ЕКСКЛЮЗИВ Як знайти роботу у Дніпрі: факти, цифри, поради

Російсько-українська війна завдала нищівного удару по національній економіці. Мільйони українців виїхали з країни, сотні тисяч стали вимушеними переселенцями. У такій ситуації найгострішого значення набуло питання працевлаштування. Проте сьогодні в Дніпрі не тільки знаходять високооплачувану роботу, а й відкривають свої фірми. Про успішні приклади працевлаштування корінних містян та ВПО розповість «Наше місто».

Покровчанка Ольга Солоп роботу до душі знайшла в Дніпрі

Сучасний Покровськ торік відзначив 140-річний ювілей. За свою майже півторастолітню історію промисловий райцентр на Донеччині п’ять разів міняв імена: Гришине, Постишеве, Червоноармійське, Червоноармійськ і в 2016-му повернувся до своєї першої назви – Покровськ. Усім відомо, що це один із центрів вугільної промисловості країни, від коксівного вугілля якого критично залежить криворізький «АрселорМіттал».

Утім, Покровськ знаменитий не тільки вугіллям. На початку минулого століття тут жив і працював геніальний Леонтович. Ну, а для Ольги Солоп її рідне місто – символ любові та вірності.

– Звісно, пишаюся, що в нас жив автор знаменитого «Щедрика», – зазначає покровчанка. – Але головне для мене – приклад тата й мами, які прожили тут душа в душу 51 рік. Не знаю інших таких родин, в яких мир і любов збереглися так довго.

Інженер-будівельник Григорій Григорович і сестра-господиня Тетяна Миколаївна справді були зразковими батьками, виростили двох доньок. Старша, Наташа, стала вчителем, а молодша, Оля, вступила до Дніпропетровського гірничого інституту.

– Подумувала піти в міліцію, а потім в інститут штучного інтелекту, свого часу мріяла стати математиком, – розповідає Ольга. – Різні були мрії-бажання. Але вирішила, що спочатку отримаю базову освіту, а потім вивчуся на кого захочу.

Так і вийшло. Отримавши диплом гірничого інженера-механіка, цілеспрямована покровчанка опанувала ще й спеціальність адміністративний менеджмент. Десять років пропрацювала на держслужбі. Потім серйозно захворів батько і довелося повертатися додому. А потім почалася велика війна.

 – Коли почалася повномасштабка залишатися в Покровську стало дуже небезпечно, і ми поїхали, – продовжує переселенка. – У Дніпрі пощастило з житлом, але влаштуватися за фахом не вийшло. Пішла продавцем-консультантом в АТБ. Було дуже важко – і фізично, і морально. Взагалі я важкої роботи не боюся, але я для неї виявилася не цілком готовою. Потрібно було не тільки сидіти на касі, а й виставляти товар. Причому швидко. А його багато і де який лежить піди розберися. Тож доводилося залишатися і після зміни гарувати і в робочу перерву теж. Не моя робота! Краще займатися тим, що вмієш і можеш робити.

І така робота для Ольги Григорівни знайшлася. В Інспекції з питань праці та зайнятості населення міської ради відкрилася вакансія начальника відділу.

– Робота цікава, якраз для мене, – стверджує співрозмовниця. – Роблю те, що знаю і вмію, та й мій трудовий досвід на держслужбі дуже знадобився. Найголовніше, що зараз є можливість реально допомогти людям.

Про що мріє Ольга Солоп? Адже сьогодні її рідний Покровськ – один з епіцентрів російсько-української війни. Місто тривоги і надії.

– Мрія – одна, щоб закінчилася війна, – резюмує Ольга. – Дуже хочеться, щоб мій чудовий Покровськ залишився цілий, щоб вороги його не чіпали, залишили в спокої. Якби це збулося. Не в мріях, а в реальності.

Оксана Вашицька із Селидового стала зварювальницею, як мама

Нова дніпрянка Оксана Вашицька – землячка Ольги. Вона із Селидового. Це невеличке місто в Покровському районі оточують вугільні шахти. У Селидовому три центральні збагачувальні фабрики – «Селидівська», «Україна», «Курахівська». Гірники видобувають вугілля для енергетичних і побутових потреб, збагачувачі виробляють вугільний концентрат.

На Селидівській збагачувальній фабриці кілька десятиліть працювала мама Оксани – Галина. Причому, робота у неї була зовсім не жіноча. Галина Михайлівна працювала зварювальницею. Згодом мамину «чоловічу» професію в Дніпрі опанувала донька.

– Моя мама 43 роки відпрацювала на збагачувальній фабриці, – розповідає Оксана. – Вона була зварювальницею екстра-класу. Шостий розряд! Ця робота їй дуже подобалася.  Мама – одна-єдина зварювальниця на підприємстві і пишалася своєю «чоловічою» професією. На жаль, її вже немає на світі, а я тепер пішла її стопами. Так вийшло.

Оксана Вашицька зовсім не збиралася бути робітницею. Свого часу вона закінчила Макіївське торговельне училище, створене на базі технікуму, і працювала в офісі.

– Звісно, я й не думала стати зварювальницею, – продовжує Оксана Вашицька, – Працювала банкіром, розносила електронні платежі. 23 роки на одному місці. Там би й далі залишалася, але в життя втрутилася війна. Коли жити в Селидовому стало неможливо, переїхала з сім’єю до Дніпра. Тут роботи за моєю спеціальністю не знайшлося, довелося перекваліфікуватися. Прочитала в телеграм-каналі про те, що можна перевчитися. Ну й перевчилася. Чому ні? Взагалі вважаю, що жінки все роблять краще. Тепер я газоелектрозварник. Як мама.

