Місто без бар’єрів: як Дніпро підтримує людей з інвалідністю

Разом з усім цивілізованим світом щороку 3 грудня Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю. І це, звісно, не свято. Це нагадування усім нам про обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства. У Дніпрі завдяки підтримці місцевої влади створюються всі умови для людей з особливими потребами.

Через війну кількість людей з інвалідністю, як серед військових, так і серед цивільних, на жаль, збільшується. Проте навіть перед обличчям важких випробувань багато з них не здаються. Вони займаються творчістю, реалізують свої таланти, знаходять нові можливості для розвитку.  Детальніше про це – в матеріалі “Наше місто”.

Об’єднання людей з інвалідністю «Творчість»: понад 20 років натхнення та підтримки

У Дніпрі вже понад два десятиліття існує унікальне творче об’єднання для людей з інвалідністю, де вони мають можливість самовираження та розвитку. Учасники “Творчості” співають, танцюють, декламують вірші і ставлять спектаклі, даруючи радість не тільки собі, але й іншим. Журналісти “Наше місто” завітали на одну з репетицій та поспілкувалися з тими, хто не мислить свого життя без танців.

Зала наповнена музикою та неймовірною енергетикою. Колектив “Творчість” відпрацьовує новий танок, що має глибоке значення для кожного з учасників. Його назва – “Ми – вільний народ”.

Кожен з танцюристів має свою особливу історію, але в цей момент їх об’єднує одне: бажання продемонструвати свій талант, рішучість і віру у власні можливості. 

Історії учасників: танці, вокал і натхнення

Танці – це не просто рухи під музику, це спосіб самовираження, емоційна свобода і шлях до здоров’я. Особливо, коли цей шлях проходять люди з інвалідністю, для яких танець стає не лише творчістю, але й способом подолання бар’єрів. Вихованці танцювального колективу “Творчість” своїм прикладом доводять, що для справжніх талантів немає перешкод.

– У 2012 році ми вирішили спробувати ставити танці, адже більшість відвідувачів хотіли танцювати, – розповіла Ольга Мирошніченко- керівниця танцювального колективу. – Спробували і не дарма – у грудні того ж року ми вже брали участь у міському заході, танцювали вальс. Під час цього виступу я зрозуміла, що танці у нас ще будуть. 

З самого початку були сумніви та труднощі. Важливо було знайти підхід до кожного учасника, зрозуміти їхні можливості та індивідуальні потреби. Але з часом колектив подолав всі труднощі, і танці стали невід’ємною частиною їхнього життя. 

– Ми починали з основ, з простих рухів, але поступово вдосконалювалися, – пригадує керівниця. – Зараз у нас понад 20 відпрацьованих танців, і ми не збираємося зупинятися на досягнутому.

Вони не просто танцюють – вони втілюють свої мрії, викликають емоції у глядачів і надихають оточуючих. Танці дають відчуття свободи, незалежності, а це важливо для кожного учасника. 

Життя в ритмі чарльстону: історія Лариси

Лариса – тендітна жінка, яка надихає своєю енергією. Від 1998 року вона є активною учасницею об’єднання для людей з інвалідністю “Творчість”. Тут, серед однодумців, вона знайшла своє друге “я”.

– Я танцюю чарльстон, спортивні танці, читаю вірші, беру участь у спектаклях, – розповідає Лариса. –  Тут мій другий дім, я лечу сюди, немов на крилах. Понад усе люблю танцювати. У кожному танці є рухи, які мені не даються. Але я вперта, тому намагаюсь їх виконати. 

Її рішучість і прагнення до вдосконалення вражають. Танцюючи, вона долає власні бар’єри та обмеження, доводячи, що для творчості немає перешкод.

Багатогранна Валентина: як поєднувати танці, поезію та співи

Валентина також захоплюється танцями. Вона ходить на заняття двічі на тиждень – у вівторок та п’ятницю. Каже, що з нетерпінням чекає на чергову зустріч з друзями. 

– Коли я сюди прийшла, мені було 18 років, а зараз вже 36, – зізнається Валентина. – Я займаюся танцями, декламую вірші, співаю. Мені все тут подобається. Танцюю зазвичай групові танці, українські. Люблю їздити на концерти щоб продемонструвати свою майстерність. 

