Заради того, щоб допомогти батькам та їхнім дітям впоратись зі страхом темряви, міжнародна організація UNICEF разом з відомою українською психологинею Світланою Ройз розробили мініпосібник «40 ігор у темряві». Його мета – відновлення відчуття безпеки, близькості та запобігання травматизації. А все тому що гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу.
У цій збірці можна знайти ідеї ігор у темряві для дітей різного віку. Наприклад, аудіальні ігри та ігри зі словами:
Співати хором;
Грати на музичних інструментах;
Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;
«Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;
Разом промовляти скоромовки;
Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;
Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;
Розповідати історії на задану тему;
Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;
«Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;
Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;
«На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;
«Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;
«Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс»;
«Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»;
Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»;
Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;
«Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;
Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.
«Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»;
«Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження;
Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»;
«Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»;
«Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.
Також Світлана Ройз зазначає, що дуже важливо торкатися до дитини, але попереджуючи її про це та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено. Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках.
Тілесні ігри можуть бути такі:
«Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;
«Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;
«Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;
Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо;
Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;
Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;
«Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається;
Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися;
Зробити собі хатинку із подушок і ковдр. Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.
Якщо є ліхтарик:
Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;
Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;
Зробити проєктор зі стаканчика та плівки;
Дивитися крізь друшляк на «зірки».
Фото з відкритих джерел.
