Під час великої війни багато мешканців східних та південних регіонів знайшли прихисток у Дніпрі. Зараз у нашому місті мешкає майже 174 тисячі переселенців, з них біля 100 тисяч — це люди працездатного віку. Місто постійно допомагає їм, не випадково ми є лідерами з працевлаштування внутрішньо переселених осіб в Україні. Журналістка «Нашого міста» зібрала декілька історій тих, хто після вимушеного переїзду знайшов роботу у Дніпрі і завдяки цьому розпочав нове професійне життя.
Міська рада – один з найактивніших роботодавців
За час повномасштабного вторгнення завдяки створеному інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради першому в Україні муніципальному телеграм-каналу було працевлаштовано понад 27 тисяч людей. Звісно, цей процес триває.
– Нині у Дніпрі 95 873 переселенців є працездатними, – розповідає Тетяна Янушкевич, очільниця інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. – У нашому місті мають роботу до 60 %, а саме 57 524 вимушені переселенці. Це за інформацією, що мають військові адміністрації Маріуполя, Сєвєродонецька, Луганська, Мелітополя та інших громад, що релокувалися з тимчасово окупованих чи прифронтових регіонів. Ба більше, інспекція з питань праці разом з найактивнішими роботодавцями міста фактично з перших місяців війни проводила зустрічі, нетворкінги «єВакансія.єРобота» у шелтерах, місцях видачі допомоги, при військових адміністраціях. Інформація щодо працевлаштування надавалася у кожному з пунктів компактного поселення переселенців, у пунктах видачі гуманітарної допомоги. Ми розповідали про вільні вакансії у Дніпрі та можливості перенавчання на найзатребуваніші спеціальності.
У Дніпрі багато переселенців знайшли роботу у сфері торгівлі та обслуговування. Ці сфери з початку повномасштабного вторгнення зазнали найбільшого відтоку кадрів. Лише торговельні мережі супермаркетів «Варус» та АТБ працевлаштували 1,5 тисяч переселенців. Окрім надання робочих місць, кожна мережа компенсує їхнє проживання та забезпечує харчування. При цьому Дніпровська міська рада стала одним з кращих роботодавців міста. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у департаменти, управління, комунальні заклади та комунальні підприємства ДМР працевлаштовано майже 10 тисяч осіб, з них 1131 – це переселенці.
Наталя з Бахмута викладає англійську
Наталя Косяк приїхала до Дніпра з Бахмута. Нині вона викладає в одній з приватних шкіл міста англійську мову. До переїзду працювала вчителькою англійської та французької у місцевій школі. Продовжує там працювати онлайн і досі, але навантаження дуже мале – лише декілька годин на тиждень. Тож питання пошуку роботи перед жінкою стало одразу після того, як вона покинула рідне місто.
– Усе моє свідоме життя було пов’язане з Бахмутом, – згадує Наталя Косяк. – Було багато планів, мрій. Але коли почалися масовані обстріли й на подвір’ї я побачила нерозірваний снаряд, то зрозуміла, що треба їхати. У той день з Бахмута виїжджав останній евакуаційний автобус. Спочатку ми з родиною зупинились в одному з маленьких містечок на Вінниччині. Там було затишно, але не було роботи. А потім ми переїхали до Дніпра. Я продовжувала шукати роботу й одного дня побачила оголошення про те, що потрібні вчителі у приватну школу.
Наталя вчителює вже рік, навчає учнів 10-х та 11 класів англійської мови. Жінці подобається те, що колектив школи ставиться до неї дуже приязно. Адміністрація закладу радо допомагає їй у реалізації цікавих ідей. В освітньому холдингу, де працює Наталя, уже працевлаштовані понад 50 переселенців. Двері закладу відкриті для робітників різних спеціальностей.
