Соціальний працівник – це людина, яка щодня стикається з різноманітними життєвими труднощами, надаючи допомогу тим, хто її найбільше потребує. Журналісти «Наше місто» провели один день разом із таким фахівцем і дізналися більше про цю важливу роботу.
Ольга Демидова – соціальний працівник КУ “Дніпровський територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг” ДМР. Її робота – це поєднання професійних обов’язків та щирого бажання допомагати людям.
Ранок Ольги починається з візиту до терцентру, де вона отримує проїзний та обіди для підопічних. І відразу вирушаємо за адресами.
Перша у списку – пані Майя Сімонова, 86-річна колишня акушерка. Їхні зустрічі – це не просто виконання рутинних процедур. Це теплі розмови, спогади про минуле, спільне розв’язання кросвордів.
– Мені дуже подобається, як мені допомагає соціальна працівниця, – каже Майя Кирилівна, підопічна територіального центру соціального обслуговування. – Вона – мої руки, мої ноги, мої очі. Оля закупилася у магазині і принесла продукти. Також ми разом відвідуємо лікаря за потреби. Я завжди її чекаю, адже спілкування дуже важливе для мене. У вільний час я розв’язую кросворди. Також маю хобі – збираю статуетки. Всі знають про моє захоплення і мені завжди їх дарують. У вільний час читаю книжки, намагаюся відволіктися від тривог.
Поки ми спілкувалися, Ольга виконувала хатню роботу – зробила вологе прибирання та помила вікна, приготувала картоплю.
Після чого разом з соціальною працівницею ми завітали до пані Ірини Григорівни, яка через проблеми зі здоров’ям не виходить з квартири. Ольга принесла підопічній обід, зробила вологе прибирання.
Ірина Григорівна – архітектор за освітою. Жінка має понад 50 років трудового стажу. Останнім часом працювала на фірмі з виготовлення дитячих майданчиків. Проєктувала гойдалки та гірки для малечі.
– Через хворі суглоби для мене велика проблема піднятися на п’ятий поверх, тому на вулицю я не виходжу, – розповідає Ірина В’язовська. – А соціальна працівниця робить покупки у магазинах, виконує хатні справи. Дуже добре, що вона до мене приходить. Це неймовірна допомога. А особливо цінне спілкування, адже у мене більше немає співрозмовників, окрім, хіба що цієї хутряної іграшки. Її мені подарували на колишньому місці роботи. Моє хобі – в’язання, ще з початку війни виготовляю теплі шкарпетки для наших захисників.
Після довгого дня, повного емоцій і вражень, Ольга повертається додому. Вона втомлена, але щаслива, бо знає, що її робота приносить користь людям, і це надає їй сил рухатися далі.
– Я знайшла цю роботу за оголошенням, – розповіла Ольга Демидова. – Відразу почала працювати, мені дуже сподобалося. Я зрозуміла, що це моє. Вже 10 років працюю соціальним робітником. Зараз я обслуговую 12 підопічних. Найбільше мені подобається спілкуватися з людьми. З ними я почуваюся, як вдома. Всю роботу виконую, як для себе. Вони – моя друга сім’я.
Її слова підтверджує і Юлія Міняйло, начальниця відділу територіального центру соціального обслуговування. Вона каже, що всі її співробітниці сумлінно виконують свої обов’язки.
– У нас працює 55 соціальних робітників, які надають соціальні послуги догляду вдома, – повідомила Юлія Міняйло, заступник директора, начальник відділу КУ “Дніпровський територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг” ДМР. – На сьогоднішній день у нас 619 отримувачів такої соціальної послуги. Кожен соціальний робітник обслуговує у середньому 10 підопічних. Візити відбуваються за графіком. Є підопічні з низькою руховою активністю, від цього і залежить кількість відвідувань.
Відвідавши разом з Ольгою її підопічних, ми впевнились, що робота соціального працівника – це не просто професія, а покликання. Це можливість змінити чиєсь життя, зробити його кращим.
Фото Володимира Федорищева.
Читайте також: Якою буде погода в листопаді в Україні: прогноз синоптиків.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Допомога у Дніпрі, Історія