Валентина, яка поєднує ці три заняття — танці, поезію та співи — показує, як важливо знаходити час для різних форм самовираження. Вона розуміє, що кожне з цих захоплень приносить різні емоції і надає сили, допомагаючи долати труднощі життя. Через танець вона знаходить свободу тіла, через поезію — глибину думок і почуттів, а через пісню — голос своєї душі.

Від французької рок-опери – до української пісні: магія голосу Станіслава Степанова 

Станіслав Степанов, вокаліст об’єднання “Творчість”, з дитинства захоплюється музикою. Його унікальний стиль вражає слухачів не лише технікою виконання, а й глибиною розуміння мов, на яких він співає.

– Раніше я вчив англійську, а коли почув французькі рок-опери, був неймовірно вражений, – зізнається Станіслав. – Це “Собор паризької Богоматері” і “Ромео та Джульєтта”, де вокальна партитура дуже цікава. Я пройшов курс французької мови самостійно за допомогою відео-уроків в інтернеті. Вивчив граматику та фонетику, основи побудови речень. Читаючи текст пісні, я вже все розумів. Так я почав співати французькою. Також я вивчив італійську, адже в музичній теорії багато термінів саме на цій мові. 

Репертуар Станіслава багатий і різноманітний: він виконує пісні таких легенд, як Адріано Челентано, Френк Сінатра, Луї Армстронг та український гурт “Океан Ельзи”. Але на його творчість найбільше вплинув французький співак Грегорі Лемаршаль, чий голос і музика стали для нього не лише естетичним натхненням, а й життєвим орієнтиром.

Спільнота – це друга родина

Голова громадського об’єднання Тетяна Шелюг підкреслює, що “Творчість” для людей з інвалідністю — це не просто хобі або спосіб провести час, це справжня арт-терапія, яка допомагає підтримувати ментальне здоров’я та дарує відчуття повноцінності життя.

– Творча діяльність для людей з інвалідністю має дуже велике значення, – підкреслила Тетяна Дмитрівна. – Можливо, декому здається, що нам достатньо допомогти матеріально, але в жодному разі не духовно. Мене це завжди ображало, тому майже 25 років тому я й вирішила започаткувати творче об’єднання. Протягом цих років, ми щасливі, бо маємо можливість розвиватися, як творчі особистості. Учасники залюбки танцюють навіть за наявності фізичних вад. 

У період війни, коли багато людей змушені були виїхати, в об’єднанні залишилися найбільш стійкі. Для більшості з них «Творчість» стала другою домівкою. 

– Є люди, які залишились самотніми, а тут у них є підтримка, – упевнена Тетяна Шелюг. – Вони знайшли у нашому об’єднанні другу родину. Кажуть, що якщо й поїдуть з міста, то всі разом. Тут ми маємо надійне плече друзів, спільно відзначаємо свята. 

Зараз об’єднання налічує близько 80 учасників, серед яких — люди різного віку та з різними потребами. Для них важливо не тільки творити, а й бути частиною дружньої спільноти.

Виступи та фестивалі: творчість, що не має кордонів

Концерти, фестивалі — це важлива частина діяльності об’єднання. Для учасників кожен виступ — це не лише можливість продемонструвати свої таланти, але й справжнє свято. За майже 25 років існування об’єднання в його арсеналі безліч організованих концертів, на яких виступали як місцеві таланти, так і артисти з інших міст України. 

– Наші вихованці співають, танцюють, декламують вірші, кожен має можливість розкрити свої таланти, – додала Тетяна Дмитрівна. – Є учасники, яким лише 17 років, а є й ті, кому вже виповнилося 78. Головне – мати бажання застосувати свої творчі здібності, тут для цього є всі можливості. 

Хоча війна внесла свої корективи в їхню діяльність, нещодавно учасники все ж влаштували концерт у бібліотеці на Перемозі.

– Це був чудовий виступ, розповідає Тетяна Шелюг. – Всі ми отримали велике задоволення, адже кожен зміг показати свої здібності. 

Для людей з інвалідністю зазвичай не так багато можливостей виступати на великих сценах. Тому вони часто шукають інші варіанти, щоб продемонструвати свої таланти — у пансіонатах, будинках для людей з інвалідністю або на різноманітних соціальних заходах. Однак, незважаючи на всі труднощі, учасники об’єднання не зупиняються на досягнутому і сповнені рішучості продовжувати свою творчу діяльність, як і раніше.

