагаючи тим освоювати нові місця проживання. Вигідно всім!

Дбаючи про майбутніх дітей, тварини приділяють увагу й «генетичній чистоті».

– На відміну від Європи, де вовка охороняють, у нас його вважають злісним шкідником і знищують, – розповідав Василь Черниш, відомий дніпровський зоолог і мисливець. – Бувало так, що самотньому вовку не було з ким спаровуватися і тоді він прямував до найближчого села, де займався цим із собаками. Так само чинила і вовчиця, що залишилася без партнерів. У вовчиць народжувалися діти, доля яких не завжди була щасливою. У Самарському лісі сам бачив рудуватих вовченят з відгризеними лапами. Мабуть, мама-вовчиця вирішила таким чином підправити генетику і позбутися нагуляних на стороні дітей.

Суворе життя. І в нас, і в них.