Нова дніпрянка – не єдина дівчина, яка опанувала маскулінну професію.

– Містянки працевлаштовуються за різними професіями, зокрема й традиційно чоловічими, – розповідає Тетяна Янушкевич, начальниця Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.  – У Дніпрі чимало прикладів, коли жінки працюють водіями автобусів, тролейбусів і таксі, охоронницями, трудяться на конвеєрі та на будівельних майданчиках. Минулого року дніпрянки опановували професії машиністок кранів і насосних установок, верстатниць деревообробних верстатів, слюсарів із механоскладальних робіт, машиністок підземних установок, операторів верстатів із ЧПУ тощо.

Дніпрянка Олександра Жарікова повернулася з Німеччини і відкрила свою клініку

Нашу чудову землячку Олександру Жарікову багато хто слухає, відкривши рота. Нічого дивного, Олександра Сергіївна стоматолог. І стоматолог успішний! Після початку великої війни вона на кілька місяців поїхала в Німеччину, де працювала дантистом, але все-таки вирішила повернутися в Дніпро.

– Пропрацювавши три місяці в кількох німецьких клініках, зрозуміла, що рівень їхньої охорони здоров’я відрізняється від нашої, до того ж, не в кращий бік, – розповідає Олександра. – Їм у нас ще вчитися і вчитися. Те що ми робимо сьогодні, німецьким лікарям і не снилося. І ще я зрозуміла, що потрібно повертатися. Через війну ціни на оренду приміщень впали і з’явилася можливість розширити свою клініку.

Олександра Жарікова досвідчений фахівець із 20-річним стажем і містяни із задоволенням лікувалися в її клініці Sunflower Dental Clinic. Можливість займатися улюбленою справою у великих масштабах з’явилася завдяки грантовій урядовій програмі «Власна справа».

   – Грант отримала наприкінці 2023 року, і він справді дуже допоміг, – продовжує Олександра Сергіївна. – За грантові 250 тис. грн ми купили нове обладнання і працюємо з подвоєною енергією. За умовами гранту я повинна працевлаштувати на своїй клініці чотирьох людей. Умова виконана. Я взяла ще одного лікаря, асистента, адміністратора. Клієнтура велика, обладнання найсучасніше. Працюємо! Звісно, іноді відключення електрики вносить свої корективи, але запускаємо генератор і – вперед!

За словами дніпровської бізнесвумен, вартість медичних послуг у Sunflower Dental Clinic втричі нижчі, ніж в Європі, а якість значно вища.

– У нас хороший матеріал, відмінні зубні техніки, – пояснює Олександра Жарікова. – Завдяки доступним цінам, у нас набагато більший обсяг робіт, ніж в аналогічній закордонній клініці. А що більше досвіду, то вища якість.

Дніпро – національний лідер із працевлаштування

Наше місто, незважаючи на три роки карантину та майже 3 роки повномасштабної війни, залишається ключовим промисловим, фінансовим і логістичним центром України. Кількість офіційно працевлаштованих зростає. За час повномасштабного вторгнення їх стало майже на 80 тисяч більше: близько 440 тисяч містян.

Особлива увага приділяється працевлаштуванню вимушених переселенців.

– У Дніпрі офіційно перебуває понад 174 тисячі ВПО, – розповідає начальниця Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.  – Це тільки ті, хто зупинився в нашому місті на постійне проживання. Наша інспекція постійно інформує про вакансії та можливості перенавчання на найбільш затребувані спеціальності. 

У Дніпрі працює кілька програм із допомоги в працевлаштуванні.

– Приміром, сьогодні переселенки за кошти міжнародних партнерів перенавчаються на короткострокових курсах на затребувані на ринку праці професії – малярів і плиточниць-облицювальниць, – каже Тетяна Янушкевич. – Перший випуск із 30 дівчат відбудеться вже в лютому 2025-го. Вони одразу зможуть працевлаштовуватися в комунальні підприємства міста та в приватні будівельні компанії. Загалом планується перенавчання за будівельними напрямами 90 жінок.

Загалом від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну до департаментів, управлінь, комунальних установ та комунальних підприємств міста працевлаштовано 11 571 особу, з них 1345 ВПО (станом на 1.12.24 – Авт.). Найбільшими роботодавцями стали підрозділи та заклади охорони здоров’я. За час повномасштабних бойових дій вони дали роботу 4603 людям, з них 430- внутрішні переселенці.

У підрозділах департаменту гуманітарної політики працевлаштувалися 3778 осіб, з них 533 ВПО. 495 осіб знайшли роботу в структурах департаменту соціальної політики. 

Для ефективного пошуку роботи та розміщення вакансій, Інспекція з питань праці та зайнятості населення створила перший і поки що єдиний муніципальний безкоштовний телеграм-канал вакансій: Work_DniproUA. «Наразі він має понад 5 тисяч підписників.

 Сьогодні інспекція безкоштовно розміщує вакансії і в групі Viber: Work_DniproUA. Наразі, завдяки цим групам від початку створення каналів і до сьогодні – знайшли роботу 30 тисяч осіб. Нагадаємо, що всі пропозиції – з офіційним працевлаштуванням.