Сучасні технології, зокрема гаджети, з кожним роком все більше заповнюють наше життя. Та на жаль, вони є не тільки невід’ємною частиною прогресу, а й джерелом проблем. Всі ми певною мірою залежимо від гаджетів. Але, якщо дорослі можуть змусити себе свідомо ставитися до користування ними, то з дітьми все набагато складніше. Як дніпряни ставляться до цього питання, дізнавалась журналістка «Нашого міста».
Вові нудно без комп’ютера
Редакторка сайту «Наше місто» Тетяна Захарова виховує 10-річного сина, він навчається у 5 класі в офлайн-режимі. Вова – розумний, комунікабельний хлопчик, серед його оцінок немає нижчих «дев’ятки». Проте має численні проблеми зі здоров’ям, через що йому не можна займатися улюбленим футболом та іншими видами спорту.
– У сезон застуд Вова часто хворіє, тому залишається вдома на довгий час, – розповідає Тетяна Захарова. – З гаджетами проводить по декілька годин на день. Грає в онлайн-ігри, дивиться ролики в ютубі, а також в соцмережах. Щоденні розмови про те, що його залипання біля всіх можливих екранів шкідливе для зору, що це пусте гаяння часу, яке нічого розумного і гарного не дає, викликають лише зітхання з боку сина. Особливо ця проблема загострюється з приходом зими, коли більшість часу Вова проводить вдома. Коли на вулиці тепла погода, особливо літні канікули, син менше часу сидить у комп’ютері. Двір і друзі приваблюють дитину значно більше.
Тетяна намагається контролювати час, який син проводить в інтернеті, а також контент, який він споживає. Через додаток «Батьківський контроль» вона обмежує цей час, особливо ввечері. Також турботлива мати встановила вікові обмеження. Проте жінка все одно розуміє, що цього замало.
– Моя мрія, щоб син став програмістом, – зізнається Тетяна Захарова. – Тому у минулому році ми наймали викладача, який двічі на тиждень займався з Вовою азами програмування. Але, на жаль, це нічого не дало. Урок пройшов, і дитина забула про нього, повернувшись до роликів. Можливо, не пощастило з викладачем, він не зацікавив цією справою. А можливо, ІТ – не на наше, бо ж далеко не всім дано бути програмістами. Я розумію, що зараз такий час, що діти не можуть без гаджетів. В принципі, як і дорослі. Всі ми не випускаємо телефони з рук, якщо є вільна хвилинка. Це вже загальна світова залежність нашого покоління. Важко навіть уявити, що буде далі. Проте залежність від гаджетів у дітей – це серйозна проблема сучасного суспільства, яка має ряд негативних наслідків для фізичного, психічного та соціального розвитку дитини. І дорослим треба бути прикладом у подоланні цієї проблеми. Обмежувати власне користування гаджетами в присутності дитини, проводити більше часу разом без екранів. Гаджети можуть бути корисним інструментом для навчання та розваг, але важливо користуватися ними з розумом і не дозволяти їм замінити реальне життя.
У Вови немає істерик, якщо мати просить, щоб він відклав телефон і зайнявся чимось іншим. Він погоджується. Але вже через 10-15 хвилин приходить і говорить, що йому нудно. Ось це «нудно», за словами Тетяни, то найгірше. Бо син майже не вміє розважатися без гаджетів. Його треба розважати. А як це зробити, коли жінка або на роботі, або працює вдома? Тим більше, що вже ж дитина не маленька і, на погляд батьків, має розважати себе сама. Виходить якесь замкнуте коло, з якого дніпрянка поки не бачить виходу.
Телефони заважають невмотивованим учням
Світлана Хорішко викладає українську мову та літературу у дніпровській гімназії № 128. Звісно, багато хто з її учнів користуються гаджетами. Але у вчительки до цього є власне чітке ставлення.
– Використання на уроках моїми учнями гаджетів сприймаю позитивно, – наголошує Світлана Хорішко. – У нас ще не всі кабінети обладнані індивідуальними ноутбуками, у деяких класах немає навіть телевізорів. А інтерактивні дошки на пальцях можна полічити. Тому, як проводити уроки, тим більше в укритті, коли там взагалі нічого немає, крім інтернету? У мене, наприклад, урок української мови повністю завантажений в Google Classroom. Там є всі презентації, тести, завдання, повний конспект уроку. В укритті я не можу дітям пояснювати нічого тому, що там ще поруч є інші класи. Тому кажу: відкриваємо, заходимо в Google Classroom, де є план уроку, схеми, таблиці, і робимо завдання. І учні заходять туди зі своїх телефонів.
