ЕКСКЛЮЗИВ З Бахмутом у серці: як Дніпро допомагає переселенцям з міста-фортеці

У травні 2023-го Бахмут захопили російські війська. Десятки тисяч людей були змушені покинути улюблене місто. Найчастіше без речей і засобів до існування. Багато вимушених переселенців знайшли дах над головою в Дніпрі. Про те, як живуть у нас бахмутяни розповість «Наше місто».

У Бахмуті тепер тільки вітер живе

Валентині Обещенко під 70. Більшу частину життя вона пропрацювала в бахмутському дитячому садку, звідки й пішла на пенсію. Але заслужений відпочинок Валентині Олександрівні остаточно зіпсували російські окупанти.

– Я народилася в селі, а потім переїхала до Бахмута, – розповідає переселенка. – Мені здавалося, що це найкраще місто на Землі – чисте, затишне, доглянуте. Живи й радій! Але у 2022-му прийшла велика біда. Бомбардування – день і ніч. Ще до квітня більш-менш було, а потім почався Армагеддон. Від постійної канонади стала погано чути, у мене ноги дуже болять. А тут ще тиск!

Літній жінці довелося спішно залишати улюблене місто. У Дніпрі вона живе в шелтері ще з шістьма сусідами. Звичайно, після окремої однокімнатної квартири Валентині Олександрівні дискомфортно, але вона мужньо переносить випробування, що випали на її долю.

– Терпимо, – гірко посміхається бахмутянка. – Куди діватися? Наше місто розбите. У дев’ятиповерхівці, де я жила, було два під’їзди. Тепер тільки мій і залишився. Другий «відкусили» обстріли. Повертатися нікуди.

Дочка Валентини Обещенко з чоловіком і двома онуками винаймають на околиці Дніпра флігельок, але їй самій окреме житло не по кишені.

 – Яка квартира? – дивується співрозмовниця. – З моєю-то пенсією в 3700! Ще пощастило, що вдалося тут влаштуватися.

Кімната в шелтері розрахована на 12 осіб. Зараз у ній живуть семеро. Переважно чоловіки. Але бахмутянку такі життєві обставини вже не лякають.

 – Нормально живемо, – зізнається Валентина. – Раніше були люди, з якими дуже важко, а тепер нічого. Звісно, хочеться повернутися додому, але куди? У Бахмуті тепер тільки вітер живе, напевно, навіть собак і котів немає. Одні тільки троянди на зло всім ростуть.

Гірко чути такі слова.

Правило евакуації: одна сумка, одна домашня тварина

У недавньому минулому Бахмут славився трояндами і сіллю. А вже про знамените Артемівське шампанське чули навіть виразники і непитущі. Наталя Іващенко з сім’єю якраз жила недалеко від місцевого заводу шампанських вин.

– Артемівський завод біля нас знаходився і його постійно обстрілювали, – розповідає Наталя. – Гатили постійно. Син Дарій у своїй кімнаті спати боявся. Ми йому спальне місце в коридорі організували. Правило двох стін зовсім не зайве. Але і там дитина насилу засинала. Я його заколисувала, а ще кіт допомагав. Ось із котом синові спокійніше було. Але на початку квітня обстріли посилилися. Довелося їхати.

Сім’я покидала місто 7 квітня на евакуаційному автобусі, який вивіз бахмутян у відносно безпечне місце.

 – Міськрада організувала евакуацію людей, – продовжує Наталія Іващенко. – Щодня опівдні всі охочі могли виїхати. Правило – одна сумка, одна домашня тварина.

Ми так і зробили. Усі речі залишили, взяли тільки те, що помістилося в сумку, і, звісно, кота. Член сім’ї! Приїхали в Дніпро, збиралися переночувати на вокзалі, але знайшовся давній знайомий, який знайшов житло. Потім ми домовилися про довгострокову оренду

У Бахмуті Наталя Іващенко працювала в міській раді, завідувала відділом. У Дніпрі вона продовжує працювати на тій самій посаді. Завдяки тому, що сама Наталя працює, а її чоловік служить, сім’ї вдається винаймати квартиру, але, як правило, вирішити квартирне питання вимушеним переселенцям непросто.