Соціальна підтримка та допомога від міста

Не менш важливу роль у розвитку об’єднання відіграє соціальна підтримка з боку місцевої влади. Тетяна Шелюг вдячна місту за допомогу, яку отримує “Творчість”. 

– До Міжнародного дня людей з інвалідністю Управління соціального захисту завжди виділяє нам допомогу, – повідомила Тетяна Дмитрівна. – Наприклад, цьогоріч міський голова Борис Філатов надав нам матеріальну допомогу у розмірі 2 тисячі гривень на людину, згідно до затвердженого списку. Це має дуже велике значення, бо часи зараз непрості. 

Окрім того, важливою підтримкою є також наявність «Соціального таксі» у місті. Завдяки спеціальному транспорту, люди з інвалідністю мають можливість відвідувати різноманітні заходи.

– Дуже приємно, що у Дніпрі працює послуга “Соціальне таксі”, – підкреслила Тетяна Шелюг. – При УСЗН міської ради є спеціальний транспорт з підйомниками, це дуже зручно для людей з інвалідністю. Наприклад, у нас є група осіб, яким складно пересуватись і ми замовляємо “соціальне таксі”, щоб вони могли відвідувати заняття. Щиро дякуємо міській владі, що створили для нас такі умови, що ніколи не залишають без уваги. 

Як Дніпро забезпечує соціальний захист для людей з інвалідністю

В умовах повномасштабної війни, коли вся країна переживає складні часи, особливу увагу варто приділяти людям з інвалідністю. У місті Дніпро соціальна підтримка цієї категорії громадян стала важливою частиною роботи органів влади. 

– У Дніпрі на сьогоднішній день на обліку в органах соціального захисту та Пенсійного фонду перебуває близько 24-25 тисяч осіб з інвалідністю, – сказала Ірина Максименко, начальниця управління соціального захисту департаменту соціальної політики ДМР. – Загалом в органах соціального захисту зареєстровано близько 14 тисяч осіб з інвалідністю, а в Пенсійному фонді – близько 10 тисяч. За час повномасштабного вторгнення у нашому місті зареєструвались майже 170 тисяч внутрішньо переміщених осіб, в тому числі – 9 795 осіб з інвалідністю. Але і мешканці Дніпра, що мають інвалідність, теж виїжджали з міста у більш безпечні місця. Хтось вже повернувся, але є багато таких, хто ще не прийняв рішення про повернення з міркувань безпеки.

Соціальні програми для людей з інвалідністю у Дніпрі

У Дніпрі Комплексною програмою соціального захисту мешканців міста на 2022 – 2026 роки, затвердженою рішенням міської ради, передбачено низку місцевих заходів з підтримки осіб з інвалідністю: це надання адресних допомог на оплату ЖКП, оздоровлення та санаторно-курортне лікування, надання матеріальної допомоги, підтримка громадських організацій тощо.

– Звертаю увагу, що місто не припинило надання послуги санаторно-курортного лікування на час воєнного стану і продовжує забезпечувати нею людей з інвалідністю з дитинства, дітей з інвалідністю, воїнів-інтернаціоналістів та осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, – підкреслила Ірина Максименко. –  Послуга надається шляхом укладання тристоронніх договорів між закладом оздоровлення, заявником та департаментом. Людина самостійно обирає санаторій. Аби скористатись такою послугою, громадяни з числа зазначених категорій можуть звернутись до управлінь соціального захисту населення для постановки у чергу. На таку послугу місто витрачає щорічно до 11 млн грн.

Відповідно до Комплексної програми соціального захисту мешканців міста Дніпра на 2022 — 2026 роки, затвердженої рішенням міської ради, місто надає щомісячну адресну допомогу родинам осіб з інвалідністю для оплати житлово-комунальних послуг. Допомога становить 500 грн у неопалювальний сезон і 700 грн — в опалювальний. 

– Право отримати адресну допомогу на оплату ЖКП мають родини, у яких проживають діти з інвалідністю, особи з інвалідністю І групи (з вадами зору, психічними розладами, вадами опорно-рухового апарату та з дитинства), особи з інвалідністю ІІ групи з дитинства, – повідомила Ірина Максименко. – Кошти перераховуються на рахунок надавача послуг за вибором заявника. Більш ніж 3,5 тисячі осіб отримують таку допомогу щомісячно. На рік місто витрачає понад 20 млн грн на фінансування цієї послуги.