Незважаючи на те, що сучасні школярі з гаджетами на «ти», вчителька стикнулася з тим, що деякі учні шостого класу не можуть знайти додаткову інформацію. Хоча на перервах весь час сидять у гаджетах. Вони просто не знають, як це правильно робити. Тому ці навички потрібно розвивати.
– Деякі вчителі проти гаджетів, вимагають завжди здавати їх перед уроками, – зазначає Світлана Хорішко. – Я проти цього. Прошу дітей покласти гаджети на передню парту тільки тоді, коли ми, наприклад, пишемо контрольну роботу. Тоді за допомогою гаджетів вони можуть обмінюватися відповідями та підказувати один одному, і це неприйнятно. У всіх інших випадках я користуюсь гаджетами дуже активно. Наприклад, такий освітній проєкт, як «На урок», дає тести, які можна виконувати онлайн, і вони одразу показують результат. Як я вже казала, я прошу всіх своїх учнів встановити Google Classroom. Цей додаток є дуже зручним. Наприклад, за його допомогою кожен може шукати значення якогось слова – виходить колективна робота. Це корисно, коли ми досліджуємо тексти, особливо такі, де є багато історизмів.
Звісно, учні Світлани Хорішко використовують свої телефони не тільки для навчального процесу. Вони переписуються один з одним, грають у різні ігри, відволікаються. Але вчителька впевнена, що заважають гаджети тільки невмотивованим школярам. Такі не будуть слухати її в будь-якому випадку. Хоч з телефоном, хоч без нього.
Електронні книжки більш доступні, ніж паперові
Дніпровська письменниця Еліна Заржицька є авторкою багатьох творів для дітей. При цьому вона розуміє, що паперова книжка – це, звісно, чудово, але далеко не завжди доступно. І тут на допомогу приходять гаджети.
– Вже років сім-вісім поспіль ми разом з колегами створюємо електронні книжки, – розповідає Еліна Заржицька. – Це пов’язано, перш за все, з доступністю: паперові книги дорогі, а наші електронні доступні безкоштовно. Наприклад, на сайтах Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей та Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді є розділ «Електронні книги». Там можна знайти збірники для вчителів, батьків і учнів. Ми також укладаємо тематичні електронні книги: про різні професії, дитинство Тараса Шевченка, історичні події. Наприклад, є серія «Крізь час і простір» — про видатних композиторів, фізиків, письменників, жінок України. Такі матеріали можуть використовувати і вчителі, і діти.
Особливий інтерес, за словами пані Еліни, викликають збірники «Розповім про подвиг», які включають твори дітей. Ці розповіді базуються на реальних історіях: наприклад, про рідних, які загинули на війні. Тексти ілюстровані дитячими малюнками. Це сприяє заохоченню до творчості та читання. Також Еліна Заржицька бере участь у створенні електронних коміксів та мультфільмів, які допомагають вивчати іноземні мови. Є проєкт «Вивчаймо іноземні мови з пригодами», який допомагає зробити навчання цікавим і корисним.
– Електронні книжки мають багато переваг: їх можна завантажити на телефон чи комп’ютер, а потім роздрукувати, – наголошує письменниця. – Головне, щоб діти не зловживали гаджетами, а використовували їх для навчання й розвитку. Важливо, щоб батьки та вчителі допомагали дитині знайти баланс у цьому питанні.
Приклад батьків є надважливим
Які поради дають щодо використання дітьми гаджетів психологи? В інтернеті можна знайти купу різноманітного контенту на цю тему як від закордонних, так і вітчизняних фахівців.
Наприклад, Марина Романенко пропонує цілі тренінги для батьків, а також лекції у ютубі стосовно дітей та гаджетів. Більшість з них побудовані у форматі питання – відповідь, тому мають максимально прикладне значення.
Нестандартний підхід до цієї проблеми пропонує дитячий психолог Юлія Кошкіна. Вона вважає, що дітей треба вчити користуватись гаджетами безпечно, а не забороняти, жорстко контролювати, або пускати на самотік. І пояснює це у своєму фейсбуці. Наприклад, їжа в жодному разі не має бути покаранням або нагородою. Так само і з гаджетами. Використовуючи їх, як інструмент впливу, можна нашкодити дитині, зіпсувати стосунки. В деяких випадках це пряме насильство. А далі Юлія Кошкіна розмірковує над тим, які потреби діти задовольняють за допомогою гаджетів. Виявляється, що у різному віці вони є різними. Ось що розповідає про це дитячий психолог.
