На передовій українські бійці щодня ризикують життям не лише під обстрілами, а й у складних польових умовах. Дмитро Каюк, історик та захисник зі 128-ї бригади ТрО на позивний «Доцент» розповів історію про своїх побратимів, які здатні долати будь-які перешкоди, ризикуючи життям один за одного, – пише «Наше Місто» з посиланням на фейсбук-сторінку Каюка.
Сват, у цивільному житті будівельник, роботящий та «рукатий» чоловік, став ключовою фігурою в розбудові позицій. Він організовував спорудження бліндажів, відповідав за доставку матеріалів і став незамінним у роті. Саме того дня вони з Доцентом везли на позиції важкі колоди для зміцнення укриттів. Дорога вела між лісосмугою та мінним полем. Але просування ускладнила калюжа, що перетворилася на непрохідне болото після дощів. На під’їзді до передової автомобіль «Китаєць», який Доцент отримав від Дніпровської міської ради, застряг у трясовині.
«А я все не міг покинути машину. Тільки но у серпні отримав її в Дніпровській міській раді. Тоді декілька прильотів стали фатальними для автопарку нашої роти. Виконувати бойові завдання було ні на чому. І я написав міському голові м. Дніпра Борису Філатову листа з проханням надати для роти хоч якийсь транспорт. Вже наступного дня роздався телефонний дзвінок і мені запропонували забирати машину. Так у нас в роті з’явився “Китаєць”», – розповів «Доцент» Дмитро Каюк.
Поки Доцент марно намагався визволити машину, почався мінометний обстріл. Снаряди падали все ближче, і Сват, незважаючи на ризик, вимагав покинути авто й сховатися. Доцент, хоч і вагався, не міг залишити «Китайця” напризволяще. Здавалося, вже не залишилося виходу, коли в ситуацію втрутився їхній побратим Октопус. Він на «Ниві» рішуче під’їхав, ризикуючи життям, і разом із Доцентом за допомогою троса витягнув автомобіль із багнюки. Але під час ривка «Китаєць» зірвався з дороги і пішов прямо по мінному полю. Вони уникли всіх мін, і, проскочивши зону обстрілу, повернулися в тил.
Сват, розглядаючи небезпеку ситуації, уважно аналізував технічні характеристики протитанкових мін та підраховував шанси на виживання у разі детонації. Він знав: їм пощастило. Цей день став для Доценка «другим днем народження» — але, як він сам зауважив згодом, таких днів стало більше, ніж він міг порахувати.
«Вирішив, що однозначно цей день для мене буде святковим. Але потім з’явився ще один «другий день народження», потім ще один і так декілька раз. Я плюнув на цю справу і більше ніякі «другі дні народження» не фіксував. Так можна весь рік святкувати – ніякого здоров’я не вистачить» – каже військовий.
Це ще одна історія, що свідчить про справжню відданість і сміливість українських бійців, їхнє братерство і готовність ризикувати заради допомоги іншим.
Нагадаємо, раніше ми писали: Захищає країну з перших днів війни: історія військового з ТрО Дніпра.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Каюка.