ЕКСКЛЮЗИВ Новий дім для маріупольців: як Дніпро допомагає відновити життя

У соціальному гуртожитку на вулиці Ніла Армстронга мешкають вимушені переселенці з Маріуполя. З часом вони мріють  повернутись у своє рідне місто. Серед них Ганна Рожкова, яка мріє разом з 10-річним онуком Микитою. Про це повідомляє «Наше місто».

У молодості Ганна Іванівна досить поїздила по союзу, але щоразу її тягнуло на рідну Україну. Свого часу разом із чоловіком і дітьми поїхала в Якутію, де затрималася аж на півтора десятиліття.

– Сама я зі Слов’янська, – розповідає Ганна Іванівна. – Але переїхала до Маріуполя, вийшла заміж, народила двох хлопчиків. Звичайна справа. Грошей хотілося побільше і ми рвонули по них на крайню північ. За професією я кондитер, але заочно закінчила інститут, працювала в їдальні, а потім завідувала складом.

Звичайно, після морського курорту жити за полярним колом незатишно. Але наша землячка якось втяглася. Хоча неабиякий мороз часом серйозно діставав.

– Склади були в льодах, у довжину метрів триста, – продовжує співрозмовниця. – Сядеш із хлопцями на візок, увімкнеш рубильник і їдеш з одного кінця в інший. М’ясо літаками доставляли: оленину, сохатину. Доводилося розвантажувати і мені. Взимку від холоду навіть зуби промерзали. 

  До рідного Маріуполя Ганна Рожкова повернулася 1990-го, за рік народила доньку, а ще за чотири роки поховала чоловіка. У 1997-му Анна Іванівна знову вийшла заміж, але через 16 років втратила чоловіка. Доля! Здавалося, що всі випробування для багатостраждальної маріупольчанки вже позаду. Але в лютому 2022-го почалося найстрашніше.

– Коли мало не над головами пролітав перший літак, було відчуття, що Земля навпіл розкололася, – згадує переселенка. – Жах! З великими труднощами виїхали з міста. Потім була важка операція на серці, півроку прожила в Німеччині, але це не для мене. Повернулася. Подала заявку в центр «ЯМаріуполь» і ось мені дали окрему кімнату. Пощастило!

Сьогодні донька Ганни Іванівни за кордоном, а сини з онуками в Дніпрі.

 – Молодшому онуку Микиті 10 років, коли він приходить у гості, ми мріємо про наше повернення, – із сумом розповідає бабуся. – У нас прекрасний будинок і чудовий двір. Там росли гарні квіти, величезний горіх і восени діти любили перекидатися в опалому листі. «Бабусю, давай, коли повернемося, у дворі фонтан встановимо», – пропонує Микита.  – Давай добудуємо в будинку ще одну кімнату і зробимо літній сад. Давай поставимо шведську стінку. Давай, хоч помріємо». Дуже хочеться повернутися додому. Дуже!

Раніше ми розповіли історію майстрині хенд мейду з Маріуполя, яка стала дніпрянкою.

Фото Володимира Федорищева