У 1994 році починається зміна споживчих пріоритетів через зростання популярності телебачення. У тому числі і через економічні труднощі, люди витрачають менше грошей на книги, які перестають бути основним джерелом інформації та освіти. Після майже 18 років роботи у Дніпропетровську закривається Будинок книги – відомий книжковий простір, який розташовувався у першому місцевому хмарочосі. Будівля стала одним з подарунків місту до його 200-річного ювілею в травні 1976 року, пише «Наше місто».
«Це ріг центрального проспекту і архітектор Павло Нірінберг придумав цікаву композицію – будівля була побудована на відступі від проспекту з великою відстанню. Курдонер, французьке слово. Під неї закладені сваї у 25 метрів для того, щоб вона трималася на пагорбі. Це новаторське будівництво було. 19 поверхів, 120 квартир, техповерх, квартири отримували тодішня номенклатура. Це найбільший книжковий магазин міста який мав площу 2300 кв.м, і туди в вихідний день приходила вся міська інтеллігенція, там були відділи художньої, краєзнавчої літератури і от кожен представник інтеллігенціі в вихідні проводив там свій час»,- зазначає історик Максим Кавун.
Ось що згадує місцевий мешканець Дмитро Левченко: «На другому поверсі був конференц-зал,я був в ньому пізніше, там були літературні вечори, поетичні. Десь на сто і більше місць, ставили приставні стільці, люди стояли – такий інтерес був до таких заходів. 1 поверх – це 4 зали, художня література. Але в той час художня література була в дефіциті, мабуть, через підвищений попит. Ось була така цікава система, треба було здати 20 кг макулатури, отримати талон і за цим талоном отримати якесь дефіцитне видання. У принципі, все розумно, макулатура в обмін на талони, книги в обмін на талони і гроші. Це Майн Рід, Дюма, Купер. Наприклад, ось коли з’явилися у нас повні видання Купера, я поринув у такий світ пригод індіанців. Вранці до школи треба, а я під ковдрою читаю».
Історик Максим Кавун каже, що у магазині був відділ іноземної литератури: «Туди поступала література з Німеччини, Польщі, Чехословаччини на різних мовах, і та частина інтелігенції, яка тяжіла до ліберальних поглядів, там проводила свій час. Книги про архітектурні ансамблі, романи. Моя мама читала польські детективи. Це була форма лібералізаціі суспільного життя».
«З відділом іноземної літератури я познайомився трохи пізніше», – каже Дмитро Левченко. «Там поряд з книгами, журналами продавалися іноземні газети. І ось в якійсь іноземній газеті, щось з новинами, я не пам’ятаю, наприкінці друкували у кожному номері тексти, ноти та гармонії пісень Бітлз. А я займався гітарою, і це все підбиралося на слух, а тут такий подарунок долі. І ось раз на тиждень виходив цей випуск і я їздив щотижня купувати його».
У 1994 році перший поверх великого магазину зайняв супермаркет «Тріумф». А пізніше, в колишньому відділі «Іноземна література», з боку вулиці Дзержинського, був відкритий ресторан «Вестерн».
До сьогодні цю будівлю називають «Будинок книги».
Раніше ми писали, кримінальні 90-ті: як це було у Дніпрі у 1994 році.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Унікальний Дніпро
Позначки: Головне, Новини Дніпра