ЕКСКЛЮЗИВ Життя, віддане людям: як соціальні працівники підтримують дніпрян

Щорічно, у першу неділю листопада, Україна відзначає День працівника соціальної сфери. Ця професія є однією з найгуманніших у суспільстві. На соціальних працівників покладено високу відповідальність – дбати про тих, хто не має змоги самостійно впоратися зі складними життєвими ситуаціями, кому потрібна моральна та матеріальна підтримка. 

Ми всі маємо певне уявлення про роботу соціального працівника: шляхетна місія, допомога нужденним. Але за цією красивою картинкою ховається важка праця. Журналісти “Наше місто” вирішили зануритися у цей світ і на власні очі побачити, з чим стикається соціальний робітник кожного дня. 

Один день з соціальним працівником

Ольга Демидова – соціальний працівник КУ “Дніпровський територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг” ДМР. Її робота – це поєднання професійних обов’язків та щирого бажання допомагати людям.

Ранок Ольги починається з візиту до терцентру, де вона отримує проїзний та обіди для підопічних. І відразу вирушаємо за адресами.

Перша у списку – пані Майя Сімонова, 86-річна колишня акушерка. Їхні зустрічі – це не просто виконання рутинних процедур. Це теплі розмови, спогади про минуле, спільне розв’язання кросвордів. 

– Мені дуже подобається, як мені допомагає соціальна працівниця, – каже Майя Кирилівна, підопічна територіального центру соціального обслуговування. – Вона – мої руки, мої ноги, мої очі. Оля закупилася у магазині і принесла продукти. Також ми разом відвідуємо лікаря за потреби. Я завжди її чекаю, адже спілкування дуже важливе для мене. У вільний час я розв’язую кросворди. Також маю хобі – збираю статуетки. Всі знають про моє захоплення і мені завжди їх дарують. У вільний час читаю книжки, намагаюся відволіктися від тривог. 

Поки ми спілкувалися, Ольга виконувала хатню роботу – зробила вологе прибирання та помила вікна, приготувала картоплю. 

Після чого разом з соціальною працівницею ми завітали до пані Ірини Григорівни, яка через проблеми зі здоров’ям не виходить з квартири. Ольга принесла підопічній обід, зробила вологе прибирання. 

Ірина Григорівна – архітектор за освітою. Жінка має понад 50 років трудового стажу. Останнім часом працювала на фірмі з виготовлення дитячих майданчиків. Проєктувала гойдалки та гірки для малечі. 

– Через хворі суглоби для мене велика проблема піднятися на п’ятий поверх, тому на вулицю я не виходжу, – розповідає Ірина В’язовська. –  А соціальна працівниця робить покупки у магазинах, виконує хатні справи. Дуже добре, що вона до мене приходить. Це неймовірна допомога. А особливо цінне спілкування, адже у мене більше немає співрозмовників, окрім, хіба що цієї хутряної іграшки. Її мені подарували на колишньому місці роботи. Моє хобі – в’язання, ще з початку війни виготовляю теплі шкарпетки для наших захисників. 

Після довгого дня, повного емоцій і вражень, Ольга повертається додому. Вона втомлена, але щаслива, бо знає, що її робота приносить користь людям, і це надає їй сил рухатися далі.

– Я знайшла цю роботу за оголошенням, – розповіла Ольга Демидова. – Відразу почала працювати, мені дуже сподобалося. Я зрозуміла, що це моє. Вже 10 років працюю соціальним робітником. Зараз я обслуговую 12 підопічних. Найбільше мені подобається спілкуватися з людьми. З ними я почуваюся, як вдома. Всю роботу виконую, як для себе. Вони – моя друга сім’я. 

Її слова підтверджує і Юлія Міняйло, начальниця відділу територіального центру соціального обслуговування. Вона каже, що всі її співробітниці сумлінно виконують свої обов’язки.

– У нас працює 55 соціальних робітників, які надають соціальні послуги догляду вдома, – повідомила  Юлія Міняйло, заступник директора, начальник відділу КУ “Дніпровський територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг” ДМР. – На сьогоднішній день у нас 619 отримувачів такої соціальної послуги. Кожен соціальний робітник обслуговує у середньому 10 підопічних. Візити відбуваються за графіком. Є підопічні з низькою руховою активністю, від цього і залежить кількість відвідувань. 

Відвідавши разом з Ольгою її підопічних, ми впевнились, що робота соціального працівника – це не просто професія, а покликання. Це можливість змінити чиєсь життя, зробити його кращим.

У своїх підопічних бачить рідних людей: історія Вікторії Лунгу

Вікторія Лунгу понад 30 років працювала на заводі. Була начальницею планово-диспетчерської служби. Однак доля підготувала для неї зовсім іншу місію – допомагати людям.

–  Я звільнилася з заводу через те, що не платили зарплату, – зізнається Вікторія Олександрівна. – Знайома порадила влаштуватись соціальним працівником. Я спробувала і у мене все вийшло. Не шкодую про це. Хороший колектив, заробітну плату отримую вчасно. Я влаштувалась на цю роботу якраз перед початком війни. Підопічні, яких я відвідувала на той момент, дуже потребували допомоги, особливо під час повітряних тривог. У такі моменти я намагалася їх заспокоїти, підтримати.

