Трагедія війни: емоції бійців з Дніпра, коли смерть поруч

Війна – це трагедія. Знищення міст, селищ, руйнація доль. І, безумовно, безповоротна втрата людей. І цивільних, і військових. Більшість із тих, хто доєднався до війська ще на початку повномасштабного вторгнення, мають досвід втрати побратимів. Тих, з ким ще вчора спілкувались, мали спільні мрії, спільне бачення майбутнього. Журналісти «Наше місто» поспілкувались з військовими 233 окремого батальйону, що входить до 128 бригади ТрО Збройних сил. Оборонці пригадали емоційні стани під час і після втрати своїх бойових друзів, які за час служби стали для них  родиною.

Андрій прийшов боронити Батьківщину у перші дні великої війни. До цього працював менеджером, – зараз – капітан Збройних сил, командує ротою. Хлопець неодноразово втрачав побратимів, коли пригадує трагічні ситуації, ледь стримує емоції.

Він говорить, що Героїв, які загинули захищаючи свою державу, будуть пам’ятати наступні покоління. А як будуть згадувати росіян, що прийшли на українську землю з війною і залишились тут назавжди?.. Питання риторичне. Ми запитали у Андрія, який служить у війську з перших днів повномасштабного вторгнення, про емоції, які він пережив відмінусувавши першого ворога та чи є у нього жаль до полеглого окупанта.

Докладніше – у нашому відео.

Раніше ми писали, оптимізм проти болю: історія захисника, що проходить реабілітацію у Дніпрі.