Після поранення став працівником ТЦК: військовий з Дніпра розповів про нафарбованих хлопців та агресію людей

Багато військовослужбовців ТЦК, яких громадяни часто бояться та обходять стороною, мають бойові поранення, отримані під час захисту України. Одним із таких воїнів є Ростислав Биков з 93-ї бригади “Холодний Яр”, який нині служить у ТЦК. Під час боїв під Бахмутом він втратив руку і тепер мріє про біонічний протез. Його історію розповіли журналісти ДніпроTV, – пише «Наше Місто».

Ростислав, мешканець Дніпра, став на захист України ще у 2014 році, працюючи санінструктором та медиком роти. Після цього він працював у Польщ. Але з початком повномасштабної війни в перший же день пішов до військкомату. За словами Ростислава, найбільше його мотивувало бажання забезпечити майбутнє своїй дитині в рідній країні.

«Це, як і в багатьох, у кого є маленька дитина, хочеться, щоб він зростав у своїй країні. Тому це було перші й, мабуть, рушійне. Бо я залишив їм свої останні гроші, щоб вони поїхали, а сам пішов. Старався, щоб вони до нас не заходили», – розповів Ростислав.

Чоловік служив у складі 93-ї бригади на посаді гранатометника і помічника кулеметника, обороняючи Сумщину, Харківщину та Донеччину. Ростислав розповів про жахіття війни, коли окупанти знищували населені пункти і вбивали мирних жителів. Одного разу він зустрів 80-річного діда, який попросив бронежилет, щоб захищати свою хату з рушницею.

Найстрашнішим для військового була смерть побратимів. Він згадує жахливу сцену, коли знаходив спальний мішок, залитий кров’ю, після боїв. Під Бахмутом влітку 2022 року Ростислав отримав важке осколкове поранення. Він каже, що спогади через це плутаються – все запам’яталося лише уривками.

«Отже, пам’ятаю вибух, а далі все плутається. Уривками спливають картини: йду десь, мене хтось несе, потім перев’язка і вже лікарня”, – каже захисник.

Найбільше Ростислав боявся ампутації кінцівок. За його словами, після втрати правої руки він відчував, що його життя закінчилося. Однак підтримка його коханої дівчини допомогла пережити це. Вона знайшла його в госпіталі і зрештою стала його дружиною.

Ростислав зрозумів, що потрібно рухатися далі, і приєднався до ТЦК. Він мріє про біонічний протез і збирається оголосити збір коштів, оскільки сума для нього є непідйомною. Після того, як отримає протез, він хоче знову повернутися на фронт.

«Мені там було легше, ніж тут. Я одразу сказав, що коли зроблю руку, хочу піти далі, військовим. Десь навчитися, щоб не тут сидіти, а десь допомагати. Ти міг йти, і тобі в спину кричали: “Шкода, що не повністю”. Щось таке. Але такого, як зараз, не було. Я більше бачив добрих людей, ніж таких. Бували такі, які мене посилали назад. “Чому не ти воюєш?”. А були люди, які купували каву, але я не люблю цього. Але якщо людині приємно, я кажу: “Добре”. Дякую за щось кажуть, я завжди кажу: “Не нам, іншим”», – сказав Ростислав.

Ростислав розповів про свою службу в ТЦК, де він стикається з різними реакціями людей. Деякі люди підтримують військових, інші ж критикують їх. Він також згадав про випадки, коли ухилянти намагалися уникнути служби, наприклад, одягали жіночий одяг і наносили макіяж.

«Хлопець ходив у сукні та нафарбований. Так, це було. Якщо людині подобається, а ми ж прагнемо до Євросоюзу, до Європи, то, звісно, будь ласка. Я таке бачив у Європі», – каже він.

Ростислав не розуміє ненависті до співробітників ТЦК та вважає, що вона викликана страхом чоловіків перед військовою службою.

Нагадаємо, раніше ми писали: Яке покарання чекає на військовозобов’язаних, які не нададуть ТЦК військового квитка.

Читайте також: У Нікополі забили до смерті 53-річного співробітника ТЦК: з’явились нові подробиці.