ЕКСКЛЮЗИВ Зброя проти ворога і ліки від постійного стресу: як знімають кіно у Дніпрі 

Говорити про кіно під час війни – чи на часі це? Звісно, так, бо кіно – це і зброя проти ворога, і ліки від постійного стресу, і надія на майбутнє. Тому навіть зараз, у надважкі часи,  фільми  потрібно не тільки обговорювати – їх треба знімати. Напередодні Дня українського кіно, яке відзначалось 14 вересня, журналістка «Нашого міста» поспілкувалась з Олександрою Тесленко – засновницею та керівницею дніпровської компанії Contrabas video production.

Спочатку біла короткометражка

Олександра народилася у Кам’янському, потім жила у столиці, навчалася у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Згодом разом з чоловіком Русланом переїхала до Дніпра. Разом вони вирішили розвивати кіновиробництво саме у нашому зовсім не кінематографічному місті.

– Компанію Contrabas video production ми відкрили у 2014 році, – згадує Олександра Тесленко. – Тоді я ще навчалась на режисерському курсі. А кіностудія з’явилась у 2019-му. Ми почали зі зйомок реклами для бізнесу та намагались знімати кіно. Були цікаві проєкти на соціальні теми, які демонструвалися за кордоном і отримали дуже схвальні відгуки та винагороди. Наприкінці 2021 року відбулася прем’єра нашого короткометражного фільму «На Новий рік обіцяють сніг».

Це була історія про хлопчика Сашка, який вирішив довести самому собі, що заслуговує на кращий подарунок під ялинку. Ціна його – перша гарна оцінка в школі за твір. Але випадково Сашко стає учасником пригод. На пошуки зошита з домашнім завданням у нього залишається кілька годин до Нового року. Майже одразу після прем’єри короткометражки з’явилась мета створити повнометражну картину. Але склалося по-іншому.

Сімейний фільм шукає інвесторів

Коли розпочалась велика війна, знімальні павільйони «контрабасів», які розташовані на вулиці Телевізійній,  перетворились на шелтери для переселенців. Кінопроєкти стали на паузу, зараз вони потроху відновлюються. Чи не головний з них – повнометражний фільм «На Різдво обіцяють сніг»  на 90 хвилин. Наприкінці вересня Олександра Тесленко поїде до Варшави, де буде представляти цей фільм на пітчингу. Це, по суті, бізнес-план, який представляється потенційним інвесторам.

– Наш проєкт пройшов через жорсткий відбір, від України до Польщі їду тільки я, – зазначає Олександра Тесленко. – Туди у пошуку партнерів з’їдуться кінематографісти зі всього світу. У цій повнометражці я – продюсерка та режисерка. Вже є сценарій, який ми профінансували разом зі ще одним продюсером – Сергієм Демидовим. Його написав Матвій Нікітін, він зараз захищає Україну від окупантів. Також ми зробили презентацію майбутнього фільму, чекаємо на рішення “Держкіно”. Можливо, цей проєкт  фінансуватиме держава. Якщо ні – будемо шукати інвесторів.

«На Різдво  обіцяють сніг» – це сімейне кіно про різдвяне бажання десятирічного хлопчика перемогти у музичному конкурсі. Але він зустрічає дівчинку, яка загадала цю саму перемогу для себе. Фільм не про війну, але батьки головних героїв – військові, діти займаються волонтерстом. У фіналі юні герої ховаються від російських ракетних обстрілів у метро.

– Це кіно також про українські народні традиції, про неймовірну силу волі українців, – підкреслює Олександра Тесленко. – Воно дуже відрізняється від короткометражки, бо я вже не зможу знімати кіно так, як це було до великої війни. Зйомки плануються саме у Дніпрі. Вже прописані всі локації з урахуванням наявності укриттів. Також у наших планах   – зйомки серіалу за книгою «Казки баби Гавришихи» Олега Гавріша. Але для нього потрібно значно більше фінансування.

Вартість повнометражки – біля 500 тисяч євро

Скільки коштує зараз зняти кіно в Україні? Фільм «На Різдво обіцяють сніг» планується як малобюджетний, його кошторис – приблизно 500 тисяч євро. А ось вартість серіалу – декілька мільйонів. Звісно, для зйомок потрібна дорога техніка. Її зазвичай треба брати в оренду, і це теж дуже недешево. Допомагають технічні партнери, багато що з обладнання вдається придбати завдяки міжнародним грантам. Відомо, що у радянські часи у нашому місті знімались епізоди деяких фільмів. Але тут ніколи не було повноцінної кіностудії. Як це, будувати кіновиробництво фактично з нуля?

– Хтось повинен це робити, – відповідає на моє питання Олександра Тесленко. – Якщо чогось немає, треба почати цим займатись. На початку війни у нас майже не було своєї зброї, а зараз ми б’ємо ворога власними ударними дронами. Менше слів – більше діла. Чимало робітників кіноіндустрії ми самі виростили завдяки нашій кіношколі, яку відкрили у 2020 році. Цей проєкт і зараз продовжує розвиватись.

У Contrabas movie school навчаються дніпряни віком від 5 до 100 років. Вони вивчають не тільки акторство, а й режисуру, мультиплікацію, дубляж. До викладання залучені найкращі спеціалісти з Дніпра та Києва. Зараз у кіношколі більше 100 учнів. Багато хто з молоді потім вступає до коледжів та ЗВО на спеціальності, які пов’язані з кінематографом.

Треба мати, що протиставити ворогу

Також у жовтні Олександра Тесленко зі своєю командою запускає кіноклуб «Кава та кіно», у якому будуть демонструватися та обговорюватися цікаві картини.

–        Зараз українське кіно переживає дуже важкі часи, фінансування майже відсутнє, – зізнається Олександра Тесленко. – Але українські кінематографісти не здаються. Наприклад, вони знімають багато цікавого документального кіно, яке можна дивитись на онлайн-платформах. Треба не забувати, що наш ворог продовжує знімати кіно, щоб на весь світ проштовхувати свої наративи. Свіжий приклад – скандальний фільм «Росіяни на війні» про нібито ні в чому не винуватих російських солдат, який був показаний на Венеціанському кінофестивалі. Кіно – це дуже важливий ідеологічний  інструмент, який впливає на наявність допомоги Україні. Нам потрібно мати свої правдиві та цікаві картини. Українських фільмів має бути багато в різних жанрах – від хоррору до добрих комедій.

А ще Олександра Тесленко записує «Подкаст зі смаком кіно», який можна подивитись на ютубі. У ньому вона спілкується з представниками кіноіндустріїї, у тому числі й з дніпровськими акторами, які знімаються у фільмах. Вже зроблено шість випусків. Далі буде.

Фото автора та з відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому дніпряни ходять до театрів під час війни.