ЕКСКЛЮЗИВ Герої Чорнобиля: як ліквідатори з Дніпра рятували світ від атомної катастрофи

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Саме вони першими вступили в боротьбу зі згубним атомом. Серед ліквідаторів були не тільки рятувальники та військові, а й звичайні люди. Від Дніпропетровщини взяли участь понад 24 тисячі осіб. Усе про подвиг ліквідаторів, їхнє сьогодення та підтримку влади – читайте в матеріалі «Наше місто».

Чорнобильська катастрофа: наслідки та героїзм ліквідаторів

26 квітня 1986 року внаслідок вибуху на Чорнобильській атомній станції сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Радіоактивне забруднення поширилося на величезні території, що охоплювали не тільки Україну, а й сусідні країни. 

Ліквідація наслідків аварії вимагала величезних зусиль. Людям доводилося працювати в екстремальних умовах, ризикуючи здоров’ям і життям, для того щоб зупинити розповсюдження радіації та мінімізувати шкоду для навколишнього середовища.

– У той час Дніпропетровщина була одним з перших регіонів, який взяв активну участь у ліквідації небаченої до того аварії, – повідомили у музеї історії Дніпра. –  Тисячі дніпрян були безпосередніми учасниками ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Десятки тисяч людей були піддані радіаційному опроміненню, а сотні тисяч — евакуйовані. Загальний радіаційний фон на багатьох територіях перевищував безпечні норми в тисячу разів. Мільйони людей стали жертвами цього екологічного лиха.

Одним із символів боротьби за життя і здоров’я є історії тих, хто після повернення з Чорнобиля стикнувся з численними фізичними і психологічними проблемами. Багато хто з ліквідаторів страждає від хронічних захворювань, дехто з них отримав інвалідність, а дехто, на жаль, не зміг пережити наслідки радіаційного опромінення.

У Дніпрі проживає чимало учасників ліквідації аварії, які продовжують свій шлях, не тільки зберігаючи пам’ять про події того часу, але й передаючи її наступним поколінням.

Олександр Лісняк: окрім респіраторів не було жодного захисту від радіації

Олександр Лісняк – голова ради Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України” Соборного району, став одним із тих, хто без вагань відгукнувся на заклик під час наймасштабнішої катастрофи в історії атомної енергетики – аварії на Чорнобильській АЕС.

– Про аварію на Чорнобильській АЕС я дізнався 3 травня, а вже 5 травня вночі, о 23:30 до мене додому приїхали представники військкомату і вручили повістку, – пригадує Олександр Лісняк. – Дали 20 хвилин на збори і забрали. Вже 7 травня ми були на місці. Наш взвод працював над охолодженням четвертого енергоблоку. Ми заливали азот під самий реактор, заморожували грунт під ним. 12 травня я повернувся на базу, моя машина фонила 180 рентген. Після того вже виїздів не було, бо не було на чому. Транспорт ліг там, а що вже казати про людей. 

У перші дні після прибуття до Чорнобиля Олександр Лісняк і його побратими не мали жодного належного захисту від радіації, окрім респіраторів.

 – У нашому взводі було 29 хлопців, жоден не відмовився виїжджати на станцію, всі розуміли, що це потрібно робити, – каже Олександр Лісняк. – Ми не хотіли, щоб радіація дійшла до Дніпра, до наших дітей. Про себе тоді ніхто не думав. Я поїхав звідти 15 червня. Якщо це можна розповідати, але в тому одязі, в якому був у Чорнобилі, я і приїхав додому. Звісно, я відразу зняв всі ті речі і ми їх знищили. 

Коли чоловік повернувся з Чорнобиля, він ще не усвідомлював, як це вплине на його здоров’я. 

– У 1994 році у мене вже були порушення в роботі щитоподібної залози, – сказав Олександр Лісняк. – Я отримав третю групу інвалідності, згодом – другу. Потім до цього приєдналось ще 5 захворювань. 

Однак, незважаючи на хвороби, Олександр Лісняк не зламався. Він став активним учасником Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України”, прагнучи підтримувати інших постраждалих від катастрофи.

Ліквідатор з Дніпра Дмитро Кутаков: спогади про Чорнобиль

Одним із дніпрян-ліквідаторів є Дмитро Кутаков. На момент аварії він працював у правоохоронних органах і без вагань став одним з перших, хто вирушив у зону відчуження. Дмитро Кутаков згадує той час, як важкий і незабутній досвід. 

– Коли сталася Чорнобильська катастрофа, я працював у Дніпрі старшим дільничним, – пригадує Дмитро Кутаков. – Начальник райвідділу поліції сказав, що чотири чоловіки мають їхати до Чорнобиля. Я відразу виявив таке бажання. 

