ЕКСКЛЮЗИВ Як покровчанка Ольга Солоп роботу до душі знайшла у Дніпрі

Російсько-українська війна завдала нищівного удару по національній економіці. Мільйони українців виїхали з країни, сотні тисяч стали вимушеними переселенцями. У такій ситуації найгострішого значення набуло питання працевлаштування. Ользі Солоп з Покровська пощастило знайти роботу по душі у Дніпрі. Про це повідомляє «Наше місто».

Сучасний Покровськ торік відзначив 140-річний ювілей. За свою майже півторастолітню історію промисловий райцентр на Донеччині п’ять разів міняв імена: Гришине, Постишеве, Червоноармійське, Червоноармійськ і в 2016-му повернувся до своєї першої назви – Покровськ. Усім відомо, що це один із центрів вугільної промисловості країни, від коксівного вугілля, якого критично залежить криворізький «АрселорМіттал».

 Утім, Покровськ знаменитий не тільки вугіллям. На початку минулого століття тут жив і працював геніальний Леонтович. Ну, а для Ольги Солоп її рідне місто – символ любові та вірності.

– Звісно, пишаюся, що в нас жив автор знаменитого «Щедрика», – зазначає покровчанка. – Але головне для мене – приклад тата й мами, які прожили тут душа в душу 51 рік. Не знаю інших таких родин, в яких мир і любов збереглися так довго.

Інженер-будівельник Григорій Григорович і сестра-господиня Тетяна Миколаївна справді були зразковими батьками, виростили двох доньок. Старша, Наташа, стала вчителем, а молодша, Оля, вступила до Дніпропетровського гірничого інституту.

– Подумувала піти в міліцію, а потім в інститут штучного інтелекту, свого часу мріяла стати математиком, – розповідає Ольга. – Різні були мрії-бажання. Але вирішила, що спочатку отримаю базову освіту, а потім вивчуся на кого захочу.

Так і вийшло. Отримавши диплом гірничого інженера-механіка, цілеспрямована покровчанка опанувала ще й спеціальність адміністративний менеджмент. Десять років пропрацювала на держслужбі. Потім серйозно захворів батько і довелося повертатися додому. А потім почалася велика війна.

 – Коли почалася повномасштабка залишатися в Покровську стало дуже небезпечно, і ми поїхали, – продовжує переселенка. – У Дніпрі пощастило з житлом, але влаштуватися за фахом не вийшло. Пішла продавцем-консультантом в АТБ. Було дуже важко – і фізично, і морально. Взагалі я важкої роботи не боюся, але я для неї виявилася не цілком готовою. Потрібно було не тільки сидіти на касі, а й виставляти товар. Причому швидко. А його багато і де який лежить піди розберися. Тож доводилося залишатися і після зміни гарувати і в робочу перерву теж. Не моя робота! Краще займатися тим, що вмієш і можеш робити.

І така робота для Ольги Григорівни знайшлася. В Інспекції з питань праці та зайнятості населення міської ради відкрилася вакансія начальника відділу.

– Робота цікава, якраз для мене, – стверджує співрозмовниця. – Роблю те, що знаю і вмію, та й мій трудовий досвід на держслужбі дуже знадобився. Найголовніше, що зараз є можливість реально допомогти людям.

Про що мріє Ольга Солоп? Адже сьогодні її рідний Покровськ – один з епіцентрів російсько-української війни. Місто тривоги і надії.

– Мрія – одна, щоб закінчилася війна, – резюмує Ольга. – Дуже хочеться, щоб мій чудовий Покровськ залишився цілий, щоб вороги його не чіпали, залишили в спокої. Якби це збулося. Не в мріях, а в реальності.

Раніше ми писали про ТОП найбільш високооплачуваних вакансій у Дніпрі.