У Дніпрі танкіст, який «поклав» два відділення піхоти ворога, проходить реабілітацію після важкого поранення

46-річний Руслан з Дніпра, який 20 років тому переїхав до Криворізького району, зараз проходить курс терапії у дніпровському реабілітаційному центрі. До війни він працював слюсарем-газівником і ніколи не відмовляв людям у допомозі, навіть у лютий мороз, повідомляє «Наше Місто» з посиланням на прес-службу міськради.

“Був випадок, коли бабуся із сусіднього села подзвонила ввечері і сказала, що “полетів” котел. А на дворі – мінусова температура. Я розумів, що бабуся замерзне до ранку. Тож сів на скутер і по снігу, який був по коліна, поїхав та відремонтував”, – згадує Руслан.

У 2015 році чоловік мобілізувався та потрапив до танкової бригади піхотинцем. Він 14 місяців прослужив на Луганщині, тричі пройшов перепідготовку.

У 2022 році Руслан знову пішов на фронт. 14 березня він отримав серйозне поранення у стопу, але навіть з ним прийняв бій та “поклав” два відділення піхоти ворога.

“Це поранення досі нагадує про себе. Під час бойового завдання по нам били з підцівкового гранатомета. Від снаряду відлетів шматок і потрапив мені у стопу. Отримав багатоуламковий перелом плеснової кістки пальця. Досі лишився там уламок. За цей час уже кілька разів ламав кістку цієї ноги, бо вона дуже чутливо реагує, наприклад, на каміння. Був на реабілітації в іншому місті, але тут подобається більше. Я тут не так давно, але вже відчуваю, що трохи стало краще. Не так болить”, – ділиться Руслан.

Зараз Руслану підбирають спеціальну програму реабілітації, адже його випадок складний.

“Мені травматологи заборонили давати якесь навантаження на саму стопу, тобто можна лише з гомілкостопом працювати, бо в нього стабільно раз на три місяці ламається кісточка. І він взагалі їхав на оперування, але так сталося, що потрапив на реабілітацію. Тож робимо все навантаження на збільшення сили нижніх кінцівок. Руслан ще жаліється на біль у попереку та в шийному відділі. Тож для зменшення болю зараз працюємо і для збільшення амплітуди руху суглобу. З покращень — у нього вже трошки збільшилась амплітуда, але ще треба над цим працювати. Головне, що він мотивований, тож так легше працювати над покращенням”, – розповіла фізична терапевтиня реабілітаційного центру Дніпра Тетяна.

Руслан нагороджений орденом “За мужність” та медаллю “За взірцевість у військовій службі”. Зараз він мріє “відремонтувати” ногу і повернутись до улюбленої справи, аби знову допомагати людям.

Нагадаємо, раніше ми писали: Реабілітація та психологічна підтримка: як у Дніпрі працює центр первинної медико-санітарної допомоги №9.