Тьютор — це помічник дитини у навчальному закладі, або вдома під час навчання. Такий помічник потрібен дітям з особливими потребами. Тьютор зазвичай супроводжує лише одну дитину. Він допомагає учню засвоювати академічні навички, корегує поведінку та допомагає дитині налагодити комунікацію з іншими учнями. Журналісти «Наше місто» поспілкувались з представницею цієї професії.
Зазвичай тьютор працює за індивідуальним планом розвитку дитини, цей план пише куратор та погоджує з педагогічним колективом.
– Ви не зможете знайти двох однакових дітей з особливими потребами, тому дуже важливо, щоб в кожного такого учня була своя програма, яка буде враховувати всі особливості, усі сильні та слабкі сторони дитини, – сказала Ніна Цимбал, тьютор. – Бувають різні ситуації: інколи необхідно, щоб тьютор сидів з дитиною за однією партою, а буває так, що достатньо просто того, що він знаходиться у класі і підходить до дитини лише тоді, коли бачить, що потрібна допомога.
Дуже важливо розуміти, що тьютор — не дорівнює — вчитель! Тьютор, це як добра фея дитини, яка приходить на допомогу у складні моменти.
– Я працювала тьютором 6 років, супроводжувала дитину з першого по шостий клас, – розповіла пані Ніна. – Але це був не перший мій досвід роботи з особливими діточками. В далекому 2012 році я знайшла своє призначення, почала працювати у благодійному фонді, який допомагав родинам з особливими дітками. Це був дуже складний та цікавий досвід, у нашому закладі були діти різного віку, з різними здібностями, і до кожної дитини необхідно було знаходити свій підхід. Згодом я вирішила спробувати себе у якості тьютора, для мене це був новий досвід, до цього я ніколи не працювала у школі, хоча маю педагогічну освіту. І моя освіта мені стала у нагоді.
Робота тьютора – це не лише про турботу та підтримку. Це постійна робота над собою, пошук індивідуального підходу до кожної дитини, а також подолання численних бар’єрів.
– По-перше, завжди знайдуться люди, які будуть незадоволені тим, що ти прийшов в звичайний колектив з особливою дитиною, – додала пані Ніна. – По-друге, у кожного бувають вдалі дні та не дуже, і у дитини, яку ти супроводжуєш, також. Тому ти повинен завжди налаштовуватись на той настрій, з яким сьогодні до школи прийшла дитина, а свої особисті проблеми завжди залишати вдома. І це не завжди легко. По-третє, тьютор повинен завжди навчатись, у цій професії ти – довічний учень. Але мені це було до душі.
За словами пані Ніни, найпозитивніше у роботі— бачити результат своєї праці. Навіть, якщо він не буде масштабним, все одно це крок вперед.
– З особливою дитиною ти не зможеш рухатись у тому самому темпі, як зі звичайними дітьми, – продовжує тьютор. – Інколи, просто, щоб дитина навчилась казати «мама» ти витрачаєш роки. Але коли ти перший раз чуєш, що дитина вимовила «мама» в тебе котяться сльози радості. Тому ніколи не порівнюйте успіхи дітей — вони всі дуже різні.
Під час роботи з дитиною дуже важливо налагодити контакт. Це коли дитина чує свого тьютора, виконує його прохання або завдання. Але для цього потрібен час.
– Методика за якою я працюю побудована на заохоченні та позитивному підкріпленні, – пояснила пані Ніна. – Я не сварю дитину і не караю, якщо щось не виходить, у цьому випадку, я пропоную дитині спробувати зробити ще раз, і якщо потрібно, надаю допомогу. Коли я працювала у школі, я супроводжувала хлопчика, який не вмів говорити, він використовував альтернативну систему комунікації у вигляді карток. І мені запамʼяталось, як у перший же день підійшли однокласники і запропонували: «А давай ми його навчимо розмовляти? У нас точно вийде!» це було дуже зворушливо.
Найбільше пані Ніна пишається тим, що їй вдалося інтегрувати цього хлопчика в колектив. Його однокласники стали справжніми друзями.
– Найбільший успіх якого нам вдалось досягти, це те що інші діти почали сприймати особливу дитину, як повноцінного учня на рівні з іншими, – каже тьютор. – Вони з ним грали, не цуралися з ним йти за руки, навіть, коли він кричав, допомагали, коли це було необхідно, і завжди питали, чому нас не було на уроках, якщо, раптом, ми пропускали школу. Це була невеличка наша перемога.
Фото: НМ та з особистого архіву героїні.
Читайте також: Білки-друзі та розумна ворона: дивовижні історії з парків Дніпра.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне