Паліативна допомога у Дніпрі: як місто піклується про найвразливіших

Дніпро – місто, яке не залишає нікого наодинці зі своїми проблемами, тим паче коли мова йде про здоров’я. Одним із напрямків, якому міська влада приділяє особливу увагу, є паліативна допомога. Сьогодні Дніпро має одне з найсучасніших відділень паліативної допомоги в Україні. Про його роботу читайте в матеріалі “Наше місто”.

Відверті історії пацієнтів паліативного відділення

Раїса Дмитрівна приїхала до Дніпра з Харкова напередодні нового, 2024 року. Наразі вона є пацієнткою паліативно-хоспісного відділення. У жінки немає рідних,але у лікарні вона вже знайшла собі подруг, у вільний час полюбляє читати. 

– Я була у себе вдома, у Харкові, коли розпочався сильний обстріл, після чого я вже не могла ні ходити, ні сидіти самостійно, – пригадує жінка. – Знайомий допоміг евакуюватися до Дніпра. Тут мені подобається, дуже привітний персонал, лікують, доглядають, смачно годують.  

Ірині Анатоліївні 53 роки. Вона опинилася у цьому відділенні два місяці тому. Жінку евакуювали волонтери з Новогродівки, що на Донеччині. 

– У Новогродівці жахлива ситуація склалася, – каже жінка. – Одного разу вночі я прокинулася від вибухів, двері вилетіли, рама віконна випала надвір. Мені зателефонувала подруга, а я їй кажу, що мене паралізувало. Ми звернулися до волонтерів і вони мене повезли до Дніпра. Так я опинилася у цьому відділенні. Тут і лікарі хороші, і медсестри, і санітарки. Як тільки щось мене турбує, вони завжди поряд. Окремо хочу сказати про харчування, воно напрочуд різноманітне. Наприклад, сьогодні на сніданок була вівсянка з сосисками. А на обід смачний борщ, каша, котлети, компот. Також дають кефір, салати. 

Раїсі Антонівні 86 років, вона також приїхала з Донеччини. Жінка все життя працювала на шахті. А на старість була змушена залишити рідну домівку через ворожі обстріли.

– У нас палали всі будинки, по вулицях їздили танки, – розповіла вона. – В селищі я майже сама залишилась та ще сусід навпроти. Вирішила евакуюватися. Везли мене до Дніпра на швидкій допомозі три години. Спочатку потрапила до іншої лікарні, а потім перевели у це відділення. Син залишився на Донеччині, з ним немає зв’язку. На дозвіллі часто згадую свою молодість. Я багато років працювала на шахті “Південна”, у ламповій. Зараз маю добру пенсію, тільки здоров’я немає.

Людмила Григорівна – мешканка Дніпра. Жінка потрапила до паліативного відділення через ускладнення хронічної хвороби. 

– Спочатку я дуже погано почувалася, але мені призначили лікування, я адаптувалася, і тепер все добре, – ділиться дніпрянка. – Я дуже задоволена перебуванням тут. До цього я у лікарнях не лежала, лише у пологовому. А ця атмосфера стала для мене приємним сюрпризом. Сучасний ремонт, привітний персонал. Навіть не думала, що у лікарні може бути так чудово. 

Станом на сьогодні у цьому відділенні 50 хворих. Кожен з пацієнтів – це унікальна особистість зі своїми історіями та мріями. 

– Війна нам додала роботи, – зізнається Максим Станіславович, лікар паліативно-хоспісного відділення. –  Є у нас люди, які потрапили сюди після трагедії на Каховській ГЕС. У них є домівка, але забезпечити їм там повноцінний догляд неможливо. Тому вони тут по соціальних показах. Є пацієнт після інсульту, якому 45 років, він маломобільний. Але його життю зараз нічого не загрожує. Тим не менш, він потребує стороннього догляду. Своє місце перебування може змінити лише на геріатричний пансіонат. Є у нас люди з Бахмута. Якщо пацієнт не може самостійно пересуватися та не має житла, ми не можемо йому відмовити. 

Пацієнти з невиліковними хворобами  мають право провести останні дні свого життя без болю і у хороших умовах. Такої думки медики паліативного відділення. Окрім надання хворим необхідних знеболюючих медикаментів, лікарі підтримують пацієнтів і  психологічно, і духовно, а також працюють з родиною пацієнта. 

– Це відділення для дорослих, – каже лікар. – У мене був пацієнт, якому було лише 17 років, а у відділенні мало виповнитися 18.  Зазвичай такі молоді пацієнти потрапляють сюди з онкологією (гематологія). А взагалі, ми не дискредититуємо наших пацієнтів ні по гендерним, ні по віковим ознакам. Адже хвороби не вибирають вік. Зараз дуже помолоділи інсульти. Цьогоріч померла жінка, якій було 29 років, від цирозу печінки. Тому варто берегти своє здоров’я, щоб до нас не потрапити. 

Що таке паліативна допомога

Паліативна допомога – це комплексний підхід, який включає в себе медичний, психологічний та соціальний супровід. Лікарі, медсестри, психологи, соціальні працівники – всі вони працюють разом, щоб забезпечити пацієнту все необхідне.

Що входить до паліативної допомоги:

• Знеболення: Лікарі використовують сучасні методи знеболення, щоб полегшити фізичний біль.
• Психологічна підтримка: Психологи допомагають пацієнтам та їхнім родинам впоратися з емоційним стресом.
• Соціальна допомога: Соціальні працівники надають інформацію про соціальні програми, допомагають оформити необхідні документи.
• Догляд: Медперсонал забезпечує догляд за пацієнтами, допомагає з гігієною, харчуванням тощо.

