ЕКСКЛЮЗИВ Врятував побратима ціною власного життя: історія полеглого Героя з Дніпра Тараса Спащенка

У червні 2022 року солдат 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Тарас Спащенко встиг прикрити побратима і врятував його від неминучої загибелі. Без батька залишились двоє синів. Про це повідомляє «Наше місто».

Тарас запізнився на 40 хвилин. На перше побачення! Для педантичної Вікторії така непунктуальність абсолютно неприйнятна. Але перша їхня зустріч на пішохідному мості парку Глоби виявилася доленосною.

 – Я б давно пішла, але цікавість розбирала: хто ж ця людина, яка має нахабство так спізнюватися, – розповідає Вікторія Спащенко. – Адже ми познайомилися в інтернеті й одне одного взагалі не бачили – не знали. Але коли Тарас нарешті прийшов, і ми розговорилися, від мого гніву не залишилося й сліду. Так буває. Бачиш людину вперше і розумієш: це твоє. Рідне! Кохання з першого погляду, з першого слова. Ми збіглися, як пазли.  Сімейні цінності, життєві принципи, мрії про майбутнє – все нас ріднило і зближувало. Відтоді практично не розлучалися, а вже за півтора місяці стали жити разом.

Взагалі-то Віка уявляла майбутнього обранця зовсім іншим: серйозним, цілеспрямованим, не надто емоційним і, як справжні герої, небагатослівним. Але реальність розвіяла дівочі мрії.

– Він просто розірвав мої уявлення про чоловічий ідеал, – продовжує дніпрянка. – Тарас виявився спонтанним, неординарним. З ним було цікаво і легко. Увечері могли прийняти раптове рішення: їдемо на море. А вранці вже в поїзді!

Перший син у сім’ї Тараса і Вікторії Спащенко народився у 2012-му.

– Ми жили в приватному секторі й одного разу до нас прив’язалося цуценя, яке потребувало піклування та догляду, – згадує Вікторія. – Дбали про нього, як могли, і якось вночі нам не спалося, вийшли на подвір’я, і чоловік каже мені: «Напевно ми вже готові до дітей». Через кілька тижнів, дізналися про вагітність.

Народження первістка Марка для глави сім’ї – велика відповідальність. Для Тараса вона була в радість. Талановитий радіотелеелектронік чудово розбирався в техніці. Він встановлював системи сигналізації та відеоспостереження і замовлень було вдосталь. Але відповідальність Тарас розумів більш масштабно. Він пішов добровольцем, спочатку в АТО, потім на велику війну.

– Незадовго до початку повномасштабного вторгнення ми обговорювали, що робитимемо, коли почнеться війна, – розповідає Вікторія. – Чоловік твердо сказав, що піде захищати Україну і нашу сім’ю і це не обговорюється. У нас тоді було вже двоє дітей, і я була проти. Але знала, що він вчинить по-своєму. Я поважаю цей мужній вибір. Як сказав, так і зробив. Загинув він 2 червня 2022 року. Цього дня він мав піти на ротацію. За півгодини його мали вивезти. Не встиг. Ворожий снаряд убив мого Тараса і частину мене самої.

Пізніше стало відомо, що солдат 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Тарас Спащенко встиг прикрити побратима і врятував його від неминучої загибелі. 

Раніше ми писали про те, що Дніпро надав військовим великі пневмокаркасні намети, укомплектовані всім необхідним.

Фото з архиву Вікторії