ЕКСКЛЮЗИВ “Ми вже подолали великий шлях і рухаємося далі”: історія 3-річного Доната, який бореться з раком

Вересень – місяць, коли в усьому світі привертають увагу до боротьби з дитячою онкологією. Це час, коли згадують про тисячі маленьких пацієнтів і їхні родини, які щодня борються за життя. Історія Доната та його мами Оксани – приклад мужності, надії та незламності, пише «Наше місто».

Донат – звичайний хлопчик із незвичайною долею. У нього діагностували одне з найбільш агресивних онкологічних захворювань – Лімфому Беркітта. Коли родина отримала цей страшний діагноз, світ перевернувся. Оксана, мама Доната, згадує той день як один із найважчих у своєму житті: “Здавалося, що все закінчилося, але потім я зрозуміла, що маю боротися за сина, щоразу знаходити сили навіть тоді, коли їх майже немає“.

Завдяки висококваліфікованій допомозі лікарів та медичного персоналу Донат і Оксана пройшли вже більшу частину шляху. Попереду остання хіміотерапія, яка має показати, чи вдалося повністю перемогти хворобу, чи потрібно продовжувати лікування. Проте шлях був нелегким: лікування часто супроводжується ускладненнями, болем і непередбачуваними наслідками. Але Донат – справжній боєць, і навіть у найважчі моменти не втрачає надії.

Життя в лікарні не обмежується лише медичними процедурами. Донат, як і інші діти, продовжує навчання, адже він відвідує “Школу Супергероїв” – унікальний освітній проєкт для дітей, які перебувають у лікарнях.

“Для мого сина це можливість повернутися до нормального життя, хоча б на кілька годин на день”, – ділиться Оксана. – Школа допомагає йому не тільки розвиватися, але й знаходити сили боротися далі”.

Нині Донат і його мама готуються до завершального етапу лікування. Остання хіміотерапія має показати, чи вдалося подолати хворобу. Попереду багато невідомого, але вони сподіваються на краще. У цьому місяці боротьби з дитячою онкологією історія Доната та Оксани нагадує нам про те, що кожна дитина має право на життя без болю та страху, і ми всі можемо зробити свій внесок у цю боротьбу.

Раніше ми писали, мамо, не плач, я обов’язково одужаю: як у Дніпрі рятують і підтримують онкохворих дітей та їхні родини.