– Ми переїхали великою сім’єю – я, мама, чоловік, двоє синів, донька і ще кіт, – констатує бахмутянка. – Спочатку винаймали одну однокімнатну квартиру. Взагалі ж, якщо чоловік і дружина працюють, то одна зарплата піде на оренду житлоплощі. Якщо ні – винайняти окрему квартиру проблематично.

Через війну день народження сина довелося скасувати

Нещастя і біди завжди приходять невчасно. Свій 10-річний день народження бахмутянин Міша Гебель збирався відзначити 25 лютого 2022 року. Але днем раніше почалася велика війна і сімейне свято довелося скасувати.

– До повномасштабного російського вторгнення ми з сином цілком щасливо жили в Бахмуті, – розповідає Олександра Гебель, Мішина мама. – Ми жили в центрі нашого чудового красивого міста.  Я, як і мріяла в дитинстві, працювала в школі вчителькою початкових класів, а Михайлик у цій школі навчався. Усе складалося чудово. А тут війна! Обстріли, бомбардування. Спочатку, як і багато містян, думали, що це ненадовго. Але коли прилітало одразу п’ять ракет, зрозуміли: треба їхати.

У квітні 2022-го мама з сином зважилися на переїзд. Перші півтора року прожили в Івано-Франківську в тітки, а потім переїхали до сестри Олександри в Дніпро.

 – Дніпро – дуже гарне місто, – зазначає вимушена переселенка. – Красиве, гостинне. Нам тут подобається. Я дистанційно працюю в школі, Міша навчається. Але все-таки назавжди рідним залишається Бахмут. Там усе дивовижне й особливе: вулиці, парки, люди. У цьому місті збулися мої мрії. Я з першого класу хотіла стати педагогом. І стала ним! Але вороги перекреслили наше світле сьогодення. Навіщо! Ніколи їм цього не пробачу. 

Дніпро допомагає і підтримує бахмутян

Два роки тому, у вересні 2022-го, у Дніпрі відкрився центр підтримки бахмутян «З Бахмутом у серці». Він найбільший в Україні.

– Після початку великої війни Бахмутська міськрада створила по всій Україні 11 центрів підтримки бахмутян, – констатує Павло Федоренко, представник бахмутської громади. – Перший такий центр з’явився 5 вересня 2022 року в Дніпрі. Приміщення на вулиці Макарова надала дніпровська влада. Взагалі з усіх питань у нас із місцевою міською владою повне взаєморозуміння. Сьогодні дніпровський центр найчисленніший. У ньому зареєстровано близько 8 тисяч, а це майже 3 тисячі сімей. Ми надаємо найрізноманітнішу допомогу – роздаємо гуманітарну допомогу, продуктові набори, засоби гігієни тощо. Крім того, до нас можуть звертатися бахмутяни, у яких житло зруйнували ворожі обстріли. Такі відомості вносимо до реєстру пошкодженого майна.

Центр «З Бахмутом у серці» не може вирішити всіх проблем вимушених переселенців. Війна немилосердно пройшлася по домівках і долях чудового містечка на Донеччині.

– Житло – найнагальніша проблема бахмутян, які переїхали до Дніпра, – розповідає Юлія Смолярчук, співробітниця центру. – Це, втім, проблема не одних тільки наших земляків, а й узагалі всіх ВПО. Дуже багато хто хоче отримати сертифікат на придбання житла або грошову допомогу. Але тут багато нюансів. Ми не надаємо житло і не співпрацюємо з рієлторами. Немає в нас інформації, де можна дешевше орендувати житлоплощу. Але ми можемо допомогти в розміщенні в шелтерах Дніпра.

Центр «З Бахмутом у серці» надає послуги:

• – актуалізація даних у реєстрі територіальної громади;
• – внесення змін до інформації про особу, що міститься в РТГ;
• – зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання;
• – надання витягу з реєстру територіальної громади;
• – подання повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій.

Більш детальну інформацію можна отримати за телефоном 093-813-80-26. Телефонувати з 10.00 до 15.00, понеділок-п’ятниця. Адреса центру: вул. Макарова 1- Б.