У квартирах і будинках дніпрян живуть десятки комах, павуків і багатоніжок. Одні містянам добре відомі, про інших ми майже нічого не знаємо. Хто вони, наші сусіди – вороги чи друзі? Чи можливо з ними ужитися або краще позбутися таких домочадців раз і назавжди. Про це розповість “Наше місто”.
Срібні рибки та мухи-метелики
Є рибки золоті, а є і срібні. Перші живуть в акваріумах, а другі – на кухнях і у ванних кімнатах. “Срібними рибками” називають лусочниць – витончених сріблястих безхребетних завдовжки до сантиметра. Своє ім’я ці нижчі комахи отримали через те, що вони надійно захищені від висихання лусочками і тому можуть забиратися і в сухі місця.
Лусочниці – вегетаріанці. Харчуються продуктами рослинного походження, що містять крохмаль або полісахариди, але можуть і нічого не їсти місяцями.
– Мила, дивовижна домашня тварина, – вважає Віктор Бригадиренко, доцент кафедри зоології та екології ДНУ. – Нешкідлива. Поїдає цвілевий грибок на стінах і корінцях книжок.
Комахи охоче харчуються крохмалем клею, яким приклеєні шпалери, але здатні зазіхнути і на клітковину, наприклад, на вологий папір.
Зоолог вважає, що спеціально боротися з лусочницями не варто – “хімія” тут недоречна. А тим, кого “рибки” дуже дратують, експерт порадив усунути живильний субстрат для цих комах: не буде його, зникнуть і “сріблянки”.
Існують і народні методи. Можна, наприклад, використовувати ефірні олії (наприклад, цитрусові), лавровий лист, корицю, шавлію. Їх потрібно подрібнити, насипати в маленькі мішечки і розкласти в ті місця, де з’являються комахи.
Ще одна наша співмешканка – бабочниця. Так називають муху, яка більше нагадує якраз метелика, схожого на ожирілу міль. Харчуються ці комахи гниющими рештками рослинного або тваринного середовища, які удосталь можна знайти у вологих приміщеннях. У квартири метелики потрапляють через систему каналізації, а також дрібні щілини з вологих підвалів і технічних приміщень. Ще добре, що ці псевдометелики кров не п’ють!
– Бабочниці – родички москітів і належать до родини психодиди, – розповідає зоолог. – Вони час від часу з’являються у ванних кімнатах і на кухнях. Для боротьби з цими надокучливими співмешканцями потрібно почистити відстійник під умивальником, у якому зазвичай скупчуються невеликі кількості (2-3 грами) органічних відходів. Якщо конкретним умивальником довго не користуються (достатньо тижня-двох), личинки психодид встигають розвинутися і розлетітися по всій ванній кімнаті. З дорослими комахами боротися не має сенсу (вони за кілька тижнів загинуть самі), а ось накопичення їжі для розвитку їхніх личинок допускати не варто.
Старі, добрі павучки
Добрий павучок, що живе з нами по сусідству і поблажливо спостерігає за домашніми клопотами, знайомий нам з раннього дитинства. Ще сто років тому Корній Чуковський у своїй знаменитій “Мусі-Цокотусі” змалював образ цього милого восьминогого сусіда.
І сьогодні, у 21-му столітті, павуки-хрестовики запросто розправляються із сучасними Цокотухами. Усе тому, що у павуків зовнішнє травлення. Коли здобич опиняється в паутинній пастці, мисливець встромляє в муху гострі верхні щелепи і впорскує в тіло жертви паралізуючу отруту. Цокотуха припиняє тремтіти, і павук, обертаючи парою ніг, спритно сповиває її пучком тонких ниток, які він витягує зі свого черевця. Потім перекушує навколишні нитки, і підхопивши свій “сніданок”, прямує до центру павутини. “Лиходій” мне свою здобич, впорскуючи в неї травні соки, і муха перетравлюється у власній оболонці, але чужими ферментами. Хрестовику залишається тільки всмоктати напіврідкий вміст. Спорожнілу суху хітинову шкірку, що спорожніла, просто викидають. Якщо полювання особливо вдале, павук не скромничає і за один раз може з’їсти більше десятка таких ось мух-цокотух.
В нашій області мешкає 2-3 види хрестовиків, з яких найпоширеніший хрестовик звичайний.