Матеріальна допомога на лікування є важливою соціальною підтримкою для громадян. Міська влада активно реагує на цей виклик, забезпечуючи людей з інвалідністю та інші категорії громадян, які потребують медичного лікування, фінансовою підтримкою.

– З настанням воєнного часу значно збільшилась кількість звернень до міського голови про надання матеріальної допомоги на проведення лікування, – додала Ірина Максименко. – Тому ми на сьогоднішній день максимальну увагу приділяємо саме на забезпечення цієї послуги замість проведення свят, фестивалів, конкурсів та інших розважальних заходів. Кількість звернень у порівнянні з довоєнним періодом зросла на майже тисячу і вартість ліків також не стоїть на місці, тому загальний бюджет на надання матеріальної допомоги на проведення лікування у цьому році – майже 37 млн грн (у довоєнний період – до 24 млн грн).

Якщо ви потребуєте такої допомоги – звертайтесь до міської ради за адресою: просп. Д. Яворницького, 75. Звернення розглядаються протягом року, тому немає потреби намагатись подати документи саме у січні, це лише створює штучну чергу і уповільнює розгляд документів. За словами Ірини Максименко, бюджет розподілено рівними частинами на кожен місяць і грошей вистачить на весь рік.

Безбар’єрний Дніпро: створення доступного міста для всіх

У Дніпрі продовжує працювати низка комунальних закладів соціального захисту, які надають важливі послуги, зокрема для осіб з інвалідністю. 

– Напередодні було відкрито нове відділення у Міському центрі соціальної допомоги, що буде надавати послуги з денного догляду особам з інвалідністю з ментальними порушеннями, – сказала Ірина Максименко. – Це сучасний спеціалізований центр для людей з інвалідністю, що працює у тісному контакті зі своїми відвідувачами і завжди дослуховується до їхніх потреб та побажань. 

Міський центр соціальної допомоги пропонує широкий спектр послуг, спрямованих на підтримку осіб з інвалідністю. Серед них варто відзначити такі:

• Транспортні послуги “Соціальне таксі” – це безкоштовний сервіс, який дозволяє людям з інвалідністю пересуватися по місту на спеціалізованому авто, отримуючи доступ до важливих послуг і установ.
• Професійна реабілітація та адаптація – центр надає можливість особам з інвалідністю пройти навчання для оволодіння новими професіями, зокрема навчитися працювати на швейних машинах.
• Допомога бездомним і малозабезпеченим громадянам – центр також активно працює з людьми, які опинилися в складних життєвих умовах, допомагаючи їм оформити групу інвалідності та призначити відповідну соціальну допомогу. 

В останні п’ять років доступність приміщень соціальних структур у нашому місті значно покращилася, і ця зміна стала важливою складовою розвитку інфраструктури, спрямованої на підтримку людей з інвалідністю. Оскільки питання доступності є надзвичайно важливим, місцева влада не лише проводить ремонтні роботи в установах соціального захисту, а й активно оновлює їх відповідно до затверджених стандартів.

– У нашому місті, одному з перших в країні було розроблено та прийнято Програму зі створення безбар’єрного простору у місті Дніпрі на 2024–2028 роки та затверджено Раду безбар’єрності Дніпровської міської територіальної громади, – додала Ірина Максименко. – Члени ради – це професіонали у створенні сучасного доступного простору: профільні спеціалісти виконавчих органів міської ради та активісти громадських організацій осіб з інвалідністю, що мають досвід та знання. 

Цей напрямок роботи є надзвичайно важливим, і його значення з кожним роком лише зростає. Важливою складовою є також підтримка людей, які повертаються з фронту, отримавши тяжкі поранення. Тому доступність обласного центру має особливе значення для наших воїнів, адже вони потребують комфортних умов для реабілітації та інтеграції в громадське життя.

Місто продовжує роботу над створенням безбар’єрного простору, і ці зміни вже дають позитивні результати, роблячи Дніпро більш відкритим та доступним для всіх своїх мешканців.

Фото: НМ та з особистого архіву героїв.