ЕКСКЛЮЗИВ Хлопчик із дитячого будинку на правах рідного: досвід  сім’ї з Дніпра

Усиновлення дитини – відповідальний крок, а в умовах війни цей процес набуває особливої складності. Однак, для багатьох сімей це також може стати можливістю подарувати дитині новий шанс на щасливе життя. Про досвід подружжя з Дніпра з усиновлення хлопчика з дитбудинку, читайте в матеріалі “Наше місто”.

Історія усиновлення: досвід батьків з Дніпра

Дніпрянка Олена поділилася зворушливою історією про процес усиновлення свого сина. Її шлях був довгим і сповненим випробувань, але любов і бажання подарувати дитині щасливе дитинство перемогли всі перешкоди.

– Рішення про ще одну дитину прийшло, коли моя рідна донька стала дорослою, їй було майже 30 років, – розповіла Олена.- А я була ще повною сил і розуміла, що можу дарувати свою любов, турботу і тепло. І ми з чоловіком дійшли думки, що хочемо усиновити дитину.

Процес усиновлення в Україні має чітко визначені правила. Майбутні батьки повинні пройти підготовку, зібрати повний пакет документів. Після цього їм надають інформацію про дітей, які потребують сім’ї.

– Є законодавчо закріплена процедура, на жаль, іншими шляхами дитину усиновити не можливо, – сказала Олена. – Наприклад, захворів мій онук, потрапив до лікарні. Ми його відвідуємо і бачимо, що там знаходяться діти без батьків. Ми не могли не принести цій дитині якийсь смаколик. Але, якщо вам сподобалась ця дитина, то це не означає, що ви можете її усиновити. Так не буває. Ми спочатку зібрали усі необхідні документи, стали кандидатами в усиновлювачі. Лише потім отримали направлення на відвідування дітей в певних закладах.

Перша спроба була невдалою. Хлопчик, якого запропонували батькам соціальні служби, не пішов з ними на контакт. Тож довелося шукати іншу дитину.

– Ми хотіли дитину від трьох до семи років, на спеціальному сайті дивилися дітей, потім їхали до закладу, – пригадує Олена. – Були випадки, що обрану дитину не можна було усиновити, бо така процедура щодо неї вже тривала. Але врешті-решт ми знайшли в базі хлопчика, який був у Дніпрі і не потрібно було їздити в інше місто.

Олена з чоловіком отримали всі документи для того, щоб спілкуватися з дитиною. Але плани майбутніх батьків порушив карантин. Через епідемію Ковіду зустрічі з дітьми було заборонено. Довелося чекати, втрачаючи дорогоцінний час.

– Наша перша зустріч з сином відбулася онлайн, по відеозв’язку, сказала Олена. – Після того, як дитина сказала, що хоче зустрічатися далі, нам дали можливість бачитися вживу. Хлопчик соромився, йому було чотири роки. Він дуже погано розмовляв для свого віку. Але було видно, що це розумна дитина, яка йде на контакт. У нього були певні діагнози, але нас це не лякало. Адже все можна вирішити. Десь оперативне втручання, десь робота з логопедом та невропатологом. Але це не суттєво у порівнянні з масштабом тих емоцій, які ми відчуваємо і які відчуває дитина. Так ми стали щасливими батьками.

Нове життя щасливої родини

Незважаючи на різні життєві обставини, син швидко прив’язався до нової сім’ї. Він почав ділитися спогадами про своє попереднє життя, демонструючи глибоку довіру до своїх батьків. Згодом, коли емоції стихли, хлопчик сам вирішив віддалитися від цих тем.

– Наш син знає, що його всиновили і він добре до цього ставиться, – сказала Олена. – Він нас називає татом і мамою з першої зустрічі. Хоча у мене на той момент було вже двоє онуків. Діти це сприйняли добре, вони залюбки граються, спілкуються. Тож у нас адаптаційний період пройшов гладко. Чи це нам так пощастило. Звісно, не обійшлося без істерик, але всі діти істерять. Сказати, що діти з дитбудинку якісь інші – не можна. Вони відрізняються лише тим, що менше отримували любові.

Поява сина повністю змінила життя цієї жінки. Материнство подарувало їй нові сенси та наповнило життя яскравими фарбами.

– Тепер мій день розписаний по годинах, – зізнається Олена. – Я завжди знаю, що повинна робити. Мені не буває сумно. Наш холодильник наповнюється продуктами, які ми б собі не купували. Ми розуміємо, що маємо забезпечити повноцінне харчування. Те що було на обід, я не можу дати на вечерю. У мене ніколи такого не було, щоб перше, друге і компот. Ще якийсь гарнір, перекус, смаколики. Все організовано, зранку потрібно готувати сніданок собі та сину, а чоловік собі готує сніданок сам.  Потім всі їдемо у своїх справах. Ми батьки, що працюють, тому потрібно організувати все.  

