Наталія Мальченко створила унікальний музей чашки! Розташований він у селищі Шевченко у Дніпровському районі. Її колекція розпочалась у 2004 році. Звісно, тоді вона не мріяла про музей, а процес колекціонування її просто захопив, передає “Наше Місто”.
Випадкове знайомство
“Якось я придбала у сільському магазині чашку, вона була одненька, відрізнялась поміж інших. Колекція поступово росла, чоловік робив мені полички. В мене була думка створити якийсь стелаж. Але все вирішив випадок. Якось була зустріч зі знайомим. І там був його товариш – представився як бізнесмен, а знайомий доповнив, що він не лише бізнесмен, а ще й людина, яка іноді веде соціальні проєкти, тобто соціальний фандрейзинг. І сам він колекціонер, який колекціонує рідкісні вінілові платівки. Ім’я його Роберт Фолі, проживає в Канаді, а в Україні був у справах. Я не розуміла, як людина, яка рахує кожен зароблений цент, може іноді з легкістю витрачати величезні кошти на ту чи іншу благодійну справу. І тоді він сказав мені таку фразу: «Живу тут і зараз”, якщо немає поки що можливостей здійснення мрії, то хоч подивись у той бік!”, – каже Наталя.
Пані Наталя довго не могла наважитись на відкриття музею і реалізацію своєї мрії.
“Для мене моя колекція була вже, як повсякденна справа, а для нього це було щось незвичне. Пройшов деякий час, він іноді мені писав, питав як справи, а мені було так ніяково, що така людина пам’ятає мене, та ще й цікавиться моїм життям. І ось якось він мені ставить питання: «А далі, що будеш робити? Чому б тобі не створити музей?». Я була здивована і ошелешена такою пропозицією, це був вже 2021 рік. Він просто повірив в мене, хоча сама я в себе не вірила, і навіть не уявляла, що це можливо. Чесно кажучи, я дуже боялась щось таке починати. Боялась осудження, нерозуміння. Але мене підтримав чоловік і це стало початком”, – каже вона.
Зараз, або ніколи!
А потім почалось повномаштабне вторгнення, яке змінило звичний побут кожного українця.
“Нерозуміння, що робити, страх, розпач, але я точно знала, що я і чоловік ми нікуди не поїдемо, ми в себе вдома. Я, звісно, нікого не засуджую, хто виїхав з країни, я права на це немаю, і ніхто на це немає права, але наше рішення було таким. І я зрозуміла, що моя країна надає мені сили, хоча її дуже покалічили, але не зламали. І ось 2022-го був час роздумів, чи потрібно мені такий проєкт втілювати, чи на часі, а що далі буде … У 2023 році ми прийняли спільне рішення для себе – коли, як не зараз? Час іде, потрібно чимось займатись, та навіть для того, щоб не здуріти, ти не знаєш, що буде завтра.”, – згадує Наталя.
І музей було відкрито! Робер Фоллі став спонсором проєкту. Завдяки його коштам Наталя з однодумцями побудували музей, купили меблі, провели світло, охоронну систему.
“Він вірив в мене (у той час, коли я навіть сама у себе не вірила). Чесно кажучи, сама здивована, як неймовірно усе вийшло. Хочу наголосити на тому, що жодної поганої людини не було у цій справі, усі хто задіяні були у цьому проєкті, були щирі, відкриті, порядні, професіонали своєї справи. До останнього мені було ніяково, що саме мені такий шанс випав, мабуть, один на мільйон. Адже Роберт не тільки мені допоміг, але і наших захисників не полишав, донатив, донатив, донатив! 31.01.2024 я зареєструвала ГО «Музей чашки та старовинних речей», 21.04.2024 відбулось відкриття. Хвилювання, емоції настільки мене охопили, що я думала не впораюсь із собою, але підтримка друзів зробила свою справу. Зараз музей потрохи набирає обертів, люди починають цікавитись. Адже я пропоную не просто розповідь з історією про чашки”, – каже господиня музею.
У музеї, окрім чашок, є фотокуточок з власною історією, куточок рукоділля зі старовинними рушниками та різним приладдям, поштовий куток.
Після знайомства з експонатами гостей пригощають запашнии чаєм зі смаколиками. До речі, чай робить тато пані Наталії. Усе літо збирає, сушить трави, а гості вже потім мають нагоду це скуштувати. Так, під час екскурсії на вас чекає невеличка вікторина та майстерклас з написання листів- привітаннь із музею чашки.
А потім ці листи поїдуть «Укрпоштою» до адресатів. Уявіть собі здивування отримувачів цих листівок! І це не випадковість, адже поза музеєм в житті пані Наталя працює саме на «Укрпошті».
«Зараз я просто впевнена, що усе зробила вірно. І хочу подякувати у першу чергу Роберту Фоллі за те, що повірив в мене. На жаль, цієї людини вже немає. Завдячую будівельнику Койчеву Віктору, який розробив та побудував будиночок. Завдячую своєму братові Кузнецову Сергію за допомогу у пошуку придбання матеріалів для будівництва. Завдячую Камянович Сергію, власнику меблевого бізнесу, він змайстрував меблі для музею. До речі, він почесний волонтер, який дуже багато допоміг людям, і навіть отримав орден «За гідність та патріотизм». Завдячую Головань Олександру за проведення електромережі. Ткаченку Сергію за встановлення камер та сигналізації. І звісно, моєму чоловікові Мальченко Володимиру за моральну та фізичну допомогу, адже без його підтримки я б точно не впоралась!». – каже вона.
Дарина Сухоніс, фото з архіву музею.
Раніше ми розповідали, що підприємець з Дніпра створив понад 2000 висококласних ножів для захисників України
Категорія: Афіша, Війна, Новини Дніпра, Новини Культури Дніпра, Унікальний Дніпро
Позначки: Головне, культурне життя дніпра, Музей, Новини Дніпра
