ЕКСКЛЮЗИВ Інклюзивна освіта у Дніпрі: нові можливості для кожної дитини

Дніпро продовжує активно розвивати систему інклюзивної освіти, створюючи комфортні умови для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Завдяки спільним зусиллям міської влади, педагогів та батьків, все більше дітей отримують шанс на повноцінне життя та розвиток. Детальніше про це – в матеріалі “Наше місто”.

По-іншому сприймає світ: історія дворічного Артема

Артем народився у лютому 2022 року. Його мама розповідає, що саме у ту ніч, коли ворог напав на Україну, її новонароджений синочок не спав ні хвилини та постійно плакав. Марія вважає, що дитина відчула небезпеку. Вже у перші місяці життя батьки помітили, що Артем не такий, як усі інші діти.

– У нього є двоюрідна сестра, я бачила, як розвивається вона, і як мій Артем, – пригадує Марія. –  Розумію, що всі діти різні, але я бачу, що він відрізняється від інших. Це не погано, просто він по-своєму сприймає  світ. Значить саме така дитина повинна була прийти до мене.

Коли хлопчикові виповнилося два роки, він не вимовляв жодного звуку, не розумів простих речей. Батьки звернулися до інклюзивно-ресурсного центру для комплексної оцінки розвитку дитини.

– Нас прийняли, все пояснили, до Артема поставились дуже уважно, вивчили всі важливі питання щодо його розвитку, – розповідає Марія. – Майже відразу нам сказали, що у дитини є певні проблеми з мовленням і ми можемо почати займатися. Ми ходимо вже декілька місяців і за цей час моя дитина дуже змінилася. Якщо спочатку він плакав, то зараз біжить на заняття. Артем став спокійнішим, почав вимовляти деякі слова. Хоча ми вже не вірили, що син почне балакати.  Він нарешті сказав: “мама і тато”. В цю мить у мене на очах були сльози. 

За словами матері, Артему ще складно опановувати навички соціалізації. Одягатися, користуватися горщиком, виконати просте прохання. Але завдяки заняттям в ІРЦ він почав розуміти, що йому кажуть.

– Раніше, коли я гукала його їсти, гуляти чи купатися, він ніяк не реагував, – каже Марія. – Тепер він все розуміє і йде, куди потрібно. У нас вдома є песик, син з ним грається. Також почав розрізняти різних тварин та називати їх. Після занять у центрі Артем почав комунікувати з дітьми, перестав їх боятися. Він навіть  бігає з ними на майданчику. Звичайно, він ще не розмовляє цілими реченнями, але я бачу великий прогрес. Щиро дякую фахівцям центру. Вони навчають не лише сина, а й мене, як з ним займатися. Бо я була розгублена і не знала з чого починати. 

Наразі Артем з задоволенням продовжує відвідувати інклюзивно-ресурсний центр. А у майбутньому батьки планують підібрати дитсадок для нього. Не виключено, що він буде інклюзивний. 

Інклюзивно-ресурсні центри – перший крок до інклюзивної освіти

У Дніпрі функціонує три інклюзивно-ресурсних центри. Це сучасні заклади, які відіграють ключову роль у створенні інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Ці центри надають комплексну підтримку як дітям, так і їхнім сім’ям, допомагаючи їм реалізувати свій потенціал. 

– Наш інклюзивно-ресурсний центр створений з метою забезпечення права дітей на здобуття освіти, – сказала Євгенія Шаліхман, директор КУ “Інклюзивно-ресурсний центр” ДМР. – Всі діти, незалежно від їх особливостей мають право навчатися разом з ровесниками. Ми надаємо такі послуги. Первинне звернення відбувається за комплексною оцінкою розвитку дитини. Потрібно встановити, які є особливості та як це може вплинути на процес здобуття освіти. Все це укладається у висновок, який є підставою для зарахування до закладу освіти. 

Серед іншого, ІРЦ може надавати корекційно-розвиткові послуги у вигляді занять для дітей, які не відвідують заклади освіти. 

– Найбільш затребувана послуга – комплексна оцінка, – продовжує Євгенія Шаліхман. – Якщо порівнювати з минулим роком, динаміка невтішна. Якщо у 2023-му ми провели за рік 611 комплексних оцінок, то у 2014-му станом на жовтень – 785 оцінок. Також батьки часто записують дітей на корекційно-розвиткові заняття. У порівнянні з минулим роком, коли для 28 дітей фахівці надали 1147 занять. У 2024 році станом на сьогодні вже 35 дітей отримали 1255 занять. 

ІРЦ не тільки надають послуги дітям, а й активно залучають до процесу батьків. Фахівці центру проводять консультації, тренінги, семінари для батьків, допомагаючи їм краще розуміти особливості розвитку своїх дітей, ефективно спілкуватися з ними та підтримувати їх в навчанні. Також здійснюється тісна співпраця з закладами освіти.

