Найважче – документувати смерті людей: слідчий з Дніпропетровщини про службу на Херсонщині

Розбиті вщент міста і села – це те, що залишає по собі російська армія на території України. Після деокупації за військовими в населені пункти заїжджають слідчо-оперативні групи поліції та вибухотехніки, аби зафіксувати всі злочини окупантів. Слідчий з Кам’янського Ярослав Лаврентьєв розповів про службу на Херсонщині. Про це пише «Наше місто» з посиланням на фейсбук-сторінку поліції Дніпропетровської області.

На початку 2023 року поліцейський з Дніпропетровщини першим серед своїх колег відправився в деокуповані міста Херсонської області. Там, під постійною загрозою ворожих обстрілів, він незмінно виконував свій обов’язок, ризикуючи власним життям. Під час наступного чергування поліцейський отримав контузію і був змушений пройти тривале лікування. Повернувшись додому влітку 2024 року, він повернувся до своїх звичайних обов’язків, але спогади про руйнування та страждання, які щодня переживають жителі Херсонщини, не покидають його й досі

Ярослав розповідає, що з Херсонщиною з юності мав міцний зв’язок, бо навчався на Херсонському факультеті Одеського державного університету внутрішніх справ.

«Бериславський та Каховський район, куди ми прибули для несення служби, перебували під постійними атаками росіян. Терор цивільного населення не припинявся ні на мить. Гинули та травмувалися мирні мешканці. Ворог щоденно завдавав ударів з різного озброєння – від РСЗО до авіації. Також активно застосовував БпЛА. Майже кожного разу під час виїзду ми опинялися під обстрілами. Але не це найстрашніше. До обстрілів ми звикли, але важко було усвідомлювати, що росіяни щоденно вбивають цивільних людей», – розповів він.

Поліцейський згадує один з виїздів на документування обстрілу, який найбільше запам’ятався через контрастність та символічність: «У дворі – рясно цвіте вишня, а поруч – згорілий через пряме влучання дрону будинок. Господиня у стресі. Заспокоїв та оглянув. На щастя, не поранена. Видихнув… Знову почули звук дрону. Жінку швидко відвели подалі від будинку та заховалися під парканом – це нас і врятувало. Добре, що всі живі. Перевів погляд на квітучу вишню та подумав – бореться країна, поранена, але нескорена».

Ярослав розповідає, що жителі Каховського району сильно потерпали від російських обстрілів. Ворог нещадно обстрілював місцевих, які їздили за гуманітарною допомогою. Майже щодня когось ранило. Також під удари постійно потрапляли евакуаційні групи. Під вогнем росіян перебували всі – поліцейські, рятувальники, лікарі, військові. Але працювали злагоджено та в команді задля допомоги людям. Роботу евакуаційних груп прикривали військові, аби була змога провести рятувальну операцію.

Траплялися випадки, коли виїжджаєш за одним пораненим, а рятуєш двох або трьох за один раз.

Ярослав розповів, що за час служби поліцейські Дніпропетровської області здружились з багатьма колегами з Херсонщини. Прощатися з ними було важко. Провели їх побратими теплими побажаннями.

Раніше ми писали, після поранення став працівником ТЦК: військовий з Дніпра розповів про нафарбованих хлопців та агресію людей.