Команда професіоналів: як у Дніпрі надають паліативну допомогу

Дніпро є одним із лідерів в Україні за рівнем розвитку паліативної допомоги. Міська влада активно підтримує цей напрямок, фінансуючи програми, обладнуючи відділення і забезпечуючи їх усім необхідним.

Одним із яскравих прикладів є паліативно-хоспісне відділення, яке відповідає усім сучасним стандартам. Відділення почало працювати у 2022 році. Тоді у ньому могли прийняти до 30 пацієнтів. Згодом ліжковий фонд було розширено до 50 ліжок, у приміщеннях було виконано капітальний ремонт.

– Зараз у нас працює система рекуперації, у кожній палаті встановлена новітня система очищення повітря, – розповідає  Максим Станіславович, лікар паліативно-хоспісного відділення. – Встановлено ліфт. Приміщення утеплено, палати мають вбиральні, облаштовані з урахуванням норм доступності, душові, бойлери.  Матеріально-технічною базою ми забезпечені. Все це завдяки коштам міського бюджету. Добре, що керівництво міста розуміє наші потреби і забезпечує всебічну підтримку.  

У цьому відділенні важкохворим пацієнтам надається комплексний супровід, що полегшує страждання та покращує якість їхнього життя. Лікарі наголошують, що це – не хоспіс, а хоспісне відділення, де надають допомогу другого рівня.

 – Мова не лише про догляд, ми поєднуємо його з тим, що не можна зробити на рівні амбулаторії, – пояснив Максим Станіславович. – Якщо потрібна, наприклад, тривала інфузія сильнодіючими знеболюючими ліками, яку не може забезпечити сімейний лікар, такі пацієнти знаходяться у нас. У нас є сучасне обладнання, діагностична база, УЗД, рентген, створено мультидисциплінарну команду. Більш того, ми маємо централізовану систему киснезабезпечення. 

За словами Максима Станіславовича, паліативна допомога входить до структури всіх медичних напрямків. Простіше кажучи, лікарі активно  співпрацюють з медиками інших відділень. 

– Наприклад, якщо після поранення чи травми, людина пройшла лікування у хірургічному відділенні і вона не мобільна, ми можемо її перевести до себе, – додав лікар. –  У нас у бригаді є хірург, ми будемо робити перев’язки, також можемо проводити реабілітацію.   

Хто та на яких умовах може отримати паліативну допомогу

Паліативна допомога надається пацієнтам з невиліковними, прогресуючими, важкими захворюваннями. Це можуть бути онкологічні хворі, люди з серцево-судинними захворюваннями, нейродегенеративними захворюваннями тощо. 

– Догляд у нас можуть отримати й ті люди, які опинились у скруті, – каже Максим Станіславович. –  Під час війни багато пацієнтів ВПО, у яких є певні захворювання. Також паліативний напрямок – хворі, які перебувають на останніх стадіях захворювання. Всі пацієнти нашого відділення потребують допомоги. Наше основне завдання – максимально зменшити їхні страждання та покращити якість життя.  Але не тільки медичні потреби задовольняються у відділенні. Ми співпрацюємо з соціальними службами. У декого немає документів, ми вирішуємо ці питання через соцзахист. Наші психоневрологи підтримують людей з когнітивними порушеннями. Також є люди, які можуть бути нашими пацієнтами постійно. Наприклад, особа потребує переливання крові через важке захворювання. Вона не має необхідності у постійному догляді. Але для того, щоб компенсувати один синдром, регулярно приїздить до нас. Це триває до кінця її життя.  

Щоб потрапити у відділення паліативної допомоги, необхідно звернутися до свого сімейного лікаря. Він оцінить стан здоров’я пацієнта та, за необхідності, видасть направлення. 

– Є певні показники, за якими людина може отримати направлення до хоспісного відділення, – підкреслив Максим Станіславович.- Якщо людина не може належним чином доглядати за собою, має медичні потреби, які не може задовольнити. У нас відділення на 50 ліжок, зараз у нас 50 людей. Але великих черг немає. В середньому за рік у нас проходить лікування до 300 осіб.  Ми у повному обсязі забезпечені медикаментами, у нас повноцінне харчування. Перебування пацієнтів у відділенні безкоштовне. 

Виклики та потреби паліативних відділень в Україні

Розвиток паліативної допомоги в Україні – це необхідний крок для створення гуманного і справедливого суспільства. Дніпро демонструє, що це можливо навіть за складних умов.

– В країні існує велика потреба у створенні таких відділень, – упевнений Максим Станіславович. – Вони створені для того, щоб зберегти людську гідність, зробити останній відрізок життя людини максимально комфортним. І ця проблема стосується усього нашого суспільства. Адже майже у кожного є такий родич, який потребує паліативної допомоги. Я вважаю, що лише 20% людей не будуть потребувати такої допомоги наприкінці життя. 

Навчання родичів догляду за хворими – ще один важливий аспект паліативної допомоги. Адже саме рідні часто стають основними опікунами для таких пацієнтів.

– Також наша функція – навчити родичів доглядати за паліативними хворими, – додав лікар. – Наприклад, людину виписали з інсультного відділення. Раніше вона була активною, а зараз з’явились підгузки. Це доросла людина, тому є багато психологічних бар’єрів. Ми навчаємо родичів і цьому також, навчаємо робити ін’єкції та навіть спілкуватися. Іноді психологічна складова опиняється на першому місці. Паліативна допомога – це захист, ми оберігаємо пацієнта від хвороби та зовнішніх агресивних факторів. 

Паліативна допомога у Дніпрі – це яскравий приклад того, як місто дбає про своїх найвразливіших мешканців. Завдяки спільним зусиллям медиків, соціальних працівників, волонтерів та міської влади, вдається забезпечити гідне життя людям, які опинилися в складній життєвій ситуації.

Фото автора.