– Найголовніше у співпраці з педагогами – засідання команд психолого-педагогічного супроводу, – пояснила директор ІРЦ. – Для кожної дитини, яка навчається на інклюзивній формі, створюється така команда. Вона збирається мінімум тричі на рік для обговорення індивідуального освітнього маршруту дитини, виставлення цілей та моніторингу , як досягаються ці цілі. Фахівець ІРЦ є обов’язковим учасником цієї команди супроводу. Також учасниками цієї команди є батьки дитини.

За словами Євгенії Шаліхман, чим раніше батьки звернуться по допомогу до корекційних педагогів, тим більше вірогідності, що до початку шкільного навчання дитина буде соціалізована. Якщо у батьків є побоювання, вони можуть звернутися в будь-який з ІРЦ.

Мовленнєві труднощі у дітей – виклик сьогодення

Проблема порушень мовлення у дітей стає все гострішою. Особливо відчутно це стало в умовах війни. Фахівці зазначають, що корекція таких порушень вимагає комплексного підходу, який включає як логопедичну, так і психологічну допомогу. 

– З власного досвіду можу зазначити, що на даний момент стрімко зросла кількість дітей з порушеннями темпу ритмічної сторони мовлення, – сказала Анастасія Заріпова, фахівець-консультант ІРЦ. – Зокрема, це логоневрози та заїкання. Але з цими дітками мають займатися не лише логопеди, а й психологи. Важливо враховувати деякі особливості таких дітей. Позитивний результат можливий лише за умови злагодженої роботи усієї команди фахівців. 

Сучасні методики допомагають навіть дітям з аутизмом освоїти мовлення. А для дітей з дислексією та дисграфією розробляються індивідуальні програми, що полегшують навчальний процес.

– Я у своїй роботі використовую фразовий конструктор, працюю з запуском мовлення у дітей з розладами аутистичного спектру через спеціальну методику, – додала Анастасія Заріпова. – Це картки, за допомогою яких діти можуть показувати те, що їм потрібно. Я також займаюсь впровадженням завдань і полегшенням програми для дітей з дислексією та дисграфією.  

Результати такої роботи можуть бути вражаючими. Наприклад, є випадки, коли діти, які зовсім не говорили, починали вільно спілкуватися. 

– У нас була чотирирічна дитина, яка на момент приходу до нас не розмовляла, – розповіла Анастасія Заріпова. – Завдяки методикам запуску мовлення, ми вийшли на хороший результат. Дитина почала говорити простими фразами, спілкувалася та взаємодіяла з оточуючими. На даний момент мені відомо, що ця дитина закінчує старшу групу звичайного дитячого садка. Вона вже читає та готується до школи.

Як розкрити потенціал дитини: досвід фахівця

Корекційний педагог поділився цінними спостереженнями та досвідом роботи з дітьми раннього віку. Фахівець акцентує увагу на важливості індивідуального підходу, який дозволяє досягти значних результатів. 

– Я проводжу корекційно- розвиткові заняття з дітками, консультую батьків та педагогів у команді супроводу, – сказала Людмила Генадіївна Гречка-Максимова, фахівець-консультант ІРЦ. – Те, що написано у підручниках, звісно, вірно. Але воно стардартне. Я застосовую індивідуальний підхід. Те, що підійде одній дитині, не підійде іншій. Ти розумієш вподобання конкретної дитини, що її може роздратувати. Ти розумієш, які емоції вона з тебе зчитує. Якщо добре реагує на похвалу, ти її хвалиш. А іншій дитині це не підходить, бо це її збуджує і складно добитися результату. Я дивлюся, як ми з дитиною один одного відчуваємо, і тоді підбираю підхід. 

Як приклад, педагог наводить історію Артема, який на початку занять не проявляв інтересу до спілкування та виконання завдань. Завдяки індивідуально підібраним іграм та вправам, вдалося досягти значних успіхів у розвитку мовлення та розуміння інструкцій.

– Коли до нас прийшов Артем, ми проводили обстеження на килимку на підлозі, адже дитині було два рочки, – розповіла Людмила Геннадіївна. – Ми гралися, в процесі з’ясували, що він не досить добре розуміє інструкції, які йому даємо. Тоді хлопчик не хотів навіть слухати педагогів. А сьогодні дитина все добре розуміє. Коли кажеш щось знайти, він це робить, сідає до столу, коли просять. Розуміє, що я від нього хочу і ці інструкції виконує. Близько півроку пішло на отримання того результату, яким можна пишатися.

