У Дніпрі започаткували відзнаку імені Василя Макуха. Учасник українського руху опору в СРСР. Воїн УПА. 5 листопада 1968 на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини він здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві, передає “Наше Місто”.
Вручення лауреатам відзнак\ \ фото Володимир Федоріщев
“Відзнакою ім. Василя Макуха вшановуються з нагоди ювілейних дат, визначних подій, за вагомі досягнення в галузях науки, освіти, культури, активну державотворчу та громадську діяльність громадяни України і представники української діяспори, окремі колективи, установи, релігійні громади та інші юридичні особи. Відзнака може бути присуджена посмертно. Співзасновниками відзнаки є Фундація «Промітеїв отвіт» (США) та Всеукраїнський щомісячник Бористен . Мета відзнаки – пошук та підтримка на теренах України і за кордоном найбільш успішних, активних та новаторських діячів культури, науки, освіти, релігійного та громадського життя”, наголошує шеф-редактор журналу “Бористен” Фідель Сухоніс.
Василь Омелянович за життя був в ув’язненні та засланні. Там познайомився з Лідією Іванівною Запарою,яка родом із тоді ще Дніпропетровська, жінкою складної долі. В кінці п’ятидесятих вони розписалися, у шлюбі в них народилося двоє дітей — дочка Ольга та син Володимир.
Василь Макух з родиною\ фото з відкритих джерел
Певний час вони жили у нашому місті. Але думка про про протест і акт самоспалення в нього була вже тоді.
5 листопада Хрещатик був переповнений людьми. І раптом перехожі побачили, як із під’їзду будинку 27 (біля Басарабського ринку) вибігла охоплена вогнем постать і проспектом залунали слова: «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!».Живий факел, а був це Василь Макух, привернув увагу всіх.Через добу він помер, адже мав 70% опіків тіла.
5 листопала того самого дня \ фото з відкритих джерел
«Його намагалися врятувати, але опіки були несумісні з життям. Після смерті КДБ почали розшуки родичів. Намагалися приписати дядькові психічну хворобу, але він був абсолютно нормальним – не пияка, заробляв гроші, мав родину», – розповідає племінник дисидента Юрій Макух.
Сергій Луденський\ Фото Володимир Федоріщев
Один з лауреатів відзнаки Сергій Луденський зазначає, що культура на часі завжди. І раніше він на жаль не знав детальніше про історію Василя Макуха
Лауреати – люди різних професій\ Фото Володимир Федоріщев
“Говорити важливо сьогодні про все. Про таких визначних людей, які у всі часи боролись за Україну в різний спосіб”, – каже він.
Сергій волонтер і став цьогорічним лауреатом відзнаки. Він починаючи з лютого 2022 року він разом з командою майже щотижня вивозить собак та котів з прифронтових міст Сумщини, Херсонщини та Донеччини. За 31 місяць роботи евакуювали близько дві тисячі тварин. І з кожним місяцем ця цифра росте. Цьогоріч на початку літа волонтери вирішили побудувати центр для врятованих котів та собак.
Донька Макуха Ольга зазначає, що для неї це важливі і хвилюючі події.
Михайло Рябцев отримав відзнаку за багаторічні дослідження життя і боротьби Василя Макуха. Йому 87 років і він продовжує дослідницьку діяльність.
Михайло Рябцев і Василь Макух були однокласниками\ Фото Володимир Федоріщев
Організатори зазначають, що ця ідея виникла ще до початку повномасштабного вторгнення. Серед лауретів цього року також колишній голова Українсько-американської асоціації адвокатів, нині голова комітету у закордонних справах організації.політолог Віктор Рудь.
Віктор Рудь онлайн \ Фото Володимир Федоріщев
Він провів з присутніми відеорозмову. Символічно, що вручення відбулося в день виборів у США.
Фідель Сухоніс\Фото Володимир Федоріщев
Завершилась імпреза творчими виступами та неформальним спілкуванням\Фото Володимир Федоріщев
«Вони вибирають, ми – виборюємо», – наголосив у виступі Фідель Сухоніс.
ЛАУРЕАТА ВІДЗНАКИ ІМЕНІ Василя Макуха за 2024 рік:
Віктор Рудь (США) – за системні публікації у світових мас-медіа, зокрема, в щомісячнику «Бористен», які розкривають злочинну суть московського націонал-шовінізму
Василь Стан (США) – за підтримку героїчної боротьби українського народу під час повномасштабного вторгнення московщини
Богдан Боднарук (США, посмертно) – за багаторічну громадську діяльність спрямовану на утвердження української України у світі
Василь та Ольга Карпенко (США) – за системну підтримку громадянського суспільства в Україні і допомогу сиротам
Михайло Рябцев (Україна) – за багаторічні дослідження життя і боротьби Василя Макуха
Сергій Григорук (Україна) – за професійний героїзм у лікуванні воїнів ЗСУ
Сергій Луденський (Україна) – за плідну волонтерську діяльність під час російсько-української війни
Валентин Курпай (Україна) – за потужну допомогу в спорудженні захисних споруд Харкова під час російсько-української війни
Сергій Сокол (Україна) – за багаторічну плідну працю на ниві націонал-патріотичного виховання студентської молоді
This website uses cookies to improve your experience while you navigate through the website. Out of these cookies, the cookies that are categorized as necessary are stored on your browser as they are essential for the working of basic functionalities of the website. We also use third-party cookies that help us analyze and understand how you use this website. These cookies will be stored in your browser only with your consent. You also have the option to opt-out of these cookies. But opting out of some of these cookies may have an effect on your browsing experience.
Necessary cookies are absolutely essential for the website to function properly. This category only includes cookies that ensures basic functionalities and security features of the website. These cookies do not store any personal information.
Any cookies that may not be particularly necessary for the website to function and is used specifically to collect user personal data via analytics, ads, other embedded contents are termed as non-necessary cookies. It is mandatory to procure user consent prior to running these cookies on your website.