Це рішення стало початком його півторарічної служби в одному з найнебезпечніших місць на планеті.

– Нас привезли спочатку до Києва, а вже потім до бази у селищі Димер, – розповів Дмитро Кутаков. – Було сформовано офіцерський батальйон ДАІ для роботи в Чорнобильській зоні. На службу ми виїжджали о 5-й ранку. Здійснювали супровід комісій, чергували на постах. У Чорнобилі ми несли службу по 4 години, на станції – по 2 години.  

Служба вимагала від офіцерів ДАІ великої витривалості та стійкості. Вони не тільки здійснювали контроль за безпекою на дорогах, але й супроводжували транспорт з вантажами, необхідними для ліквідації наслідків аварії. 

Це були важкі часи, коли кожен день приносив нові виклики. Дмитро згадує, що їхня служба була сповнена небезпеки, адже радіація залишалась непомітною, але несла смертельну загрозу для здоров’я.

Як і багато інших, він зазнав впливу радіації, що призвело до проблем зі здоров’ям. Попри це, Дмитро Олексійович продовжує активну діяльність як голова ради Новокодацького району всеукраїнської ГО “Союз Чорнобиль України”.

33 виїзди на станцію: Ігор Турчин про свій досвід роботи у зоні Чорнобильської катастрофи

Ігор Турчин — голова Дніпровської міської спілки “Союз Чорнобиль України”, людина, чия доля тісно пов’язана з однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства — аварією на Чорнобильській атомній електростанції. 

Про аварію на Чорнобильській АЕС Ігор Володимирович дізнався з новин, будучи на той час начальником зміни на заводі. Він вже мав досвід у хімічній галузі, оскільки закінчив хіміко-технологічний інститут з військовою кафедрою та здобув фах хіміка-розвідника. Коли на Чорнобильській станції сталася трагедія, він одразу відчув, що має допомогти.

– Я поїхав до військкомату, щоб запропонувати свою допомогу, але мені сказали, що ще не час, – пригадує Ігор Турчин. – А вже у серпні мене викликали. Спочатку нас доправили до Білої Церкви, видали військову форму. Потім ми поїхали до селища, де базувався розвідувальний батальйон. Мене призначили старшим по виїздах на станцію. У підсумку я здійснив 33 виїзди безпосередньо на станцію. У мене було декілька виходів на дах третього енергоблоку.

Ігор Турчин розповідає, як під час кожного виїзду він супроводжував групи з 4-х осіб на дах третього енергоблоку. Там була спеціальна кімната, оздоблена свинцем, де працювали вчені. Вони давали завдання, а вже Ігор Турчин передавав їх своїм підлеглим.

– Я супроводжував четвірки хлопців, показував, що робити і спускався, – пригадує Ігор Турчин. – Все це відбувалося дуже швидко, впродовж декількох хвилин, оскільки радіаційний фон на станції був дуже високий. Я – хімік, тому розумів, що таке радіація. Ми знали, яку небезпеку несе це випромінювання, але ми не могли зупинитися. Це була наша робота, і ми мусили виконати її заради порятунку людей.

Ігор Володимирович наголошує, що для нього особисто одним із найважливіших моментів було відчуття власної потрібності під час роботи на станції. За його словами, це почуття, коли розумієш, що твоя діяльність є надзвичайно важливою, невід’ємною частиною великої справи.

Дніпро — приклад турботи про чорнобильців

Пройшли роки, але пам’ять про Чорнобиль залишається. І у Дніпрі усіляко підтримують тих, хто ризикував своїм життям, аби зупинити катастрофу. Місто стало одним із центрів допомоги для ліквідаторів, де вони отримують необхідну медичну та соціальну підтримку.

– Я пишаюся тим, що Дніпро став прикладом для усієї України як потрібно ставитися до тих, хто багато років тому захистив нашу Батьківщину і всю Європу від ядерного лиха, – сказав Ігор Турчин, депутат Дніпровської міської ради, голова міської спілки “Союз Чорнобиль України”. – Дніпро – одне з перших міст України, де було встановлено меморіал чорнобильцям. 

Олександр Рябека – голова правління всеукраїнської асоціації «Афганці Чорнобиля» поділився враженнями про підтримку, яку отримують чорнобильці у Дніпрі. Він наголосив, що хоча організації чорнобильців по всій Україні активно працюють, саме у Дніпрі реалізовано системні програми допомоги, які не мають аналогів в інших містах. 

– Я часто спілкуюся з представниками чорнобильських організацій з усієї України, але таких системних програм підтримки як у Дніпрі  немає більше в жодному місті, – підкреслив Олександр Рябека.