Мрійник і турботливий помічник

Він прийшов у їхнє життя, як сонячний промінчик, який осяяв все навкруги. З першого погляду батьки розуміли, що це їхній син. Незважаючи на те, що хлопчик має інший колір очей та волосся, для них він – найкращий у світі.

– Якщо візуально, то він взагалі інший, у нього світлі очі, світле волосся, – відзначає Олена. – Але у мене відразу з’явилося відчуття, що я його мама. Він дуже любить нам допомагати. Якщо печу млинці, він завжди поруч. Він любить ліпити пельмені разом зі мною. У той  час, як і всі хлопці, бешкетує, грає у футбол.

Хлопчику незабаром виповниться 9 років. Активний і допитливий, він поєднує в собі ніжність і силу. Це маленький дослідник, який завжди готовий до нових відкриттів.

– Всі діти різні, я себе пам’ятаю у дитинстві, – зізнається Олена. – Мене як посадять зранку, так я могла до вечора і просидіти. Не можу сказати, що це добре. А от дитина у нас непосидюча. Це хлопчик, у якого купа енергії. То він малює, то вже кудись побіг, то щось розкидав.

Батьки здійснили заповітну мрію свого сина. Тепер вони чекають на перемогу, щоб втілити у життя ще одне його бажання.

– У нього була мрія поплавати на морі з дельфінами, ми встигли до війни її здійснити, – каже Олена. – Інша мрія – побачити яскравих рибок під водою. Ми планували її здійснити у березні 2022 року. Але не встигли, бо почалася війна і у лютому 2022 року ми вже ховалися у підвалах. Так що рибки нас чекають.

Поради для майбутніх усиновлювачів

Усиновлення дитини – це не імпульсивний вчинок, а свідоме рішення, яке змінює життя всієї родини. У цьому переконана Олена, яка разом з чоловіком усиновила дитину з дитячого будинку.

– Якщо люди вагаються, то тоді ще не прийшов їхній час, краще допомогти дитячим будинкам, – радить Олена. – Тому що рішення про усиновлення має бути у вас у голові завжди. А якщо є сумніви, то не варто цього робити. Для нас було важливим саме всиновлення. Дитина у нас на правах нашої рідної. Я б порадила людям, які хочуть взяти дитину, обрати саме ту форму виховання, яка їм підійде. Також не потрібно сподіватися, що всиновлення відбудеться швидко. Готуйтеся до того, що це буде складно.

Одним з ключових моментів успішної адаптації дитини в новій сім’ї є збереження звичного для неї режиму дня.

– Коли ви берете дитину у сім’ю, запитайте, за яким розкладом дитина жила до цього, який її режим дня, – радить Олена. – Це дуже важливо для адаптації дитини. Наприклад, у нас був песик. І тут з’явилася дитина, яка лякається активної домашньої тварини. Через три дні вони звикли один до одного. Наш син і зараз живе за тим розкладом, до якого звик. І завдяки цьому ми все встигаємо. Навіть наші онуки оцінили деякі моменти з цього режиму дня. Їм, наприклад, подобається друга вечеря.

Олена зізнається, що їхній син мав певні труднощі зі здоров’ям та розвитком мови, пов’язані з попереднім життям. Однак, завдяки любові та підтримці, сім’ї вдалося подолати всі ці проблеми. Тож майбутнім усиновлювачам не варто боятися труднощів.

– Ми розуміли, що те, що дитина погано розмовляє, це наслідок його попереднього життя, психоемоційного стану, – додала Олена. – Ми за півтора року подолали всі ті діагнози, які були у сина. Проведено певні роботу, але це не було для нас надто виснажливо. Тому боятися не треба, любов допоможе все подолати.

Усиновлення приносить радість не тільки дитині, а й всій сім’ї. Головне – підійти до цього кроку з любов’ю та відповідальністю.

 Як діти знаходять родини: статистика усиновлень у Дніпрі

Чому дітям важливо мати сім’ю та що змінилося в процедурі усиновлення під час повномасштабної війни, журналістам «Наше місто» розповіла Оксана Білоусова – завідувачка сектору з питань опіки та піклування управління-служби у справах дітей департаменту соціальної політики ДМР.

Статистика усиновлень у Дніпрі за останні роки демонструє неоднозначну картину. Повномасштабна війна суттєво вплинула на кількість усиновителів.

 – Після початку повномасштабної війни та активних бойових дій статистика щодо кількості усиновлених дітей зменшилась, – повідомила Оксана Білоусова. – Це обумовлено евакуацією кандидатів в усиновлювачі та острахом осіб, які до війни мали бажання усиновити дитину. Також вплинув той факт, що під час дії на території України воєнного стану усиновлення дітей іноземними громадянами не проводиться. Так у 2021 році громадянами України усиновлено 43 дитини та 7 дітей усиновлено іноземними громадянами. На кінець 2023 року усиновлено 27 дітей громадянами України. А з початку 2024-го  усиновлено 16 дітей.

