5 березня 2022 року дніпрянин Олександр Дубінін відзначив свій 53-день народження вдома, з дружиною та сином. А вже за день наш земляк прибув до військової частини, і це було його усвідомлене та обдумане рішення. Олександр розумів, що він, висококласний фахівець телекомунікації та зв’язку, потрібен армії та всій Україні. Олександр Володимирович узагалі був завжди і в усьому ґрунтовний і надійний. Історію життя та кохання дружина загиблого захисника розповіла «Нашому місту».
Тетяна познайомилася із Сашком затишним літнім вечором на дні народження в знайомої. Улітку, коли небо здається вищим, а зорі – яскравішими. Так воно і було в ті роки.
– Він мені відразу сподобався, – розповідає дружина Тетяна. – Хоч Сашко тільки на три роки старший, він мені здався дорослим. Мислячим. А ще він справив враження надійної та цікавої людини. Трепетно ставився до всього живого. І головне, обіцяв щастя! Тому й погодилася вийти заміж уже на нашій третій зустрічі. Ми вінчалися в церкві, для Сашка це було важливо.
Олександр і Тетяна прожили разом майже три десятиліття.
– Чоловік підтримував будь-яку мою ініціативу і словом, і ділом, – продовжує Тетяна. – Мріяла полетіти на повітряній кулі, Саша з сином подарували мені цей політ. Хотілося зануриться з аквалангом у глибини моря, Саша склав мені компанію. Ми любили подорожувати на авто. Кожна поїздка – це маленьке життя. Я вдячна долі за ці наші роки. У 2023-му могло бути 30 років спільно щасливо прожитих років.
А ще Олександр Дубінін любив возитися з моторами, щось у них налагоджувати, налаштовувати. Він умів ремонтувати машини і мотоцикли, пилососи і мобільні телефони. Його робота, власне, і була пов’язана з мобільним зв’язком. З мобілками талановитий механік-електронік був «на ти». Міг налаштувати будь-який «хитрий» апарат, підібрати до нього відповідну програму.
Наш земляк був упевнений, що його вміння і знання зв’язківця-практика обов’язково знадобляться на фронті. У цьому мав рацію.
Загинув молодший сержант Олександр Володимирович Дубінін 19 квітня 2022 року у Волноваському районі Донецької області біля села Новосилка. Він забезпечував зв’язок стрілецьких частин, але оборону прорвало вороже ДРГ – кілька БТРів.
– Пам’ятаю ту гірку весну, – згадує Тетяна. – Телефоную йому, а у відповідь – тиша. Іду містом і місця собі не знаходжу. На вулиці сонячно, магнолії цвітуть. А Саші вже не було. Я потім думала: «Це так дивно, що магнолії цвітуть, а твоєї коханої людини вже немає.
Раніше ми писали про те, що у Курській області загинув військовий з Кривого Рогу.