– До 5-6 років – це інформація про світ, якої діти дуже прагнуть, це враження, це розвага. Для батьків це часто єдина можливість випити кави двома руками. В цьому віці, якщо батьки мають сили та час, можна забезпечувати всі ці потреби іншим шляхом, проводячи час з дитиною, відвідуючи різні заняття, граючись в пісочниці. Але чи у всіх є ці можливості в сучасному надшвидкому світі? Які є небезпеки? Дитина біля гаджету мало рухається, вчиться здобувати інформацію і розвагу без докладання зусиль, не формує належне сенсорне сприйняття оточуючого світу. Тож для цього віку таке правило: можемо обійтись, обходимось, ні – мінімалізуємо (наприклад, мультики бувають єдиною можливістю довести дитину в автомобілі без стресу ). Це той випадок, де між поганим і поганим обираємо безпечне.
– 6-11 років – гаджети стають інструментом навчання, комунікації з однолітками, джерелом контенту «про що дружити», розваги, безпеки. І от тут вже потрібно навчати дитину здоровим стосункам з гаджетами, тут ми встановлюємо правила, бажано для всієї сім’ї. І я бачу пряму аналогію з формуванням звичок здорового харчування. Якщо ми дитині розказуємо, як їсти правильно, а самі їмо як попало, то це не працює.
– 11+ тут для дитини в інтернеті існує цілий світ, і це, як почати випускати дитину саму з дому, дозволити самостійно обирати як, коли, де і чим харчуватись. У цьому віці для дітей є важливою комунікація з ровесниками. Тож, забороняючи дитині інтернет, гаджети, ми відмовляємо в задоволенні її дуже важливих потреб. Підліток, який не бачить тренди тік-току, не дивиться певні фільми, блогерів, аніме, не грає в ігри , може просто «випасти» з кола однолітків, стати аутсайдером. У цьому віці у дитини і так є потреба відриватись від батьків, конфліктувати з ними, шукати і відстоювати своє нове «я», тож заборона гаджетів тільки роздмухує це полум’я.
– Розумію, що на цю тему треба писати книжку, але я хочу описати основну ідею, – підсумовує Юлія Кошкіна. – Гаджети (інтернет) не мають бути предметом впливу на дитину, як і їжа. Допомогти дитині можна тільки формуючи здорові звички, навчаючи цифровій безпеці, довіряючи їй і допомагаючи розгрібати халепи.
Чому діти залежать від гаджетів? Це питання також турбує дніпровського нейропсихолога та психотерапевта Людмилу Осауленко. Ось що вона пише щодо причин такої залежності у своєму інстаграмі.
– Миттєве задоволення: яскраві ігри, мультфільми та соцмережі дарують миттєві емоції, які активізують «систему винагороди» в мозку малюка, – зазначає Людмила Осауленко. – Брак альтернатив: якщо в реальному житті немає цікавих занять, гаджети стають єдиним джерелом радості. Приклад дорослих: якщо батьки постійно в гаджетах, діти наслідують цю поведінку. Як це впливає на дітей? Психологічно: знижується концентрація, зростає тривожність, проблеми із самоконтролем. Соціально: Діти можуть уникати реального спілкування, що призводить до ізоляції. Фізично: тривале сидіння за екраном шкодить зору, поставі, сну.
Що можуть зробити батьки? Людмила Осауленко пропонує наступне. Встановіть правила: обмежуйте час на гаджети до 1-2 годин на день. Пропонуйте альтернативи: Замість екрана – активні ігри, творчість або прогулянки! Будьте прикладом: мінімізуйте використання телефону під час спілкування з дитиною. Навчайте відповідального користування: Розповідайте про переваги та ризики технологій. Створіть «зони без екранів»: наприклад, під час сімейної вечері або перед сном. Головне – це баланс. Гаджети можуть бути корисними, якщо користуватися ними з розумом. А ваша увага, підтримка і любов допоможуть дитині вирости щасливою і гармонійною особистістю.
Фото з архіву героїв та з відкритих джерел.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі борються з булінгом.