– Брати на роботу переселенців ми почали із серпня 2022-го, – зазначає Ольга Цвігун, генеральна директорка та співзасновниця освітнього холдингу «Логос». – Тоді ще не знали, яким буде перший навчальний рік в умовах повномасштабного вторгнення. Адже спочатку ми працювали як шелтер, тільки згодом відновили навчальний процес. Вже більше двох років ми підтримуємо переселенців як можемо. Для наших працівників, які залишили власні домівки через бойові дії або окупацію, винаймаємо житло. Бо розуміємо, як важко на перших порах починати життя на новому місці. Наразі у нас є відкриті вакансії: вчителі англійської, української мов, математики. Також потрібні бухгалтери та працівники інших спеціальностей.
Олена з Авдіївки працює у соціальній сфері
Олена Грибанова знайшла роботу у відділі Дніпровського міського територіального центру в Індустріальному районі. Вона до 2022 року жила в Авдіївці Донецької області. Тяжке життя під звуки вибухів для жінки та її родини розпочалося ще у 2014 році. Але рішення про виїзд Олена та її родичі довгий час відкладали, сподіваючись на краще.
– Я працювала до останнього у міському соціальному центрі, – розповідає Олена Грибанова , заступниця начальника відділу згаданого терцентру. – Живу цією роботою уже понад 20 років. Проте через те, що наше місто бомбардували, ми з родиною переїхали до Дніпра. Завдяки своєму великому досвіду у соціальній сфері я швидко працевлаштувалася.
Робота Олені подобається, колектив її прийняв добре, умови – прекрасні. Тож тепер ця жінка, так само, які і інші переселенці, має чудові можливості для професійного розвитку у Дніпрі.
Ганні вдалося здійснити дитячу мрію
Ганна Грешкіна до березня 2022 року мешкала разом з великою родиною у Сєвєродонецьку Луганської області. Її чоловік мав бізнес, пов’язаний зі створенням меблів. Ганна працювала менеджером з продажів будівельних товарів в одній з компаній. Разом вони виховували семирічну доньку, до того ж жінка чекала на другу дитину.
– Навесні 2022-го ми їхали, не знаючи куди, аби тікати, – згадує Ганна Грешкіна. – Спочатку жили у чужих людей, які нас прихистили. Затримались в них на декілька місяців, згодом стали самі винаймати житло. Коли ми потрапили до Дніпра, я була на п’ятому місяці вагітності. Синочка народила вже у вашому місті, а майже за рік після цього розпочала пошуки роботи.
Чоловік Ганни досі на тимчасових підробітках, тож питання працевлаштування для жінки стояло дуже гостро. І вона вирішила спробувати знайти себе у тій сфері, про яку мріяла з дитинства. Вона була пов’язана з кондитерським виробництвом.
– Я, звісно, готувала для рідних, але без особливих прикрашань, – розповідає Ганна Грешкіна. – Хотілося заглибитися у цю справу. І раптом натрапила на оголошення про курси, які проводилися за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Подала заявку – і пішло-поїхало.
Переселенка пройшла перенавчання з 28 червня по 18 липня 2023 року за професією «Кондитер». Потім протягом місяця Ганна проходила стажування у Nonpareil Cake Company — національній компанії з виробництва та продажу кондитерських виробів ТМ Nonpareil, ТМ Brioche, ТМ “Сладков”. Попри велику війну, ця компанія не скорочувала виробництво, а навпаки – розширювала асортимент, збільшувала кількість робочих місць. Тому після стажування Ганна залишилася працювати на підприємстві кондитером. На той час їй було 34 роки.
– Завдяки навчанню я отримала теоретичні та практичні знання, – підкреслює Ганна Грешкіна. – Пройшла стажування з випробувальним терміном, почала повноцінно працювати. А незабаром став у нагоді мій диплом про вищу освіту – мені запропонували посаду економіста на тому ж самому підприємстві. Але і зараз я час від часу звертаюсь по деяких питаннях на виробництво, яке вистигла непогано вивчити.
Ганна дуже задоволена професійною підготовкою під час навчання та ставленням до неї у колективі. Дніпро дав цій жінці, так само, як і багатьом іншим переселенцям, шанс розпочати нове життя.
Фото Володимира Федорищева та з архіву героїні.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, які зміни для переселенців відбулися з 1 липня.