– Цей вид поширений на Дніпропетровщині повсюдно, – розповідає кандидат біологічних наук Віктор Бригадиренко. – Більше на півночі області, але й у південних районах їх предостатньо. Ще в нас замічені мармуровий і сірий хрестовики, але вони трапляються значно рідше. Отруйність їх приблизно однакова. Ну, а взагалі укуси хрестовиків для людини безпечні. Бджоли жалять набагато болючіше.
Вбивати павуків не потрібно. Від них нам одна тільки користь. Тим більше, що ці безхребетні допоможуть вивчити фауну наших осель. Адже харчуються павучки не тільки мухами.
– Зберіть павутину в прихованих місцях вашої квартири – під диваном, над шафами, під ванною, під мийкою, на підвіконні – і ви багато чого дізнаєтеся про унікальну фауну, яку зазвичай важко зареєструвати самостійно, – констатує експерт. – Павуки у своїх сітях ретельно зберігають муміфіковані трупи кількох десятків видів комах вашого будинку. Упевнений, що серед цих комах обов’язково будуть, приміром, жуки-точильники та шкіроїди. Створіть колекцію цих комах, поміркуйте, які види домінують у вашій оселі і чому саме вони. Можливо, настав час зробити ревізію їхніх потенційних кормових субстратів, щось викинути, щось прибрати або оновити?
Точильники заточать усе
Свою назву комаха отримала за своєрідний звук, який вона видає. Цей звук схожий на цокання годинника. Деревний точильник видає його за допомогою спеціального щита, розташованого на його грудях, б’ючи ним в стінки проходу, який він прогриз.
Відбувається ця дія в період розмноження для залучення самок до парування.
Раніше думали, що якщо в будинку почали лунати подібні звуки, то його треба негайно покинути, оскільки таке цокання віщує загибель когось із мешканців. По суті, вони мали рацію, оскільки, не маючи потрібних засобів для боротьби з жуками точильниками, люди могли через певний час опинитися заживо похованими під дерев’яними конструкціями, що розвалилися. У деяких країнах звук, який видають ці жуки, називають “годинник смерті”.
Але насправді точильники – величезне сімейство, до якого належить понад 1700 видів.
– Це комахи, які живуть у дуже сухих умовах, наприклад, у сухій відмерлій деревині, – зазначає зоолог. – Вони пристосувалися витягувати воду з майже абсолютно сухих джерел їжі. Саме тому ви їх можете побачити, зазвичай два-три види одночасно, на своєму підвіконні. Це будуть мертві коричневі комахи завдовжки 2-3 мм, які впродовж року вилітають із кормових субстратів і гинуть на підвіконня, відклавши перед цим від кількох десятків до сотні яєць. Кожен вид точильників полюбляє свій кормовий субстрат: деревні конструкції вашого будинку (підлога, стеля, стіни). Промоніторити фауну точильників якраз і допоможуть павуки.
Утім, най-найпоширеніші наші види: домовик, меблевий і хлібний точильники. Що робити, якщо вони з’явилися?
У разі виявлення ознак шкідників у своєму житлі, потрібно негайно почати дії щодо їх усунення. Якщо уражена дерев’яна споруда не представляє особливої цінності, краще спалити її, поки жучки не поширилися далі. У разі слабкого пошкодження дерев’яного предмета достатньо піпеткою або шприцом із вазеліновою олією залити отвори, створені жуками. Після цього треба закупорити їх воском або парафіном. Повторювати процедуру треба раз на два тижні до повного знищення комах і нових слідів їхньої життєдіяльності. Цей метод найбільш безпечний для житлових приміщень.
Одним із безпечних методів є використання інсектицидів (часто використовують “Антижук” і його аналоги). Ці препарати найзручніше наносити за допомогою пульверизатора. Дуже важливо, щоб засіб потрапив на всі уражені поверхні та важкодоступні місця.
Шкіроїди їдять не тільки шкіру
Ще одне численне сімейство шкідників – жуки-шкіроїди. Взагалі-то цих непримітних жучків красенями не назвеш. Швидше, навпаки. Ось як описує личинок шкіроїдів знаменитий ентомолог Жан-Анрі Фабр: “Личинок цих не можна назвати красивими, навпаки, це потворні істоти в жорстких темних волосках. Спина в них горохового кольору з рудою смугою вздовж середини, нижній бік тулуба білуватий. На кінці черевця, зверху, два зігнутих шипи, відштовхуючись якими личинки моторно пересуваються у всяких щілинах”.