Одним із ефективних методів розвитку мовлення, за словами педагога, є використання сенсорних матеріалів та ігор. Сьогодні на занятті грали в імітовану ферму. В якості трави використовували гречку, пофарбовану у зелений колір. Сюрприз для дитини – фігурки тварин, загорнуті у фольгу. Хлопчик  з цікавістю їх розгортає. Це розвиває дрібну моторику, сприйняття, мовлення. 

– Я раджу не чекати, як раніше робили, сподіваючись, що дитина сама заговорить, – попереджає фахівець-консультант ІРЦ. – Потрібно починати якомога раніше. Як тільки у батьків з’явилось хвилювання, що щось не так. У такому випадку і результату вдається досягти легше. 

Завдяки роботі ІРЦ все більше дітей з особливими освітніми потребами мають можливість навчатися разом зі своїми ровесниками в закладах освіти, що сприяє їх соціальній адаптації та інтеграції в суспільство.

Хто такі тьютори в інклюзивній освіті

Тьютор — це помічник дитини у навчальному закладі, або вдома під час навчання. Такий помічник потрібен дітям з особливими потребами. Тьютор зазвичай супроводжує лише одну дитину. Він допомагає учню засвоювати академічні навички, корегує поведінку та допомагає дитині налагодити комунікацію з іншими учнями. 

Добра фея для дитини: історія тьютора Ніни Цимбал

Зазвичай тьютор працює за індивідуальним планом розвитку дитини, цей план пише куратор та погоджує з педагогічним колективом. 

– Ви не зможете знайти двох однакових дітей з особливими потребами, тому дуже важливо, щоб в кожного такого учня була своя програма, яка буде враховувати всі особливості, усі сильні та слабкі сторони дитини, – сказала Ніна Цимбал, тьютор. –  Бувають різні ситуації: інколи необхідно, щоб тьютор сидів з дитиною за однією партою, а буває так, що достатньо просто того, що він знаходиться у класі і підходить до дитини лише тоді, коли бачить, що потрібна допомога. 

Дуже важливо розуміти, що тьютор — не дорівнює — вчитель! Тьютор, це як добра фея дитини, яка приходить на допомогу у складні моменти. 

– Я працювала тьютором 6 років, супроводжувала дитину з першого по шостий клас, – розповіла пані Ніна. – Але це був не перший мій досвід роботи з особливими діточками. В далекому 2012 році я знайшла своє призначення,  почала працювати у благодійному фонді, який допомагав родинам з особливими дітками. Це був дуже складний та цікавий досвід, у нашому закладі були діти різного віку, з різними здібностями, і до кожної дитини необхідно було знаходити свій підхід. Згодом я вирішила спробувати себе у якості тьютора, для мене це був новий досвід, до цього я ніколи не працювала у школі, хоча маю педагогічну освіту. І моя освіта мені стала у нагоді. 

Робота тьютора – це не лише про турботу та підтримку. Це постійна робота над собою, пошук індивідуального підходу до кожної дитини, а також подолання численних бар’єрів.

– По-перше, завжди знайдуться люди, які будуть незадоволені тим, що ти прийшов в звичайний колектив з особливою дитиною, – додала пані Ніна. – По-друге, у кожного бувають вдалі дні та не дуже, і у дитини, яку ти супроводжуєш, також. Тому ти повинен завжди налаштовуватись на той настрій, з яким сьогодні до школи прийшла дитина, а свої особисті проблеми завжди залишати вдома. І це не завжди легко. По-третє, тьютор повинен завжди навчатись, у цій професії ти – довічний учень. Але мені це було до душі. 

За словами пані Ніни, найпозитивніше у роботі— бачити результат своєї праці. Навіть, якщо він не буде масштабним, все одно це крок вперед. 

– З особливою дитиною ти не зможеш рухатись у тому самому темпі, як зі звичайними дітьми, – продовжує тьютор. – Інколи, просто, щоб дитина навчилась казати «мама» ти витрачаєш роки. Але коли ти перший раз чуєш, що дитина вимовила «мама» в тебе котяться сльози радості. Тому ніколи не порівнюйте успіхи дітей — вони всі дуже різні. 

Під час роботи з дитиною дуже важливо налагодити контакт.  Це коли дитина чує свого тьютора, виконує його прохання або завдання. Але для цього потрібен час. 

– Методика за якою я працюю побудована на заохоченні та позитивному підкріпленні, – пояснила пані Ніна. – Я не сварю дитину і не караю, якщо щось не виходить, у цьому випадку, я пропоную дитині спробувати зробити ще раз, і якщо потрібно, надаю допомогу. Коли я працювала у школі, я супроводжувала хлопчика, який не вмів говорити, він використовував альтернативну систему комунікації у вигляді карток. І мені запамʼяталось, як у перший же день підійшли однокласники і запропонували: «А давай ми його навчимо розмовляти? У нас точно вийде!» це було дуже зворушливо. 

