ЕКСКЛЮЗИВ Як дніпряни протестували на Майданах: спогади учасниці

Ірина Рева, науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею брала участь в обох українських революціях. Про те, як це було, історик розповіла «Нашому місту».

21 листопада 2004 року ЦВК України оголосила попередні результати другого туру президентських виборів: з розривом у 3 % переміг Віктор Янукович. І тут почалося! Акції протесту проти несправедливих волевиявлень прокотилися по всій країні. Звичайно, основні події першої української революції відбувалися в Києві. Але своє ставлення до політичного свавілля висловили і в Дніпрі.

Так було і через дев’ять років, коли в українській столиці почався Євромайдан.

– У 2004-му людей обурили фальсифікації під час виборів, – розповідає Ірина Рева, науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею. – Я була спостерігачем на виборах у Дніпрі, бачила і припиняла різні порушення: голосували без паспортів, «урни» носили туди-сюди. У нас обурені містяни збиралися біля оперного театру, формували колони і йшли проспектом Яворницького. Людей було багато. Тисячі. Тоді, 20 років тому, люди вчилися долати страх перед владою. Вони не хотіли повернення в СРСР – у країну деспотії та доносів. Українці прагнули до цінностей Євросоюзу. Але це все-таки мирний протест. На Майдані 2013-2014 років вимоги були конкретнішими, а реакції влади жорсткішими. І такий протест не можна було зупинити. Люди вже не боялися влади.

Особливо майданівців обурили так звані «диктаторські закони». Проти них протестували і в Києві, і в Дніпрі.

– 16 січня 2014-го, коли було ухвалено «диктаторські закони» (арешт за організацію мітингу та допомогу протестувальникам, тюремний термін за груповий протест, носіння захисного одягу, блокування місць перебування політиків), я була в Дніпрі, – каже дніпрянка. – Чоловіки приходили з каструлями на головах, і ми водили хоровод на Європейській площі. Таким чином демонстрували наш протест проти заборони на прояв громадської думки. Взагалі страшно було брати участь у цій демонстрації громадянської позиції – ті самі закони могли бути застосовані проти нас.

 Історик зазначає, що вимоги учасників Революції Гідності були найрізноманітнішими, але обґрунтованими та конкретними.

– За оцінкою соціологів, приблизно кожен четвертий майданівець – підприємець, – констатує працівниця історичного музею. – Підприємці вимагали скасувати Податковий кодекс 2010 року, який нищить середній і малий бізнес. Звучали вимоги провести реформи у сфері екології. Але головна вимога – змістити узурпаторську владу на чолі з Януковичем.

Раніше ми писали про 1000 днів великої війни.

Фото Ірини Реви