
У березні 2022 року, після посилення бойових дій, Тетяна разом з сином і другом, покинула рідний Маріуполь, ставши однією з українських переселенців. Сьогодні вона живе у Дніпрі. Це місто стало для неї не просто притулком, а й справжньою опорою у важкі часи, пише «Наше місто».

-Я мешкала в одному з районів Маріуполя, який не сильно обстрілювали, – пригадує Тетяна. – Але одного разу нам волонтер сказав, що місто в оточенні і можлива окупація, тому буде створено зелений коридор, по якому можуть виїхати цивільні. Ми з сином та моїм другом не хотіли залишатися в окупації і вирішили виїжджати.
Виїзд з Маріуполя став не лише фізичним, а й емоційно тяжким випробуванням. Тоді вже йшли вуличні бої, через місто було небезпечно їхати, деякі райони перекривали. Про більш менш безпечний шлях дізнавалися від знайомих.
-На ворожих пропускних пунктах були величезні черги з автівок,- розповіла Тетяна. – Нам пощастило, нас не обшукували. А у інших людей відбирали деякі речі, не дозволяли вивезти. Наприклад фото чи алкогольні напої. Загалом ми проїхали 7 блок-постів. Но одному з них довелося ночувати, бо росіяни сказали, що стрілятимуть, якщо поїдемо далі.
Тетяна зізнається, що, приїхавши до Дніпра, вона відчула полегшення. Друзі допомогли знайти житло і життя почало налагоджуватись.

– В перші ж дні після приїзду, під час прогулянки я побачила у своєму районі об’яву, що потрібен перукар, – каже Тетяна. – Тобто і робота у мене теж з’явилась відразу. Так сталося, що в цей же період часу я потрапила до проекту «Контакт2U». Ця спільнота мені дуже допомогла.
Тетяна наголошує, що саме підтримка місцевих людей сприяла швидкій адаптації у новому місті.
-Дніпро став для мене міцною опорою, це дивовижне місто компенсувало мені втрату рідної домівки наскільки це можливо, – зізнається жінка. – Я тут відчула величезну підтримку, до мене прийшло прийняття ситуації. Звісно, мені зустрічаються різні люди. На жаль, не всі сприймають переселенців позитивно. Але основна частина дніпрян, з якими я спілкувалась, розуміють мене та підтримують, намагаються допомогти. Нещодавно одна жінка принесла ключі від своєї квартири і запросила там пожити. Розумієте, без орендної плати, лише за комунальні послуги. Вона їде за кордон і вирішила підтримати маріупольців. Я щиро їй вдячна. І більшість дніпрян саме такі – добрі та людяні.
Ця історія є черговим нагадуванням, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло – у підтримці, в нових можливостях і в людях, готових допомогти. Тетяна знайшла це світло у Дніпрі, і сьогодні її серце також готове дарувати тепло іншим.
Фото: НМ та з відкритих джерел.
Читайте також: Видатний артист і засновник Театру одного актора «Крик» Михайло Мельник втретє став батьком.
Категорія: Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: ВПО, Головне, Допомога у Дніпрі, Переселенці