Існування протезного заводу у Дніпрі під загрозою: що відбувається

Як вже повідомляло «Наше місто», стало відомо, що Фонд держмайна України виставив на приватизацію єдиний майновий комплекс Дніпропетровського експериментального протезно-ортопедичного підприємства (ДЕПОП). Організатором конкурсу вказане Регіональне відділення ФДМУ у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Це найдорожчий серед протезних заводів, які продає держава, його оцінили у 114 867 873. Торги мають відбутися 10 липня. Як це може позначитись на роботі заводу та взагалі на його існуванні, дізнавались журналісти «Нашого міста».

 Нашому підприємству у цьому року виповнюється 80 років, –  розповідає Олексій Штанько, директор Дніпропетровського державного протезного підприємства.  – Воно було створене під час Другої Світової війни, а тепер, теж під час війни, може припинити своє існування. Наше підприємство виставлене на торги, є великі ризики того, що воно перейде у непрофільне управління. Так само, як це відбулося з Київським протезним заводом. У тому випадку з 14 підприємств, які брали участь в аукціоні, жодне не займалося протезуванням. Він був куплений мережею супермаркетів «Велика кишеня».

За словами Олексія Штанька, він намагався внести правку про те, що це підприємство має працювати без скорочення персоналу та зі збереженням тієї заробітної плати, яка зараз існує. Зараз на заводі працює 86 чоловік, кожен з них – справжній професіонал. Послуги протезування тут отримують 100-120 чоловік на місяць. З них деякі втратили не одну, а дві-три кінцівки. Зараз на заводі виробляється біля 15 % продукції від всього ринку протезування України.

Географічно ми знаходимось у правильному місці відносно зони бойових дій, – зазначає Олексій Штанько. – Кукса у перший рік після ампутації змінюється, деяким пораненим вона переробляється по 8-10 разів на рік. Вона змінюється, змінюється протез. Тож людина має жити максимально близько від місця протезування. Саме такі послуги ми надаємо.

Напередодні торгів Олексій Штанько бачить два сценарії подальшого розвитку подій. На торгах завод може придбати міжнародна компанія, яка збереже його профіль та буде далі розвивати виробництво протезів. Але якщо це буде приватна компанія, інші міжнародні інвестори не будуть допомагати грошима. А якщо завод викупить покупець без таких намірів, тоді держава втратить прибуток, який зараз має. А поранені втратять можливість якісного протезування.

Тетяна Корнійчук працює на протезному заводі з 1978 року, зараз – на посаді головної медичної сестри. Каже, що поранених хлопців везуть дуже багато. Ті, хто знаходяться на стаціонарі,  мають якісне триразове харчування, кімнати відпочинку. Про плани щодо виставлення підприємства на приватизацію тут дізнались наприкінці минулого року, коли воно було передане з Міністерства соціальної політики до Фонду держмайна України.

Всі працівники були в щоці, – зізнається Тетяна Корнійчук. – Ми впевнені в тому, що профіль підприємства має бути збережений. Зараз є велика потреба у протезуванні. У нас дуже багато пацієнтів, тож у планах було розширення стаціонару.

Ігорю 20 років, він родом з Запоріжжя. Під час виходу з Харківської області на Луганщину він натрапив на так звану «пелюстку» – міну. Хлопець втратив  праву стопу. Постало питання про реабілітацію.

Я попросився саме у Дніпро, бо живу неподалік, –  розповідає Ігор. – А ще були дуже добрі відгуки від знайомих. Протез зробили дуже швидко, за три-чотири дні. Він комфортний, вже їздив в ньому додому. На протезі я біля трьох тижнів. До того ж керівництво підприємства дбає про наше дозвілля. Наприклад, вивозили кататись на байдарках, привозили до нас кінологів з собаками.

Тож сподіваємось, що таке унікальне підприємство як протезний завод у Дніпрі, збереже свій профіль та буде продовжувати відігравати велику роль у справі реабілітації людей з інвалідністю.

Фото Валерія Кравченка.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що протезний завод у Дніпрі буде приватизований.