Цькування є досить розповсюдженним явищем у дитячих колективах. За якими ознаками батьки можуть запідозрити, що їхня дитина є жертвою насмішок та образ? Існує декілька ознак фізичного та психологічного булінгу.
– Батьків має насторожити те, що у дитини мало або взагалі немає друзів, – зазначає дніпровська психологиня Єлизавета Ярошенко. – Дитина відмовляється ходити до школи, брати участь у заходах із однолітками, втрачає інтерес до навчання, знижується її успішність. Також треба бути пильними, якщо дитина більшість часу сумна, втрачає інтерес до їжі, стає тривожною та має проблеми зі сном, має низьку самооцінку.
До фізичних ознак булінгу відносяться образи в соціальних мережах, відео знущання з жертви, зіпсовані особисті речі жертви, фізичні знущання. Причина булінгу залежить від мети, яку переслідує кривдник. Найчастіше булер таким чином самостверджується в колективі. Негатив в інформаційному просторі чи у комп’ютерні ігрі можуть спонукати дитину до агресивної поведінки. Окрім того, причиною цькування може бути насильство в сім’ї булера: він переносить цей негатив на інших.
Яким чином краще допомогти дитині в такій ситуації? Якщо вчитель став свідком або йому стало відомо про булінг в класі, одразу треба поговорити з кривдником та пояснити, що його поведінка неприйнятна та може призвести до серйозних наслідків. Найкращим способом боротьби з булінгом є його профілактика. Перегляд фільмів та відеоматеріалів про булінг, відверті дискусії.
Що стосується батьків, вони, за словами Єлизавети Ярошенко, мають перш за все зняти з дитини, яка стала жертвою цькування, почуття провини. Треба дати зрозуміти, що вони на її боці. В цьому можуть допомогти такі слова: “Добре, що ти мені все розповів/ла! Я тобі вірю. Ти не винен/не виннa, в тому, що трапилося. Я допоможу тобі.” Батьки мають допомогти дитині набути впевненості в собі, та вміння протистояти однокласникам. У ситуації з кібербулінгом батьки можуть заблокувати повідомлення кривдника. Якщо він зберігає анонімність, можна роздрукувати листування з ним, зробити скріншоти сторінок та віднести їх до правоохоронних органів. З юридичної точки зору батьки не можуть прийти до кривдника та проводити з ним виховну роботу. Вони можуть тільки ініціювати це через адміністрацію школи. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.
– Під час роботи психологом я неодноразово стикалась з проявами булінгу різних видів, – розповідає Єлизавета Ярошенко. – Наприклад, до мене звернулися батьки дитини, яка не бажала вчитися, допомагати батькам, контактувати з однолітками. Дитина весь час сиділа в комп’ютерних іграх. Під час спілкування з нею я виявила тривожний стан високого рівня. Пізніше з’ясувалися подробиці – дитина зазнала булінгу з боку однолітків. Я надавала консультації батькам, проводила психологічні заняття з дитиною для зниження тривожності, покращення самооцінки, взаємодії з іншими дітьми. Довелося застосувати декілька психологічних методик: арттерапію, казкотерапію, гештальт-терапію. Результат був позитивний.
Фото Валерія Кравченка та з відкритих джерел.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі працюють мистецькі школи.
Категорія: Новини Дніпра, Освіта, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Новини Дніпра