Але що зовнішність. Головне – внутрішній світ. І цей їхній світ нам навряд чи сподобається.
– Дуже шкодять шкіроїди запасам круп, шкіряним виробам, шубам, взуттю (якщо воно зроблене з натуральної шкіри), – пояснює зоолог. – Але якщо нічого цього немає у вашій оселі, ці жуки все одно у вас розмножуватимуться, живлячись мікроскопічними частинками вашої власної шкіри, що у вигляді дрібного пилу накопичується за шафами, під плінтусами, в диванах і кріслах. Це – цілий зоопарк! Причому в одній квартирі можуть мешкати два-три види шкіроїдів – переважно в шафі, де зберігають шкіряний одяг і взуття, а в іншій квартирі – тільки один вид шкіроїдів, але в 100 разів більшої чисельності.
Як підкреслив експерт, перешкодити проникненню шкідників у наші будинки проблематично. Влітку через відчинені вікна вони легко потрапляють у міські квартири, а москітні сітки для 2-3-міліметрових жуків не перешкода. А по вентиляції витяжки їм вони можуть подорожувати багатоквартирним будинком.
Звичайно, боротися зі шкідливими комахами можливо і за допомогою інсектицидів. Але застосування отрутохімікатів у квартирі, тим більше в таку спеку, небезпечне. “Хімія”, на жаль, труїть не тільки жуків, а й нас. Тому фахівці рекомендують насамперед профілактичні заходи. Якщо виявите скупчення дорослих особин або їхніх личинок у доступному місці, то найкраще скористатися пилососом. Відверто кажучи, якісне генеральне вологе прибирання – це вже півсправи при знищенні шкіроїдів. Ці жуки не виносять вологи і швидко гинуть від її надлишку. Тому вовняні речі та ковдри слід перепрати, а хутряні вироби здати в хімчистку.
Ненажерливішого звіра за міль немає
Личинки амбарної південної вогнівки (друга назва цього метелика – індійська міль) їдять навіть поліетилен. Сама по собі міль досить непоказна на вигляд: забарвлення передніх крил двоколірне – білувато-жовте біля основи і буре в решті частини, а розміри комахи трохи більші за сантиметр. Але личинок-гусениць, точніше їхньої присутності, ніяк неможливо не помітити, що зайвий раз і підтвердила розповідь ентомолога.
– Одного разу мені принесли зразки продукції – симпатичні наборчики з фініками, інжиром, курагою тощо, – розповідає Кирило Голобородько, професор кафедри зоології та екології ДНУ. – Але під плівкою було видно не лише сліди бурхливої життєдіяльності. Загалом картина була вельми непривабливою – між ушкодженими сухофруктами та горіхами повзали черв’ячки, все оповите павутинням, усюди екскременти та свіжі кокони. Одним словом, товар не тільки втратив начисто свою привабливість, а й із санітарних міркувань мав бути знятий з продажу. Під час аналізу виявилося, що так звані “черв’яки” – це різновікові гусениці південної комірної вогнівки (індійської молі) – найпоширенішого комірного шкідника нашої цивілізації!
Наш експерт зазначив, що не тільки працівники складів, комор і магазинів можуть зіткнутися з подібними гостями. У досвіді кожної домогосподарки траплялися випадки, коли в горіхах, сухофруктах або ж крупах вони знаходили “черв’яків”, а кухнею чи коморою пурхала ледве помітна міль. У таких випадках потрібно перебрати зазначені продукти, позбувшись зіпсованих. Якщо ж ситуація таким чином не вирішується, слід звернутися до фахівців.
Звісно, не можна залишити осторонь ще одного шкідливого метелика – платтяну міль. Щоправда, сьогодні її стало менше.
– Зараз її майже немає, – зазначає зоолог Віктор Бригадиренко. – Сучасні тканини часто суцільна синтетика, і це, звісно, метеликам не подобається. У старих шафах ще з радянським ганчір’ям він є.
Кажуть, утім, що чутки про повну відсутність згаданого шкідника дещо перебільшені. Найкраще боротися з платтяною міллю екологічними засобами: розвісивши в шафі тканинні мішечки з травами: полином, розмарином, чебрецем, пижмою, геранню, гвоздикою, лавандою або лавровим листом. Другий, безпрограшний спосіб – повністю перейти на синтетику!
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