Олександр Рябека додав, що організовані у Дніпрі програми допомоги включають медичні, соціальні та матеріальні аспекти, що дає змогу чорнобильцям отримувати необхідну підтримку на різних рівнях. 

– Відзначу, що для чорнобильців головне – це здоров’я, – сказав Рябека. – Ми на всі пам’ятні дати зустрічаємось, допомагаємо один одному, підтримуємо морально. Організовуємо концерти під гаслом: “Музика лікує душі”. Але, звісно, всі чорнобильці потребують медичної допомоги. А у Дніпрі успішно працюють міські програми з безкоштовного отримання ліків чорнобильцями з інвалідністю. Наприклад, люди отримують рецепт у сімейного лікаря і отримують медикаменти безплатно у певних аптеках. А ціни на ліки зараз дуже високі, тож це суттєва підтримка чорнобильців. 

Як реалізується програма підтримки чорнобильців у Дніпрі

Одним із ключових моментів, які відзначає Ігор Турчин, депутат Дніпровської міської ради, голова Дніпровської міської спілки “Союз Чорнобиль України”, є фінансування програми підтримки чорнобильців, ініційованої мером Дніпра Борисом Філатовим. За словами Турчина, ця програма не тільки працює, але й постійно розвивається.

– Я дуже вдячний меру Борису Філатову, – сказав Ігор Турчин. – Ще у 2015 році, коли його обрали міським головою Дніпра, він сказав, що програма підтримки чорнобильців працюватиме і буде фінансуватися. І Борис Альбертович, як завжди, дотримав свого слова. У 2015 році за цією програмою було виділено 3,5 мільйони гривень. А вже у 2016 році фінансування зросло удвічі. Поступово сума зростала і вже у 2024 році сума склала 15 мільйонів гривень. І у наступному році програма буде працювати, фінансування не зменшилось.

Програма з підтримки ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС передбачає комплексну допомогу, яка включає не лише фінансову, але й медичну та соціальну підтримку. Однією з важливих складових є допомога вдовам ліквідаторів. 

– Цьогоріч понад 1300 вдов отримали по 3 тисячі 800 гривень допомоги, повідомив Ігор Турчин. -Також надається допомога ліквідаторам 2-ї та 3-ї категорії. Окрім Дніпра більше жодне місто України не надає таку підтримку. Більш того, за кошти міського бюджету 256 осіб змогли оздоровитися у санаторіях. До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1065 осіб з інвалідністю також отримають по 3 тисячі 800 гривень. Це суттєва підтримка. 

Також у Дніпрі чорнобильці з інвалідністю отримують ліки безкоштовно. Це стало можливим завдяки субвенції з державного бюджету – обласному. У цьому році місто отримало понад два мільйони гривень для забезпечення медичних потреб чорнобильців.

– Більш того, Дніпро сьогодні єдине місто, в бюджеті якого виділено 1 мільйон 200 тисяч гривень на допомогу тим чорнобильцям, які потребують дороговартісного лікування, – додав Ігор Турчин. – І це заслуга нашого мера – Бориса Філатова. До речі, я як депутат можу писати клопотання на ім’я міського голови про надання грошової допомоги чорнобильцям, які цього потребують. Ще жодного разу не було відмови. 

Незламні волонтери: як чорнобильці Дніпра допомагають фронту та переселенцям

Незважаючи на  те, що більшості з них вже понад 60 років, чорнобильці Дніпра активно займаються волонтерською діяльністю. Вони створюють пункти у різних районах міста, де надають гуманітарну допомогу чорнобильцям з інвалідністю, вдовам та переселенцям. Один з таких пунктів надає підтримку й українським захисникам, ремонтуючи автомобілі для фронту.

Дмитро Кутаков – голова ради Новокодацького району всеукраїнської ГО “Союз Чорнобиль України” розповідає, що таку ініціативу чорнобильці виявили з початку повномасштабного вторгнення.

– Ми допомагали нашій територіальній обороні, доставляли гарячі обіди на блок-пости, – пригадує Дмитро Кутаков. – Згодом хлопці, які там служили, пішли на фронт, тож чорнобильці замислилися, як можуть допомогти. На фронт нас не взяли, немов біля кожного з нас потрібно ставити фельдшера. Адже ми всі маємо інвалідність. Тому члени чорнобильської спілки організували групу, яка допомагає ремонтній бригаді ЗСУ у придбанні запчастин для військової техніки. 

Одним із таких волонтерських пунктів є майстерня, де ремонтують автівки для українських військових. За словами Дмитра Кутакова, нещодавно вони отримали підбиту машину, яку чорнобильці власноруч приводять до ладу, залучаючи електриків та автомобілістів. 

