Відключення електроенергії зараз, на жаль, є невід’ємною частиною нашого життя. Особливо неприємно, коли ти вимушений сидіти у темряві ввечері. Дорослі люди почуваються у цій ситуації, м’яко кажучи, некомфортно – про дітей годі й казати. Як вберегти дитину від додаткового стресу, який може бути пов’язаний з темрявою? Чим її розважити? Журналістка «Нашого міста» шукала відповіді на ці питання.
Світло іноді ходить до когось у гості
Перш за все, маленьким дітям треба пояснити, чому саме світло іноді зникає. Варто розповісти про те, що воно виробляється на спеціальних електростанціях. Але зараз таких підстанцій стало менше, через це електрики на всіх не вистачає. Тому її вмикають по черзі. Малюку про відключення можна розповісти у грайливій формі. До прикладу, вигадати казку про світло, яке ходить у гості до когось, а потім повертається до нас.
У будь-якому випадку, дитині варто заздалегідь пояснити, що таке відключення світла. Щоб це не стало для неї несподіванкою і не налякало. Варто акцентувати на тому, що не треба боятись темряви. Якщо страшно, можна покликати когось з дорослих.
Спокійні батьки – спокійні діти
Батькам також варто не забувати про свій емоційний стан під час відключень. Чим спокійніший і стабільніший дорослий, тим спокійніша дитина. Саме підтримка батьків, бабусь, дідусів допомагає дітлахам легше переносити темряву. До того ж час, проведений без світла, може значно зблизити родину. Його можна використати для гри або зайнятись спільними справами.
Відсутність світла сильно впливає на настрій не тільки у дорослих, а і у дітей. Все через те, що ділянки мозку, які сприймають рівень освітлення та відповідають за настрій, пов’язані між собою. Відомо, що маленьких дітей досить часто лякає темрява. Яким чином варто діяти у таких випадках?
Запропонуйте сину чи доньці посвітити ліхтариком та дослідити кімнату, де ви знаходитесь. Перевірте разом, чи дійсно там хтось є. Дитина може попросити, щоб ви нікуди від неї не відходили – варто прислухатись до її бажань. Якщо вам терміново кудись потрібно піти, йдіть разом із нею. Можна придбати для дитини окремий, її власний ліхтарик. Їй точно буде цікаво користуватись ним у темряві. А ще для зниження тривожності важливо обійняти сина чи доньку, пригорнути до себе. І розповісти щось цікаве та веселе.
Як заспокоюють дітей під час відключень світла дніпровські батьки? Деякі з них поділились своїм досвідом з журналісткою «Нашого міста».
Вигадуємо казки та влаштовуємо театр тіней
Ольга Зінченко – доктор економічних наук, доцент кафедри маркетингу та міжнародного менеджменту ДНУ ім. О. Гончара. Виховує чотирирічну доньку Лізу. Цікаві ігри під час відключень світла допомагають розважити доньку та зробити темні часи не тільки не страшними, а й цікавими.
– Під час відключення світла ми з донькою часто граємо в театр тіней, – розповідає Ольга Зінченко. – Для цього використовуємо ліхтарик або свічки, щоб створювати тіні на стіні. Вигадуємо історії та показуємо їх за допомогою рук або вирізаних з паперу фігурок. Інколи ми з Лізою вигадуємо казки вранці, а ввечері створюємо цілу виставу.
Також під час відключень Ольга разом з донькою часто грає в словесні ігри. Наприклад, вони відгадують загадки. Або вигадують історії по черзі, додаючи по одному реченню. Є у мами з донькою ще одна цікава гра – “Що я задумав?”. Один гравець загадує предмет, а інший має його відгадати, ставлячи уточнюючі запитання.
– Не забуваємо і про фізичне навантаження, – додає Ольга Зінченко. – Іноді будуємо разом фортецю з ковдр і подушок. Це цілий новий світ для дитини! А ще танцюємо під радіо, робимо вправи для тіла – такі як йога або гімнастика. Це допомагає зняти напругу і весело провести час.
Читаємо вголос українські книжки
У Наталії Рекуненко, викладачки Дніпропетровського фахового мистецько-художнього коледжу культури, теж є власні рецепти для цікавого дозвілля у темряві. Її сину Назару нещодавно виповнилося 11 років.
– У період перших відключень світла я і чоловік більше грали із сином у настільні ігри, ніж зазвичай, – згадує Наталія Рекуненко. – Під світлом лампочки з акумулятором – у шахи, лото, доміно, різні “ходилки”. Моєю улюбленою розвагою із дитиною того періоду було читання вголос “Тореодорів з Васюківки” Всеволода Нестайка. У своєму дитинстві я цієї книжки не читала, лише зараз відкрила для себе цей колоритний, насичений неперевершеним українським гумором твір. Я навіть просила Назара не читати книжку без мене, настільки мені хотілося, аби ми разом її «пройшли».
Зараз дні довгі, тому коли електрики немає, а світла в хаті достатньо, син читає, може помалювати чи пограти на фортепіано, побавитися своїми електронними конструкторами чи погуляти на дворі. Він став дорослішим, тому вже немає потреби розважати його, як раніше. Назар може знайти забавку для себе самостійно. Але я і зараз щодня читаю йому деякі книжки вголос – ті, яких не прочитала свого часу. Наразі це трилогія про Мумі-тролів письменниці Туве Янсон.
Фото з відкритих джерел та з архіву героїв.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі під час війни працюють дитячі садки.
