ЕКСКЛЮЗИВ Ботанічний сад ДНУ ім. Олеся Гончара: 94 роки природної краси та унікальних рослин

Кілька днів тому наш Ботанічний сад відзначив 94-й день народження. Дніпровський ботсад – один із найкращих в Україні. Його колекція налічує близько 3500 таксонів. Тут можна побачити рідкісні та екзотичні рослини світової флори, а також найрізноманітніших представників місцевої фауни. Про зелені раритети та мешканців нашого Ботанічного саду розповість «Наше місто».

Мезозойський релікт і дерево-негниючка

Гінго дволопатеве – одне з найунікальніших дерев на світі. Справжній раритет! У мезозойську еру – епоху динозаврів – родина гінкгових була широко поширена в областях з помірним кліматом як у Північній, так і в Південній півкулі, але останнє зледеніння вона пережила, ймовірно, тільки на Далекому Сході.

Таких мезозойських реліктів у Ботанічному саду ДНУ кілька. Найстаршому понад 60 років.

– Коли був студентом, не знав, що це гінкго, – розповідає Анатолій Кабар, директор Ботанічного саду, кандидат біологічних наук. – Неуважний був, вважав: звичайна груша. Потім придивився, а листя то не те. Нашому найстарішому дереву 64 роки. Це «панянка», а неподалік росте «мужичок». Ближче до кінця листопада настане «ніч гінкго», коли все листя одразу стане золотим, а потім разом опаде.

Нагадаємо, що це дводомні рослини – чоловічі та жіночі органи розмноження утворюються на різних деревах. Унікальна особливість у тому, що розвиток зародка відбувається у гінкго в уже опалих з дерева насінинках. Ця архаїчна особливість зближує зелений раритет з давно вимерлими насіннєвими папоротями. Впізнати мезозойський релікт найпростіше за характерним листям – віялоподібними дволопатевими пластинками. Інь і Ян.

Ще один місцевий раритет – тис ягідний. Його також називають негниючкою. Це тому, що деревина тиса дуже міцна, тверда, важка, не гниє і високо цінується за красу та колір.

Усі частини рослини, за винятком їстівної червоної м’якоті плоду, отруйні. Не дарма ж саме з цього дерева Джоан Роулінг створила чарівну паличку всемогутнього мага Волан-де-Морта. Взагалі письменники-класики нерідко згадують «дерево-отруту».

– У романі Агати Крісті за допомогою тиса відправляли на той світ, – зазначає Анатолій Кабар. -“Перетирали кісточки і додавали в напої. Скуштувавши їх, люди болісно вмирали. Але, між іншим, тис ягідний не тільки отруйний, а й корисний: його фітонциди вбивають шкідливих бактерій.

Найстаріший дуб ледь не згубила блискавка

У дерев, як і в людей, своя доля. Величезний черешчатий дуб на території ботсаду далеко не найдавніший. За дубовими мірками, вік його аж ніяк не пенсійний. Проте дереву близько ста років, це одна з головних місцевих визначних пам’яток. А ще найстаріший дуб Ботанічного саду цікавий тим, що вцілів після прямого попадання блискавки.

– Дуб посадили 1929 року, – констатує ботанік Анатолій Кабар. – Якщо врахувати, що саджанцю було 3-4 роки, то загалом вік дерева приблизно сто років. Тобто, воно з’явилося раніше самого Ботанічного саду! Наша гордість. Хоча, звісно, є чимало дубів, старших за цей. Для таких дерев солідний вік починається років із двохсот. Рідко, коли дуби доживають до 300-500 років. Ну, а окремі екземпляри розміняли вже друге тисячоліття. Приміром, знаменитий гігантський дуб у передмісті Ліверпуля «пам’ятає» вторгнення армії Вільгельма Завойовника 1066 року.

Але у дніпровського зеленого ветерана своя драматична історія. Кілька років тому він серйозно постраждав від природної стихії.

– Річ у тім, що неподалік від нашого велетня встановили газорозподільну станцію, – продовжує розповідь керівник ботсаду. – Поруч, природно, громовідвід. Років десять тому вдарила блискавка і він перенаправив удар на верхівку дерева. У результаті від дуба відколовся півметровий шматок. Утворилася рана, що потребує лікування. Лікуємо, звісно, але розраховувати на те, що наш раритет стане довгожителем не доводиться. Добре, якщо проживе років двісті.

Чудова ботанічна колекція приваблює не лише звичайних любителів природи, а й професіоналів.

– Цього року мені пощастило тричі відвідати Ботанічний сад ДНУ, – ділиться враженнями Вікторія Тротнер, криворізький ботанік і педагог. – Дуже сподобалося. На невеликій площі зібрані чудові колекції рослин різних груп – хвойних, трав’янистих, ліан, злаків, плодових, декоративних. Велика оранжерея із субтропічними та тропічними видами. Найбільше мене, як фахівця, вразили: кладрастіс кентукійський з великими гронами білих квітів і чудовим орнаментальним листям, оксамит сахалінський, горобина-берека, шикарна робінія псевдоакація (форма Бессона), мушмула німецька з незвичними рожевими квітами, аралія маньчжурська з величезним складним листям і колючками на стовбурах і багато чого іншого.