Найбільше пані Ніна пишається тим, що їй вдалося інтегрувати цього хлопчика в колектив. Його однокласники стали справжніми друзями. 

– Найбільший успіх якого нам вдалось досягти, це те що інші діти почали сприймати особливу дитину, як повноцінного учня на рівні з іншими, – каже тьютор. – Вони з ним грали, не цуралися з ним йти за руки, навіть, коли він кричав, допомагали, коли це було необхідно, і завжди питали, чому нас не було на уроках, якщо, раптом, ми пропускали школу. Це була невеличка наша перемога.

Відчуваючи поклик серця: як Світлана стала тьютором і змінила життя Тані

Відзначимо, що в інтересах дітей, наступні дві публікації розміщено без оригінальних фото, а всі збіги – випадкові.

Світлана – тьютор Тетянки розповідає, що зі шкільних років відчувала особливу тягу до дітей, яким було складніше, ніж іншим.

– Пам’ятаю дівчинку в нашому класі, яка завжди була трохи осторонь, – пригадує Світлана. – Ми тоді не розуміли, чому вона інша, але я відчувала, що хочу їй допомогти. З роками саме цей досвід запалив в мені бажання працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Я почала вивчати тему аутистичного спектра. Згодом вирішила перекваліфікуватися в тьютора.

Робота Світлани влаштована таким чином, що вона має не допускати можливої агресії дитини і стимулювати її до успіху в різних видах діяльності.

– У Тані буває агресія, яка з’являється в моменти сильних переживань або невдач, – каже Світлана. – Щоб стимулювати успіх і тим самим запобігати агресії, я використовую сильні сторони дитини. Наприклад, якщо Таня знає якусь гру, то пропоную пограти в неї з іншими дітьми. Так вона може взяти повноцінну участь у процесі.

Робота тьютора – це постійний пошук індивідуальних підходів до кожної дитини. Немає єдиної інструкції, яка б підходила до всіх випадків.

– Мені дуже неприємно, коли інші діти поводяться несправедливо стосовно Тані, – зізнається Світлана. – Найкраще в моїй роботі — це коли дитина прожила день без переживань і невдач. Для мене дуже важливо, щоб у дитини був успіх не тільки на уроках, а й у спілкуванні з однокласниками. У дні, коли діти самі запрошують її у свої ігри і вона погоджується, я усвідомлюю, що все не дарма.

Як досвідчена освітянка стала тьютором для дитини з аутизмом: історія Марії

Марія – досвідчена освітянка. Її шлях пролягав від креативних освітніх проєктів до відповідальної роботи в громадському секторі. Однак, офісна робота виявилася виснажливою. Прагнення повернутися до улюбленої галузі – освітньої – підштовхнуло Марію до тьюторства. Саме під час роботи з Дмитром, хлопчиком з аутизмом, вона відкрила для себе світ інклюзивної освіти.

– На початку дня я зустрічаю Дмитрика,  ми разом з ним складаємо план того, що відбуватиметься протягом дня, – розповідає Марія. – З моєї сторони — це уроки та ігри з дітьми, а він обирає для себе, що робитиме на перервах. Цей план я пишу на окремому аркуші, і він завжди перед очима в дитини. Від плану ми не відхиляємось.

Соціальні навички – важлива складова інклюзивного навчання. Тому тьютор працює над тим, щоб Дмитрик міг ініціювати та підтримувати спілкування з однолітками. 

– Оскільки Дмитро сам не ініціює комунікацію, то я створюю умови для неї, – каже Марія. – Разом з дітьми ми працюємо над спільними завданнями, граємо в ігри або просто сидимо в спільному колі.

Раніше діти мали тенденцію звертатися до мене, якщо хотіли, наприклад, позичити щось у Дмитрика. Це змінилося, бо одне з моїх завдань — працювати з усіма дітьми і не виділяти конкретну дитину з аутизмом серед інших. Тепер діти знають, що мають звернутися напряму до хлопчика і дочекатися його відповіді, навіть якщо це трошки довше, ніж вони звикли.

Робота тьютора спрямована на те, щоби створювати такі умови, за яких дитина навчиться справлятися з труднощами сама. 

– Я не уявляла, що дрібниці можуть приносити стільки радості від роботи, – каже Марія. – Найкраще — це відчуття того, що день минув не дарма. Коли Дмитро сам вітається з іншими без мого нагадування, може впоратись із завданнями та спокійно проводить день — це справжнє щастя. 

Дніпро є одним з лідерів в Україні за розвитком інклюзивної освіти. Місто створює всі умови для того, щоб кожна дитина, незалежно від її особливостей, могла отримати якісну освіту та реалізувати свій потенціал.

Фото Валерія Кравченка.