Кожен день Вікторії починається із дзвінків підопічним. Вона уточнює їхні потреби, складає списки необхідних продуктів. І все це робиться з такою турботою і увагою, що люди відчувають себе не на самоті, а оточеними теплом і піклуванням.

– Також я доставляю своїм підопічним безоплатні готові обіди за міською програмою, – розповідає Вікторія Олександрівна. – Люди щиро дякують за таку турботу міській владі Дніпра і особисто меру Борису Філатову. Кажуть, що це суттєва підтримка. 

Звісно, робота соціального працівника не завжди легка. Є свої труднощі, свої виклики. Але Вікторія з усім справляється.

– Іноді буває важко, – додала соціальна робітниця. –  Особливо восени, коли люди прагнуть зробити деякі запаси на зиму. Замовляють багато овочів, а я не можу все відразу принести. То доводиться домовлятися, що це можна зробити не за один день, а за декілька. У кожного свій характер, але я намагаюся підлаштуватись. Адже маю певний досвід – у мене мама похилого віку. Тому я знаю, як з такими людьми поводитись. Для них головне – спілкування, тому завжди вислухаю та підтримаю.  

В своїх підопічних Вікторія бачить рідних людей. Вона стала для них не лише помічницею по господарству, а й вірною подругою, з якою можна поговорити про все на світі. 

– Я намагаюся ставитися до людей так, як би хотіла, щоб ставились до мене. Дуже радію, коли вони дякують за мою роботу. Коли чекають мене та зустрічають. Бувало, що телефонували моєму керівництву і висловлювали подяку, це приємно. 

Втративши батьків та чоловіка, Світлана Петренко знайшла сенс життя у допомозі іншим

Світлана Петренко працює у соціальній сфері понад 17 років. Роботу вона вважає своїм покликанням. За півроку жінка втратила чоловіка та батьків. Розраду знайшла у допомозі іншим. 

– У мене 14 підопічних, всі вони самотні, – розповідає Світлана Григорівна. – Я для них – немов донечка, а вони стали моєю родиною. Я йду до них, щоб поспілкуватися. 

За словами Світлани, на її дільниці двоє лежачих підопічних. Один з них – 62-річний чоловік, який у минулому  переніс менінгіт і через наслідки хвороби не може встати з ліжка. 

– Його потрібно погодувати, помити, змінити памперс, – розповідає пані Світлана. – Він не встає вже 17 років, до того ж, має деякі вади здоров’я. Тож мені доводилося годувати його через спеціальну трубочку двічі на день. Спочатку до нього приходив лікар і робив цю процедуру. А потім я навчилася втавляти цю трубочку через ніс. Потрібно відчувати, де вона пройшла. Регулярно її промивати, бо забивається їжею. Спочатку було дуже важко. Я навіть виходила з кімнати, щоб поплакати. Потім зайду і намагаюся посміхатися, щоб він тримався і не боявся. А зараз вже стало трохи легше. Він навчився ковтати сам, а їжу все одно ретельно перетираю, наливаю в маленьку пляшечку, і він з неї п’є.

Тим не менш,  він сильний духом і має велику жагу до життя. Навіть підтримує пані Світлану у найважчі моменти її життя.

– Коли у мене в родині сталася біда і я за короткий період поховала коханого чоловіка та своїх батьків, він мене підтримував, – пригадує Світлана Григорівна. – Не зважаючи на свої проблеми зі здоров’ям казав, що все буде добре і я мушу бути сильною. Я намагалася розповідати йому про погоду, яскраве сонечко, щоб якось відволіктися.

Соціальна робітниця каже, що всі її підопічні мають добре серце та легку вдачу. Вона знаходить з ними спільні теми для розмов, а з тими, хто може виходити з дому, гуляє у парку.

– Вони розповідають мені дуже багато цікавих історій, – каже Світлана Григорівна. – Є жінки, які пам’ятають другу світову війну. Але кажуть, що тоді було не так страшно, як зараз. Були гвинтівки, але не було дронів. Тепер ці люди похилого віку змушені відчувати на собі жахи сьогодення. Як пролунає вибух, я маю бути у всіх одночасно, щоб підтримати. А я не можу це зробити просто фізично. Але обов’язково телефоную кожному, питаю чи все добре. Нагадую, що потрібно прийняти заспокійливе. Мені сумно від того, що я не можу у такі хвилини бути поряд з ними, обійняти кожного. 

Світлана Григорівна має власних сина та доньку, двох онучок. Ба більше, жінка прищепила любов до людей і своїм дітям. Вони також прагнуть допомагати нужденним. Донька працює соціальним робітником. Мова навіть йде про сімейну трудову династію. Адже рідна сестра Світлани Григорівни – також соцпрацівниця.  

