Коли майже на початку другої дії вистави завіса раптово поповзла донизу, закриваючи сцену від глядача, солістка Дніпро Опера Софія Сорока молилася – лише б не скасували виставу. За майже три роки війни артисти вже звикли до переривання вистав через повітряні тривоги. Втім кожного разу вони засмучуються, адже доводиться виходи з образу. А були такі випадки, коли повітряна небезпека тривала дуже довго і виставу зовсім скасовували, пише “Наше місто”.
Софія Сорока дуже чекала своєї прем’єри в опері Джузепе Верді “Травіата”. Партію Віолети Валері на італійській вчила понад рік. І ось – нарешті вона співає на сцені надскладну партію, про яку мріє кожне сопрано. Вона як раз почала з’ясовувати стосунки із батьком свого коханого, Альфреда Жермона, як виставу довелося перервати. І це незадовго до улюбленої частини вистави самої виконавиці головної партії.
Моя улюблена частина вистави – це кінець другого дійства, коли я написала листа Альфреду, він стає на коліна, я його притискаю до себе і співаю: кохай мене, Альфред, як я кохаю тебе. Звісно, ми вже звикли за три роки війни до переривання вистав. Але я дуже засмутилась і боялася, що виставу можуть зовсім скасувати. Я довго налаштовувалася психологічно та емоційно на роль Віолети. В це вкладено дуже багато сил і якщо б виставу скасували, то наступна була б лише у листопаді. І знову довелось би чекати, – розповідає Софія Сорока.
Пристрасті на сцені мають загострюватися, але замість цього артисти чекають, коли дозволять повернутися на сцену.
Сидимо усі разом, відволікаємося на розмови і коли відбій тривоги, то складно повернутися до образу. Добре, що після відбою у нас дають три дзвінки, як після антракту, щоб артисти налаштувалися. Але Віолета повернулась до мене лише у середині другої дії, яку довелось співати з початку, – каже солістка Дніпро Опера.
Вона зізнається, що після вистави з образу Віолети Валері виходила два дні.
Після того, як я заспівала “Травіату”, то вранці прокинулася з крепатурою. Окрім того, що ми співаємо і це навантаження на дихальний апарат, ми ще переживаємо емоції своїх героїв. У виставі є багато моментів, де я падаю і коли я вмираю на балконі – там теж є падіння. І всі вони відрепетирувані з режисером. Є спеціальна техніка падіння, треба правильно ногу виставляти, щоб не травмуватися. Мої м’язи всю виставу працювали на сто відсотків і потім вони боліли, – зізнається Софія Сорока.
Нагадаємо, раніше ми писали, як у Дніпро Опера повернулась “Травіата”: що відбувалось на сцені.