ЕКСКЛЮЗИВ Ветеринарія оберігає людство: як живуть і працюють дніпровські ветеринари

Другої неділі серпня в Україні відзначають День працівників ветеринарної медицини. Відповідний указ у листопаді 2001 року підписав другий президент Леонід Кучма. Як працюють у воєнний час дніпровські ветеринари, з якими проблемами та труднощами стикаються? Про це розповість “Наше місто”.

Більше стало безпритульних і хворих тварин

Війна для всіх війна. Повномасштабне військове вторгнення в Україну згубно позначилося на домашніх вихованцях. Причини очевидні. Загинули господарі собак і кішок, зруйновані їхні будинки і квартири.

Згідно з даними перепису, в результаті кількість тварин у притулках і на утриманні зооволонтерів стрімко зросла: на 20 – 30% у тилових областях, на 60% у зооволонтерів, на 100% і більше в притулках прифронтових областей. Роботи у ветеринарних лікарів стало набагато більше.

– По всій країні різко зросла кількість безпритульних тварин, – розповідає Ксенія Брагінська, лікар ветеринарної медицини. – Сьогодні статистику ніхто не веде, але всі притулки переповнені тваринами, доставленими з окупованих територій. Для нас це створило чималі проблеми, оскільки відбулося зростання вірусних захворювань. Багато постраждалих собак і кішок не вакциновані. Друга проблема в тому, що внаслідок заборони полювання суттєво почастішали випадки захворювання на сказ.

Звісно, страждають тварини і від численних ворожих атак на мирні міста України. Після “прильотів” ветеринарам доводиться виводити зі стресу переляканих домашніх улюбленців.

– Щойно в Дніпрі серія вибухів, у мене на прийомі одразу кілька собак із нервовими розладами, – констатує ветлікар. – Бідні тварини тремтять, відмовляються від їжі, бояться будь-яких гучних звуків. Найгірше, коли домашні улюбленці хворі на епілепсію. Після вибухів епілептичні напади загострюються. Доводиться з цим працювати.

Чотирилапі вихованці попереджають про небезпеку, а іноді самі гинуть

Відомо, що чують багато тварин набагато краще за нас.  Людина вловлює частоти від 16 до 20 000 Герц, а собака – від 12 до 80 000. Чотириногі друзі реагують на рухи кролика в траві, звуки кроків, побрязкування ключів. Природно, на “прильоти” собаки реагують особливо гостро.

– У нас вдома три коти, черепаха і мисливський пес Грізлі, – розповідає дніпровський журналіст Микола Павленко. – Грізлі – помісь лабрадора з гончаком, але його чуття просто вражаюче. Бувало, що за кілька хвилин до вибухів наш улюбленець не знаходив собі місця і закликав сховатися у ванній. Навіть лапою вказував на домашній притулок: “Завітайте сюди!”.

Така попереджувальність дорогого коштує. Іноді її ціна – життя.

– Багато собак дійсно чують звуки ракети, що наближається, або безпілотника, – зазначає Ксенія Брагінська. – Самі ми поки ні про що не здогадуємося, а наші вихованці вже в курсі. Вони турбуються, носяться квартирою, попереджаючи про небезпеку. Це підтверджують і наші хлопці, які воюють з агресором. Нерідко бійці заводять собі собак або котів. І тварини чують вихід ворожої артилерії раніше, про що попереджають наших захисників. Бувало й так, що собаки приймали удар на себе і гинули від множинних осколкових поранень. Своїх фронтових вихованців солдати дуже люблять і називають їх побратимами. Звісно, дуже переживають, коли чотирилапі друзі гинуть. Адже вони теж наші. Рідні.

  На згадку про сина в мами дніпровського героя залишився кіт

Ветеринарний лікар розповіла про те, що фронтовики привозять у Дніпро знайдених на війні тварин. І не просто привозять, а після телефонують і цікавляться їхньою долею.

– На війні проявляється все найкраще і найгірше в людях, – вважає Ксенія Брагінська. – У ставленні до тварин і проявляється людяність наших хлопців. У фронтових вихованців є не тільки імена, а й умовні позивні. На жаль, наші хлопці гинуть, а привезені з передової тварини залишаються у їхніх близьких. Звісно, для батьків такі песики та кішечки дуже дорогі. Один випадок мене вразив особливо. Наш земляк Вадим Жуков привіз із фронту мамі котика з поламаною лапою. Мама цього котика врятувала, його лапа зрослася і живий подарунок сина залишився в Дніпрі. Але через кілька місяців Вадим загинув. Здійснив подвиг, за який згодом посмертно отримав звання Героя України. Після смерті сина його фронтовий чотирилапий побратим став для мами особливо дорогим. І ось одного разу котик захворів. Перестав їсти. Мама дуже переживала і принесла тварину до нас, у ветклініку. Я розуміла, що рятую не тільки кота, а й пам’ять про Вадима. Котика вдалося вилікувати і для мене це було велике щастя.  Як і для мами Героя.

Головний сержант Вадим Жуков служив у 31 бригаді Нацгвардії. Коли на початку березня 2023 року ворожий танк Т-80 став наближатися до позицій наших бійців, Вадим відвів своїх солдатів, щоб зберегти їм життя. Сам же обладнав одиночну позицію і залишався там добу. У засідці головний сержант зміг підбити російський танк із РПГ.  Таким чином мужній дніпрянин не допустив ворожу техніку до позицій наших захисників. 

10 квітня противнику вдалося впритул підійти до укриття Вадима. Ризикуючи життям, наш земляк кинув у групу росіян гранату і змусив їх відступити. А наступного ранку ворог завдав по позиціях українських бійців потужного артилерійського удару. Від осколкових ран 29-річний Вадим Жуков загинув.

  Як стати ветеринаром

Професія лікаря ветеринарної медицини важка, відповідальна і дуже важлива. Не дарма ж кажуть, що медицина лікує людину, а ветеринарія оберігає людство. Як стати ветеринаром?

Багато років професійних лікарів-ветеринарів готують у Дніпровському аграрно-економічному університеті. Ця спеціальність має велику популярність у дніпрян.

 – На перший курс ми набираємо 165 осіб і охочих вступити у нас багато, – розповідає Іван Бібен, декан факультету ветеринарної медицини ДДАЕУ. – Особливість навчання в тому, що у нас немає бакалаврів і спеціалістів. Навчання триває шість років, і ми випускаємо тільки магістрів.

Цікаво, що за останні 15 років вступають на факультет переважно дівчата, які становлять приблизно 65 відсотків. Роботи ветеринарам вистачає. У Дніпрі функціонують близько 100 ветеринарних клінік і практично в кожній працюють наші випускники. Років двадцять тому випускник нашого факультету працював у кримському дельфінарії. Що потрібно, щоб стати хорошим фахівцем? Насамперед любити біологію, цікавитися наукою, постійно вчитися і не зупинятися на досягнутому.

Останнє дуже важливо. У будь-якій справі є свої особливості та нюанси. Потрібно бути готовим до будь-яких несподіванок.

   – Одного разу наша студентка принесла до вишівського музею яйця черепахи, – продовжує розповідати декан. – Ці яйця були начебто незапліднені й ми вирішили, що вони стануть музейним експонатом. Поклали їх в пластикову склянку, але яке ж було здивування, коли за кілька днів із “мертвих” яєць вилупилися черепашенята.  Звичайне диво! Як і взагалі будь-яке життя.