Ганна Грешкіна до березня 2022 року мешкала разом з великою родиною у Сєвєродонецьку Луганської області. Її чоловік мав бізнес, пов’язаний зі створенням меблів. Ганна працювала менеджером з продажів будівельних товарів в одній з компаній. Разом вони виховували семирічну доньку, до того ж жінка чекала на другу дитину.
– Навесні 2022-го ми їхали, не знаючи куди, аби тікати, – згадує Ганна Грешкіна. – Спочатку жили у чужих людей, які нас прихистили. Затримались в них на декілька місяців, згодом стали самі винаймати житло. Коли ми потрапили до Дніпра, я була на п’ятому місяці вагітності. Синочка народила вже у вашому місті, а майже за рік після цього розпочала пошуки роботи.
Чоловік Ганни досі на тимчасових підробітках, тож питання працевлаштування для жінки стояло дуже гостро. І вона вирішила спробувати знайти себе у тій сфері, про яку мріяла з дитинства. Вона була пов’язана з кондитерським виробництвом.
– Я, звісно, готувала для рідних, але без особливих прикрашань, – розповідає Ганна Грешкіна. – Хотілося заглибитися у цю справу. І раптом натрапила на оголошення про курси, які проводилися за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Подала заявку – і пішло-поїхало.
Переселенка пройшла перенавчання з 28 червня по 18 липня 2023 року за професією «Кондитер». Потім протягом місяця Ганна проходила стажування у Nonpareil Cake Company — національній компанії з виробництва та продажу кондитерських виробів ТМ Nonpareil, ТМ Brioche, ТМ “Сладков”. Попри велику війну, ця компанія не скорочувала виробництво, а навпаки – розширювала асортимент, збільшувала кількість робочих місць. Тому після стажування Ганна залишилася працювати на підприємстві кондитером. На той час їй було 34 роки.
– Завдяки навчанню я отримала теоретичні та практичні знання, – підкреслює Ганна Грешкіна. – Пройшла стажування з випробувальним терміном, почала повноцінно працювати. А незабаром став у нагоді мій диплом про вищу освіту – мені запропонували посаду економіста на тому ж самому підприємстві. Але і зараз я час від часу звертаюсь по деяких питаннях на виробництво, яке вистигла непогано вивчити.
Ганна дуже задоволена професійною підготовкою під час навчання та ставленням до неї у колективі. Дніпро дав цій жінці, так само, як і багатьом іншим переселенцям, шанс розпочати нове життя.
Фото з архіву героїні.