– Мій чоловік загинув на фронті, йому було 49 років, – каже Світлана Григорівна. –  Тепер мій зять захищає Україну, а донька працює зі мною. Вона дякує, що я їй порадила цю роботу. Тут вона знайшла віддушину. Мій син також планує йти добровольцем. Він каже: “Хто, як не ми”. Тим не менш, я намагаюсь триматися, адже працюю з людьми. Щоранку макіяж, гарне вбрання, потрібно жити далі. 

За кожною цифрою – доля людини: як соціальні служби змінюють життя дніпрян на краще

Сьогодні соціальна сфера – це складна система, в якій працюють фахівці з різними компетенціями.

• Фахівці з соціальної роботи: висококваліфіковані спеціалісти, які мають диплом магістра соціальної роботи або психолога. Вони допомагають людям розібратися в складних життєвих ситуаціях, відновити сили та віру в себе.
• Соціальні працівники: професійно підготовлені фахівці, що мають базову вищу освіту за напрямом. Вони безпосередньо надають соціальні послуги, допомагають з оформленням документів, забезпечують матеріальну допомогу.

Окремо варто згадати про тих, хто координує всю цю роботу на рівні міста. У Дніпрі, наприклад, є три управління соціального захисту населення (Лівобережне, Правобережне та Центральне), а також департамент соціальної політики, який контролює всю галузь.

У Дніпрі щодня надається понад 120 видів соціальної допомоги. Майже третина містян користується послугами соціального захисту. Ці цифри свідчать про те, наскільки важлива ця сфера для нашого міста.

Соціальна політика Дніпра – це не лише виплати. Це комплекс заходів, спрямованих на підтримку різних верств населення. Від матеріальної допомоги до психологічної підтримки – в управлінні соціального захисту готові допомогти у будь-якій складній ситуації. Сьогодні послугами соціального захисту користуються близько 300 000 осіб.

І це не просто статистика. Це наші бабусі та дідусі, сусіди, колеги, які потребують підтримки. 1800 працівників соціальної сфери щодня докладають максимум зусиль, щоб кожен містянин відчував турботу і безпеку.

– В управліннях соціального захисту населення та департаменті соціальної політики щоденно надається більш ніж 120 різних видів державних соціальних допомог та місцевих адресних допомог, компенсацій і гарантій пільговим категоріям громадян нашого міста, – повідомив Едуард Підлубний, заступник міського голови, директор департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради.  

Найбільш затребувані послуги серед населення – це перш за все догляд за людьми похилого віку, психологічна допомога родинам у складних життєвих обставинах, повний спектр допомоги постраждалим від домашнього насильства, а також матеріальна допомога на відновлення житла і лікування.

– З початком активних бойових дій містом було прийнято та взято на облік близько 200 000 внутрішньо переміщених осіб, – додав Едуард Підлубний. – Усім їм надаються послуги, допомоги та гарантії, так само, як і зареєстрованим мешканцям міста Дніпра. Переважна більшість з цих громадян і на теперішній час проживають у нашому місті. Для них у 2022 році було розроблено та прийнято Комплексну програму підтримки внутрішньо переміщених осіб, що передбачає надання натуральної та адресної допомоги, а також послуг з розміщення, психологічної і інформаційної допомоги цій категорії населення.

 Згідно з повідомленням департаменту соцполітики, через ракетні обстріли міста було ухвалено рішення про надання за кошти громади адресної матеріальної допомоги громадянам, у яких після 24 лютого 2022 року внаслідок збройної агресії ворога постраждало житло.

– Мешканці нашого міста першими в Україні почали отримувати дійсно суттєву та актуальну допомогу у відновленні житла, – підкреслив Едуард Підлубний, заступник міського голови, директор департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради. – За цей час майже 1200 власників отримали матеріальну допомогу від міста на загальну суму майже 180 000 000 грн. Зауважу, що державна програма з надання такої допомоги запрацювала лише через рік після створення дніпровської міської програми.

Дніпро став прикладом для інших міст України

На сьогоднішній день Дніпро є одним з лідерів в Україні в сфері соціального захисту населення. У місті збудовано нову сучасну структуру надання соціальних допомог та послуг. 

На базі комунальних закладів та установ соціального напрямку на належному рівні та з використанням найкращих практик надаються базові соціальні послуги. Створено прозорі, сучасні,  автоматизовані та максимально зручні умови отримання державних та місцевих адресних матеріальних допомог, гарантій та компенсацій.

– У Дніпрі найкраща в Україні система комунікації з мешканцями міста, – підкреслив Едуард Підлубний. – Ми маємо власний сайт, власний ютуб-канал, де кожний мешканець отримує максимум інформації про всі послуги соціального захисту у зручний спосіб – відео чи текстовому форматі. Департамент представлений майже у всіх популярних соціальних мережах, де мешканці можуть дізнатися про надання соціальних послуг, компенсацій, гарантій та допомог. 

Завдяки впровадженню сучасних технологій та оптимізації процесів, місто забезпечило високий рівень надання соціальних послуг. Активна інформаційна кампанія дозволила підвищити обізнаність громадян про їхні права та можливості. Результатом проведеної роботи стало зростання задоволеності населення якістю соціальних послуг. 

Фото Володимира Федорищева.