Російська попса вбиває не гірше за ракети. Час свідомо обирати українське

Поки українці споживатимуть культурний продукт країни-агресора – Перемога залишатиметься лише у мріях

Парадокси літа: Україна понад два роки веде боротьбу з агресією, втім публіка вперто продовжує слухати російську попсу. Зокрема, саме Дніпро нещодавно відзначився скандалом в цьому плані. На Голубих озерах, що неподалік обласного центру, веселі відпочивальниці – дівчата, які відзначали дівич-вечір на прогулянковій яхті – кілька годин “радували” публіку гучними піснями Кіркорова, Алегрової та інших виконавців з рф…..

А в листопаді минулого року чоловік, що прогулювався біля одного з готелів у халаті (!), здивував оточуючих російською піснею про “родину”, яка лунала з його автівки. В ситуацію навіть втрутилися поліція, після чого дядько вибачився за цей інцидент…

Такого кшталту скандали за участю “шанувальників” російської попси, які мали місце в Дніпрі, Кривому Розі, на Київщині та у багатьох інших місцях,  гостро окреслили наявне протиріччя. З одного боку, Україна веде запеклу боротьбу проти агресора, воїни тримають фронти, а цивільні українці щосили опираються ворожим атакам та знаходять сили відновлювати втрачене. З іншого боку –  чимала кількість співгромадян досі віддає перевагу російському культурному продукту та й не вбачає у цьому жодним проблем….

Парадокс: численні українці та  українки ладні клясти під три чорти путіна та загарбників, донатити на підтримку ЗСУ або на відбудову зруйнованого. Однак  в той же час у власній автівці, на дружній зустрічі або “на шашликах” вмикають Лєпса з його “рюмкой водки”. А молодь воліє “чілити” під треки Анни Асті чи шалений російський реп….

“К штыку приравняли перо”

Російська попса і раніше була ознакою негарного смаку. А після початку вторгнення НЕ слухати російську музику стало маркером проукраїнських, патріотичних настроїв. 

Однак такий вибір – не лише справа смаку. У цьому питанні варто розуміти логіку противника. 

Російська музика, як і будь-який інший культ-продукт держави-агресора – потужне знаряддя ідеологічної обробки населення. “За порєбриком” вже давно та ефективно використовують влучне гасло, яке свого часу виголосив радянський поет Володимир Маяковський: “Я хочу, чтоб к штыку приравняли перо”.

Тож у рф багато років надзвичайне значення приділяють ідеологічній роботі, промивці мізків населення, ствердженню “традиційних цінностей” та формуванню цінностей та переконань щодо підтримки чинної влади рф на чолі з путіним. Для цього використовують надзвичайно потужне російське пропагандистське телебачення, Інтернет та соціальні мережі – ті ж “Вконтактє”, “Одноклассники” , заборонені в Україні, кіно, серіали, музику (згадаймо лише  одіозного “Шамана”, який був ніким та піднявся саме завдяки російській z-істерії після ). При цьому в рф тотально забороняють будь-яких опозиційних путінському режиму журналістів, літераторів, режисерів та музикантів.

Загалом – будь який  культурний продукт в рф є важливою частиною ідеологічної обробки. В тому числі – спрямованої на громадян України

Далеко ходити за прикладами не варто. Пригадаймо, що на окупованих територіях загарбники одразу припиняли мовлення українських теле- та радіостанцій. Якомога швидше вимикали (або ставили під щільний контроль) доступ до мережі Інтернет. Натомість надзвичайно швидко включали мовлення російських пропагандистських телеканалів та налагоджували друк  проросійських друкованих видань.

Той самий принцип – ідеологічна обробка  із використанням назв /топонімів та публічних символів.  Згадайте, як загарбники чи не в першу чергу повертали вулицям та площам окупованих міст та населених пунктів імена Леніна,  Дзержинського, Ворошилова та інших одіозних ідолів  радянської епохи. Відновлювали знесені та встановлювали нові монументи комуністичним тиранам…

Немає сумнівів: ідеологічна обробка, задля якої ворог використовує будь-який культурний та інформаційний продукт – потужна та страшна зброя, яка може руйнувати свідомість громадян України та допомагати супротивнику. Навіть банальна російська попса, яку слухають дівчата під час прогулянки на яхті…

Не тільки справа смаку: що каже закон

Втім споживання російської поп-музики – не лише ознака сумнівного смаку, а й порушення закону.

Варто зазначити, що ще у червні 2022 року Верховна Рада ухвалила рішення про заборону російської музики у громадських місцях. 

Юристи зазначають: публічне виконання та демонстрація фонограм і музичних кліпів, що були створені або виконані співаками (співачками), які є або були громадянами росії після 1991 року – повністю та назавжди заборонені (за окремими винятками).

–  Ця заборона розповсюджується на будь-яке виконання запису пісні на публіці, – пояснює юристка  Тетяна Шуляк. –   Під ці умови підпадають, зокрема, і заклади харчування, і культурні заходи.

На практиці покарати за використання російської музики можуть, приміром, кафе або ресторани, де транслюють  такі треки. Протокол можно складати за ч. 1 ст. 155 КУпАП, пояснює юристка. Об’єктом адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг та захисту прав споживачів. Однак штраф передбачений вкрай невеликий — від 17 до 170 грн (?!) за перше порушення та до 460 грн — за повторне протягом року.

За таких умов в першу чергу потрібна саме усвідомлена відмова українців від ворожого культурного продукту.

Скрипці скажем “Так!”, “шаману” –  f*ck

Варто зазначити, що і приватне споживання музики виконавців з рф опосередковано допомагає державі-агресорці. Адже Інтернет-сервіси, на яких розміщено певні кліпи /треки, сплачують виконавцям за використання їх творів. А виконавці з рф, отримуючи прибутки, сплачують податки в росії. Завдяки усій сукупності податків, які збирає російська влада, зокрема фінансується агресивна війна проти України…

Тож українцям варто виявити свідому позицію та відмовлятися від чужорідних культурних впливів. Адже після жорстоких ракетних обстрілів мирних міст України та численних вбивств тисяч громадян нашої держави росіяни більше ніколи не будуть “братнім” народом.  А прірва між громадянами України та рф,  яку створили  путін та його численні прихильники, що розв*язали агресивну війну, навряд чи минеться коли-небудь…

Тож в першу чергу варто обирати українське – слово, музику, кіно та ін. – бо воно того варте. Зокрема, за останній час українські митці створюють дійсно цікаві та класні фільми та серіали. Сучасна українська література – це більше не шкільний мем, а дійсно багате та різноплановане культурне явище світового рівня. Та й наших музикантів – від Руслани, Олега Скрипки та Святослава Вакарчука до Альони-Альони з Джері Хейл  – Бог щиро нагородив талантом та прихильністю слухачів. Найкращі в Європі голоси, низка вражаючих перемог на Євробаченні та щира народна любов – стопроцентні аргументи для того, щоб обирати, співати та слухати українське:)