Микола, головний сержант роти 108-ї окремої бригади територіальної оборони, прийшов у військо, маючи за плечима лише досвід цивільної роботи слюсаря-наладчика. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він без вагань долучився до Сил тероборони, аби захистити свою родину та країну. Історію захисника розповіли у прес-службі 108 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
За два роки війни сержант отримав поранення та кілька контузій, однак його сила духу залишилася незламною. Колеги поважають Миколу за професіоналізм і мудрість. Його слово має вагу, а авторитет базується на особистому прикладі та відданості справі.
Сам Микола каже, що роль головного сержанта виходить далеко за межі військових обов’язків.
«Головний сержант у військовому колективі для багатьох, як “мамка”. Саме до нього бійці йдуть зі своїми великими та малими проблемами. І ось тут молодшому командиру треба проявляти й чуйність, й турботу, й мудрість. Важлива увага навіть у дріб’язку: допомогти солдату налагодити побут, організувати поїздку до крамниці, аби закупили необхідне тощо», – розповідає захисник.
Особливу увагу сержант приділяє новачкам. Саме він навчає їх тактики, вогневої підготовки, тактичної медицини – усьому, що знадобиться в бою.
Микола також займається розв’язанням конфліктів у підрозділі. Він вірить, що кожному слід дати шанс виправитися, але наголошує, що взаємоповага та відповідальність є ключовими у відносинах між командиром і підлеглими.
Перед боєм головний сержант має відчувати настрій бійців, підтримувати їх моральний дух, проявляти лідерство і впевненість.
Для сержанта найважливішим є турбота про особовий склад: бійці мають бути нагодовані, одягнені, морально та професійно підготовлені до бойових дій. Саме це створює довіру, яка є фундаментом ефективної роботи підрозділу.
Нагадаємо, раніше ми писали, У перші дні війни вивіз родину та пішов на фронт: історія захисника з ТрО Дніпра.
Фото: 108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.