ЕКСКЛЮЗИВ Я свою сім’ю нікуди не вивозив, бо вірю в нашу силу: історія пілота-техніка взводу БпЛА з Дніпра

Сьогодні – День Збройних сил України. Це справжне свято для нашого земляка Володимира, який на першу свою війну  потрапив у 26 років. Сьогодні наш земляк – пілот-технік взводу БпЛА (позивний Таксон) 128 окремої бригади ТрО.

Історію мужнього захисника розповість «Наше місто».

 Після строкової служби у військово-морських силах пішов добровольцем у підрозділ «Правого сектора».

 – Логіка проста, – розповідає Володимир. – Крим забрали, а я там служив. Треба повертати! У 2014-му працював таксистом, але без роздумів прийшов до військкомату. Фізично і морально воювати був готовий, але мене не взяли. Олівчиком на листочку позначку зробили, обіцяли зателефонувати, але дзвінка не було. Тому й пішов у добровольчий український корпус. Ну, а у 2022-му опинився вже на іншій війні.

Доброволець зазначає, що бої за Піски в липні 2014-го порівняно з сьогоднішніми подіями – тільки розминка.

– Нас уся країна жаліла, – продовжує Володимир. – Але тоді ворог був набагато обережнішим: заборонені Мінськими угодами калібри понад 100 мм у хід не пускали. Хіба що вночі могли кілька разів «пукнути». Зараз – усе не так. Заїхали на Вугледар і чистого неба над головою не бачили. Нас крили всім підряд: усіма калібрами, літаками, вертольотами. Зовсім інший бій.

Але й наша армія в новій війні зовсім інша.

– Десять років тому армії в Україні практично не було, – вважає співрозмовник. – Зараз у нас боєздатні підрозділи. Загарбники, на жаль, багаторазово перевершують нас за чисельністю. Не знаю скільки їх потрібно вбити, щоб вони закінчилися. Пачками їх кладемо, а вони все не закінчуються. Є відео, де два їхні штурмовики від відчаю обійнялися, зірвали чеку з гранати і підірвали один одного.

Сьогодні наш земляк – пілот-технік взводу БпЛА (позивний Таксон) 128 окремої бригади ТрО. Він не просто воює, а передає бойовий досвід молодим бійцям. На думку Таксона, новобранці в його бригаді – чудові хлопці: мотивовані та заряджені на роботу.

– Ми боєздатна бригада, – стверджує пілот-технік. – З вмотивованими людьми, які воюють із 2022 року. Але й нові мобілізовані бійці – у мене їх 9, – хочуть працювати. Мені попалися хороші хлопці. Те, що я бачу в новинах, як ТЦК ловлять людей на вулицях, вражає. Навіщо це робити? Такі мобілізовані воювати не будуть. Нехай ТЦК і ходять із ними на штурми. До нас потрапив один такий боєць. Ми передали його в тиловий штаб, а через місяць він пішов у СЗЧ. Просто втомився. Взагалі будь-яка СЗЧ – провина командира. Інакше не буває.

Сьогодні поширюється тривожна інформація про те, що ворог наполегливо рветься до Запоріжжя і Дніпра. Чи вдасться його втримати?

– Наступ на Запорізькому напрямку вже йде, – відповідає Володимир. – Але не просунеться нікуди. Я свою сім’ю нікуди не вивозив. Вона тут! Мій 14-річний син Богдан вірить у мене і пишається мною. Це зігріває в найважчі моменти.

Раніше ми писали про те, що Дніпро – лідер з підтримки Сил оборони.

Фото з архіву Володимира