Взагалі ж, на думку криворіжки, Ботанічний сад ДНУ – справжня скарбниця богині Флори.

– Хочу відзначити рідкісний для ботанічних садів вид – дуже декоративну півонію Делавея з красивими червоними квітами, – резюмує Вікторія. – Вразила колекція вейгел. У підліску багато папороті орляка. Значне зібрання ірисів різних видів і форм. В оранжереї цікаві екземпляри – араукарія, еріоботрія японська, фікус синуата з жовтими ягідками, грейпфрут із великими плодами, калістемон із червоними квітами. Усіх екзотів не перелічити.

Але не тільки дивовижними представниками флори цікавий Дніпровський ботанічний.

Гуляють фазани, граються їжаки, літають жуки-олені

Зауважимо, що ділянка в 27,5 гектарів, що знаходиться в центрі Дніпра, не тільки ботанічна колекція, а й унікальна екосистема, з досить багатою фауною.

– У нас відмінно себе почувають фазани, живуть зайці, білки, ясна річ, їжаки, – повідомляє Анатолій Кабар. – Є сови. Взагалі птахів багато.

Дійсно, пернатих у ботсаду предостатньо.

– Звісно, це не глухий ліс, але рослинність дуже різноманітна, – каже Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». – Також велика кількість плодово-ягідних чагарників. Це приваблює птахів. Думаю, що орнітофауна саду налічує до 35 видів. Є вухата сова та домовик сич. Мало кому відомо, що в Ботанічному саду оселився припутень – великий голуб, у півтора раза більший за звичайного сизаря. Мабуть, сільгоспугіддя так рясно обробляють «хімією», що вяхиря останнім часом дедалі частіше можна зустріти в Дніпрі.

На території міської оази можна побачити рідкісних комах. Зокрема й червонокнижних.

– Попри те, що територія ботсаду з усіх боків оточена заселеними людиною ділянками, тут можна зустріти великих і рідкісних комах, – стверджує Віктор Бригадиренко, доцент кафедри зоології та екології ДНУ. – Ймовірно їхні популяції залишилися з часів освоєння цієї території людиною. Це, наприклад, нелітаючі великі види жуків-жужелиць. Присутність їх свідчить про відносно добру екологічну ситуацію. У коренях відмерлих дубів і акацій розвиваються личинки червонокнижного жука-оленя. На личинках великих пластинчатовусих жуків у старих пеньках тополь та інших великих дерев паразитують личинки сколії гігантської, занесеної до Червоної книги України. Третій червонокнижний вид комах на цій території – мускусний вусач, що розвивається в поодиноких гниючих старих плакучих вербах. Четвертий червонокнижний жук – вусач-хрестоносець, який дуже рідко трапляється в балці на території ботсаду. Його личинки їдять коріння злаків на ділянках зі степовою рослинністю. Загалом живності вистачає.

А як створювався Ботанічний сад ДНУ. Що на нього чекає в майбутньому.

Справу життя Олександра Рейнгарда продовжують дніпряни

Ботанічний сад було відкрито 1931 року, хоча задум створити парк або сад виник ще в царському Катеринославі. Ще 1910-го міська управа виділила Міністерству землеробства ділянку землі, прилеглу до Жандармської балки, для організації наукової сільськогосподарської станції. Саме тут виникне Ботанічний сад.

Його перший директор – видатний учений Олександр Рейнгард, якого і вважають засновником саду. Але після Другої світової війни Ботанічний сад довелося відновлювати практично з нуля.

– Олександр Володимирович помер у березні 1945 року, – розповідає директор Ботанічного саду ДНУ Анатолій Кабар. – Його справу продовжила учениця, Анна Левицька. Директор саду в 1960-1970 роках Катерина Сироватко побудувала оранжерею та адміністративні корпуси. Взагалі ж, починаючи з 1946-го, сад став формуватися за новим принципом – систематичним. Тобто споріднені рослини займають певні ділянки.

Нинішні проблеми університетського ботсаду здебільшого матеріальні. Бракує робочих рук – через маленькі зарплати мало хто хоче тут працевлаштуватися.

 – Робота благородна, але важка, – зазначає директор. – Хто ж погодитися гарувати на «мінімалку»? Таких мало. Слава Богу, допомагають волонтери. Ще, звісно, потрібно відремонтувати оранжерею. Вічне питання – де взяти гроші. Можливо, колись профільне міністерство виділить 30 млн грн на завершення цього ремонту. Ну, а поки що ми не сидимо, склавши руки. Працюємо.

Нагадаємо, Ботанічний сад працює в будні дні з 9.00 до 15.00. Вартість відвідування 45 гривень (для пільгових категорій ціни нижчі). Вхід до експозиційної оранжереї (оплачується окремо) – 45 грн.

Фото Валерія Кравченка