– Зараз ця автівка у майстерні, хлопці налагоджують двигун, після цього передамо техніку на фронт, – розповідає Дмитро Кутаков. – Також захисники нам надсилають замовлення, що саме потрібно. Ми знаходимо ці запчастини та відправляємо на фронт. Все робимо за власні кошти.

Всього у цій волонтерській ініціативі бере участь 41 чорнобилець. Частину пенсії вони спрямовують на закупівлю необхідних матеріалів, а на авторинках часто отримують знижки або навіть безкоштовні запчастини, оскільки підприємці також хочуть допомогти захисникам.

Один з волонтерських пунктів, створених чорнобильцями, функціонує у Соборному районі Дніпра. Він розпочав свою роботу 28 лютого 2022 року, відразу після початку повномасштабного вторгнення.

– Важливо було оперативно реагувати на потреби громадян в перші дні війни, – розповідає Олександр Лісняк, голова ради Соборного району всеукраїнської ГО “Союз Чорнобиль України”. – Першу партію гуманітарної допомоги ми відвезли 3 березня у шпиталь. На початку війни у шпиталя не було можливості забезпечити всіх поранених продуктами. Ми швидко організували доставку.

Протягом наступних декількох місяців вони регулярно доставляли гуманітарну допомогу, попри складнощі війни та небезпеку. Спочатку це були продукти, які збирали місцеві жителі, а згодом організація “Союз Чорнобиль України” також надала свою підтримку. 

– Зараз ми надаємо допомогу людям, яких довелося евакуювати з гарячих точок та переселенцям, – повідомив Олександр Лісняк. – Також волонтерський центр активно займається підтримкою малозабезпечених дніпрян і вдов чорнобильців. 

Діяльність таких волонтерських центрів є яскравим прикладом того, як в умовах війни можна зберегти людяність та солідарність. Вони не тільки допомагають тим, хто потрапив у скрутне становище, але й надихають інших долучитися до волонтерської роботи, тим самим створюючи атмосферу єдності та взаємодопомоги.

Як Дніпро підтримує чорнобильців: соціальна та фінансова допомога

У Дніпрі проживає близько 5,4 тис. громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Про це повідомив Володимир Плаксій, головний спеціаліст сектору соціального захисту населення управління у справах ветеранів та внутрішньо переміщених осіб департаменту соціальної політики ДМР.

– У 2006 році першою в Україні  була прийнята Комплексна програма соціального захисту мешканців м. Дніпра, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, – сказав Володимир Плаксій. – Фінансування програми здійснюється за рахунок Дніпровської міської територіальної громади, і на сьогодні вона є найбільш комплексною, в порівнянні з іншими містами в Україні. Комплексна програма постійно доповнюється найбільш актуальними заходами.

За словами Володимира Плаксія, Дніпро робить все можливе, щоб допомогти ліквідаторам наслідків Чорнобильської аварії та їхнім сім’ям. 

– У бюджеті Дніпровської міської територіальної громади станом на 1 листопада 2024 року на виконання заходів Комплексної програми, витрачено коштів на суму 15 389 171 грн, – додав Володимир Плаксій. 

Згідно з розпорядженням міського голови надано матеріальну допомогу:

• вдовам (вдівцям) померлих громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на загальну суму 5 209 800 грн. Отримали – 1371 особа;

• учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та 3 на загальну суму 2 484 200 грн. Отримали – 2137 осіб;

• за клопотанням  голови Дніпровської міської спілки «Союз Чорнобиль України» надано матеріальну допомогу на лікування та придбання ліків  на загальну суму 623 600 грн. Отримали – 36 осіб. Фінансова підтримка Громадської організації Дніпровська міська спілка «Союз Чорнобиль України» – 270 354 грн;

– Санаторно-курортне лікування та оздоровлення здійснюється шляхом укладення тристоронніх договорів з санаторіями, громадянином та департаментом, таким чином оздоровлено 273 особи  на загальну суму 3 402 330 грн, – повідомив Володимир Плаксій. – Щомісячну адресну допомогу на оплату житлово-комунальних послуг дружинам або чоловікам померлих громадян, що постраждали внаслідок ЧАЕС,  отримують 394 особи на загальну суму 1 724 026 грн.

Також у Дніпрі проводиться часткове відшкодування витрат у розмірі 2 800 грн на поховання громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи. 

– До Дня вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1065 осіб отримають матеріальну допомогу на загальну суму   4 047 000 грн, – додав Володимир Плаксій.

Традиційно на заходах із вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проводять церемонію покладання квітів до пам’ятника  «Чорнобильський дзвін» за участю керівництва області, міста та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відзначають учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС медалями «Захисник Вітчизни» та подяками міського голови. Цього року планується нагородити 11 осіб.

Фото Володимира Федорищева, Валерія Краченка, а також з особистого архіву героїв.