 Попри складні часи, інтерес до усиновлення у Дніпрі поступово відновлюється. За останні місяці спостерігається зростання кількості сімей, готових подарувати дітям-сиротам новий дім. Це пов’язано з полегшенням процедури усиновлення.

 – У березні 2024 року було внесено зміни до процедури усиновлення, -повідомила Оксана Білоусова. – Відповідно до них родина, яка перебуває у процесі усиновлення дитини, може забрати дитину до себе раніше, ніж буде винесене рішення суду. Тимчасове влаштування дитини до такої сім’ї усиновлювачів можливе за умови, якщо сім’я або одна людина — кандидат в усиновлювачі отримала позитивний висновок виконавчого органу про доцільність усиновлення і відповідність інтересам дитини. А також подала до суду заяву про усиновлення дитини.

 За словами Оксани Білоусової, переважно усиновлюють новонароджених дітей. Однак з початку 2024 року у Дніпрі найбільше було усиновлено дітей віком від 1 до 2 років.

Які кроки потрібно пройти потенційним батькам для усиновлення дитини

 Першим кроком є звернення до служби у справах дітей за місцем вашого проживання. Там ви зможете отримати першу консультацію, дізнатися про всі нюанси процедури усиновлення та отримати відповіді на ваші запитання.

 – Для того, щоб розпочати процедуру усиновлення, вам необхідно зібрати пакет документів. Перелік необхідних документів вам нададуть у службі у справах дітей,  – сказала Оксана Білоусова. –  Важливим етапом є перевірка умов проживання потенційних усиновителів. Фахівці служби у справах дітей відвідають ваше житло, щоб оцінити, чи відповідають умови житла вимогам для виховання дитини.

 Перед тим, як стати усиновлювачем, кандидати мають  пройти спеціальне навчання. Воно допоможе краще зрозуміти особливості усиновлення, підготуватися до виховання дитини, яка пережила складні життєві обставини.

 – Після успішного проходження всіх попередніх етапів ви отримаєте статус кандидата в усиновлювачі, – сказала Оксана Білоусова. – Це означає, що ви готові до пошуку дитини. Служба у справах дітей надасть вам інформацію про дітей, які потребують сім’ї. Ви зможете ознайомитися з їхніми історіями, фотографіями та обрати дитину, яка вам найбільше імпонує.

Після вибору дитини ви зможете познайомитися з нею. Це важливий етап, під час якого ви зможете краще пізнати один одного і зрозуміти, чи підходите ви один одному. Паралельно з процесом знайомства готуються необхідні документи дитини для подальшого оформлення усиновлення.

– Після встановлення контакту з дитиною і прийняття рішення про усиновлення, справа передається до суду, – додала Оксана Білоусова. – Суд розглядає всі матеріали справи і приймає рішення про усиновлення. Після рішення суду дитина отримує нові документи, в яких ви вказані як її батьки.

Отримати статус кандидата в усиновлювачі можна за місяць-півтора. Зазвичай найдовший етап – пошук дитини та встановлення контакту з нею, хоча це дуже індивідуально. Ще декілька місяців може тривати розгляд справи про усиновлення судом.

Хто може стати батьком чи матір’ю: детальний розгляд критеріїв усиновлення

 Як відомо, усиновлення – це складний і відповідальний процес, який передбачає прийняття дитини в сім’ю на правах рідної. Аби забезпечити дитині найкращі умови для розвитку, держава встановлює певні критерії для потенційних усиновителів.

 – Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини, – пояснила Оксана Білоусова. – Також обов’язковим є дотримання максимальної різниці у віці між усиновлювачем та дитиною, що не може перевищувати 45 років. До того ж, усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш ніж на п’ятнадцять років.

Усиновлювачами можуть бути як подружжя, так і одинокі особи. Однак є нюанси: якщо дитина має лише одного з батьків, то усиновити її може лише особа протилежної статі, яка перебуває з біологічним батьком/матір’ю у шлюбі.

 – Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину, – підкреслила Оксана Білоусова. – У той час, якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. Також усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Після того, як дитина знаходить нову сім’ю через усиновлення, держава продовжує піклуватися про її добробут. Орган опіки та піклування стежить за дотриманням прав дитини.

 -Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття, – сказала Оксана Білоусова. – За необхідністю та бажанням батьки-усиновлювачі можуть звертатись до центру соціальних служб для отримання соціальних послуг. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати.

Якщо ви готові відкрити своє серце і подарувати дитині сім’ю, зверніться до відповідних органів опіки та піклування. Ваше рішення змінить на краще не лише життя дитини, а й ваше власне. Нехай кожна знедолена дитина знайде свою родину, свій дім, де на неї чекатимуть обійми, тепло та надія на щасливе майбутнє.

Фото Володимира Федорищева та з архіву родини.